За родинними настановами
Дитинство Ніни Степанюк пройшло у селі Вельвбіно, що на Рівненщині. Тут вона закінчила школу, а згодом поглиблювала знання за обраним фахом у рівненському виші. Професійна діяльність Ніни Степанюк пов’язана із будівництвом. Це відповідально. За сумлінну працю на її адресу немало схвальних відгуків. Але, як мовиться, не однією роботою живе людина.
…Село Вельбівно – унікальне. Поряд з ним тече величава Горинь, до якої підступають розлогі луки, що прихистили різних пернатих і дичину, служать пасовиськом для миролюбних корів. Селяни знають: щоденна праця прибавляє достаток та благополуччя. А щоб молоко та сир вдома мати – треба вранці недоспати. З малих років до селянської праці привчена і Ніна. Приваблювало дійство приготування у печі смачних страв, над якими чаклувала бабуся Марія.
Одного разу перед Великоднем мудра жінка запропонувала внучці взяти участь у приготуванні пасок. Найвідповідальнішим процесом у цій справі є приготування тіста з потрібною в’язкістю та точними компонентами солі, цукру, цукатів тощо.
Розпалювання печі – втаємничене дійство. Язики жовто-червоного полум’я повільно облизують дрова, перетворюючи їх на мерехтливі вуглинки. Так піч набирає потрібну температуру. Головне – не проґавити момент закладання у черево печі пасок, бо виріб може стати недопеченим або пригорить.
Ті уроки Ніна Степанюк засвоїла на все життя. Згодом разом із мамою, Галиною Іванівною, готували усілякі смаколики до релігійних свят та родинних урочистостей.
Крім випікання пасок, Ніна добре опанувала технологію приготування м’ясних страв. Знову ж таки у цій справі без класичної печі ніяк не обійдешся.
– Напевно не можу сказати, коли на нашій садибі була змонтована піч, – згадує Ніна Степанюк, – але коли була малою, то її лагодили батько Яків із рідним братом.
Нині з чоловіком Олександром та трьома дітьми знаходять прихисток у батьківському будинку у Вельбівному сім’я Ніни Степанюк. У Нетішині занадто гамірливо…
Біля батьківської хати Ніни Яківни з ранньої весни до пізньої осені милують око тюльпани, нарциси, іриси, хризантеми. Односельці дивуються, як вдається виплекати таке диво. Ця краса не дається просто, за кожною рослинкою потрібен ретельний догляд. Потрібна неабияка праця.
Любов до краси наштовхнула жінку спробувати відобразити неповторність природи нитками на полотні. Так з’явилися перші вишиті пейзажі, натюрморти. Захоплення переросло у потребу душі, кожна чергова робота ставала довершенішою. Проте їй весь час здається ніби оригінальної роботи ще не створено.
Одного разу відважилась взяти участь у виставці образотворчого мистецтва, яку організував Нетішинський міський краєзнавчий музей. Її витвори були представленні й на іншій цікавій виставці у навчально-тренувальному центрі електростанції.
Дбайлива мама та дружина Ніна Яківна подбала й про святковий гардероб. У чоловіка, синів та доньки є вбрання із оригінальними орнаментами. Для себе з нагоди ювілею вона також зробила подарунок – власноручно вишиту сукню, на оздоблення якої затратила кілька місяців.
…Наближаються великодні свята. Над димарем у Вельбівному знову заструменіє цівка сивого диму, який запахне смакотою пасок та мазурок. А у радості прозвучить: «Христос воскрес! Воістину воскрес»!
Олександр Шустерук
Фото автора
