Задокументована Дорогоща
У архіві управління капітального будівництва Хмельницької АЕС зберігається велика кількість технічної документації, яка пов’язана із історією спорудження електростанції, побутових та господарських об’єктів на території Нетішина. Нещодавно начальник будівельного відділу Валерій Максимюк натрапив серед архівних документів на той, у якому представлено звіт про розкопки археологічної експедиції Кам’янець-Подільського педінституту ім. В.П. Затонського у 1985 році групи курганів у селі Дорогоща перед спорудженням ставка охолоджувача Хмельницької АЕС.
Отже. 7 квітня 1977 року в селі Нетішині висадився десант будівельників. Вони вирізували ліс, проводили земляні роботи. Між селами Нетішин та Дорогоща почали насипати дамбу майбутнього ставка-охолоджувача атомної електростанції. На місці вирізаного лісу дослідник і краєзнавець із Острога О.М.Романчук виявив курганний могильник. Це стало приводом для написання листа до редакції Хмельницької обласної газети «Радянське Поділля». Про це було повідомлено знаного науковця, археолога І.С.Винокура із міста Кам’янець-Подільський. Влітку 1985 року під його керівництвом проведено експедицією у зоні майбутнього водосховища. Вдалося дослідити шість курганів тшинецько-комарівської культури ХVІ-ХV ст. до н.е. У цих заходах брав активну участь і О.М.Романчук.
За описами проведення розкопок, археологам вдалося знайти місця захоронення людей та тварин після кремації, де були у наявності побутові речі – глиняні глечики та їх фрагменти, крем’яні сокири, ножі, наконечники стріл, а також прикраси у вигляді браслетів різних форм. У ході розкопок науковцями зафіксовано 1165 знахідок.
У звіті також згадано про знахідку, яка не відноситься до тшинецько-комарівської культури. Це п’ять золотих турецьких монет, які використовувались для виготовлення жіночих прикрас. Дату їх чеканки – 1807 рік – вдалося встановити на основі консультацій з археологом, старшим викладачем кафедри історії Азербайджанського держуніверситету Ф.Р. Махмудовим. За висновками дослідників, ці монети могли потрапити на територію могильників як прихований скарб одного із жителів села Дорогоща.
- Ми не здогадувались, що в Нетішині можна відшукати звіт про археологічну експедицію на територію села Дорогоща, - розповідає директор Нетішинського міського краєзнавчого музею Оксана Кононюк. - Це унікальний документ, у якому описано всі етапи досліджень, представлено детальні описи знахідок. Крім цього, звіт проілюстровано оригінальними чорно-білими фотографіями. Навіть можна побачити обличчя студентів, які були задіяні у ході розкопок. Приємно, що до них мав безпосереднє відношення колишній науковий працівник нашого музею Олександр Романчук. Саме завдяки його ентузіазму нам вдалося відкрити експозиційну залу історії села Дорогоща, територія якого була затоплена перед пуском першого енергоблока Хмельницької АЕС. Експозиція складається із 365 експонатів. Крім старовинних речей є й інструменти, які виготовлені значно пізніше – стельмахівські, бондарські, ковальські, гончарні, вироби тодішніх майстрів – ключі, підкови, рихви...
В музеї зберігаються фотографії тих часів, коли село славилося ремісниками, стельмахами, бондарями, ковалями, гончарями. Виготовлені вози, брички, фаетони продавали на базарах Острога, Ізяслава, Славути, Плужного, Ганнополя і навіть далекої Балти і Молдавії. Деревне вугілля ковалі купували у селі Сільце, яке повторило долю Дорогощі. Вихідці з Дорогощі розселились по багатьох містах України. Частина переїхала до родичів, частина – одержала житло в Нетішині. Олександру Романчуку вдалося відшукати родини, пращури яких були хорошими майстрами. Про це він охоче розповідав на шпальтах періодичних видань.
Ім’я Олександра Романчука, який помер у 2014 році, добре відоме серед дослідників-археологів. На його рахунку кілька десятків наукових статей про історію побуту, ремесел Малого Полісся Волині. Він досліджував історію зниклих сіл і хуторів, брав участь у розкопках курганів доби бронзи у околицях міста енергетиків. Зібрав значну кількість етнографічних, природничих та археологічних експонатів, а також проводив їх реставрацію.
У Нетішинському міському краєзнавчому музеї можна дізнатись і про інших ентузіастів, задяки яким поповнилась скарбниця унікальних експонатів. За словами Оксани Кононюк, уродженець Нетішина археолог А.П.Савчук у околицях свого села виявив ряд археологічних пам’яток. В кінці 1940 - на початку 1950-х років в урочищах Степанюкове, Буслів горб, Герасимова лука та інших він виявив серію пам’яток доби мезоліту, зібрав значний підйомний матеріал.
Хороші результати були досягнуті під час робіт у 1950 та 1952 роках спеціального загону Волинської експедиції Інституту археології АН УРСР. Біля села Солов`є, яке зараз знаходиться на території Нетішина, у ті роки розкопки здійснював археолог В.І.Канівець. Повторно даний пункт був досліджений у 1958 р. С.С.Березанською, яка зібрала уламки кераміки та знаряддя східно-тшинецької культури доби бронзи. В кінці 1990-х років археолог В.О. Самолюк у східній лісистій околиці міста Нетішина виявив курганний могильник.
Спільна експедиція Інституту археології НАН України та Нетішинського краєзнавчого музею у 1998р. проводила розкопки курганів в урочищі ”Козацькі могили”. Могильник складався із 8 курганів, витягнутих з північного заходу на південний схід. Розкопки проводилися у 1998-2000 роках під керівництвом доктора історичних наук Софії Березанської. В експедиціях брала участь разом зі своїми вихованцями керівник краєзнавчого гуртка вчитель історії Нетішинської ЗОШ №2 С.М.Кравчук. Протягом сезону на розкопках працювала викладач Люблінського Університету доктор Галина Тарас з двома асистентами, а також науковий працівник Інституту археології Яків Гершкович.
Датуються всі розкопані курганні насипи близьким часом: кінцем ХІV ст. до н.е. В східній частині Нетішина в районі Піонерної бази у обвалах грунту стихійного піщаного кар’єру працівник Нетішинського музею О.В.Гладуненко виявив напівзруйнований курган. В результаті розкопок тут знайдено два подвійних поховання, кожне з них складалося з двох кістяків, покладених головами у протилежні боки. На археологів чекав багатий інвентар: бронзовий наконечник списа, шпилька, чотири браслети, спіралевидні намистини, фрагменти діадеми і підвіски. Знайдено набір кременевих стріл і фігурне керамічне пряслице.
В урочищі “Степанюкове” учнем 9-го класу Нетішинської ЗОШ №2 Олексієм Шолоховим у 1998 році виявлено поселення та могильник ранньозалізного віку. Протягом 1998-2000 років В.О.Самолюком в даному районі була закладена серія шурфів з метою вивчення пам’ятки. В неглибоких ямах знаходились поховання за обрядом кремації. В першому похованні знайдено великий біконічний горщик, а в другому – три горщики середніх розмірів з орнаментом, характерним для пам’яток могилянської групи ранньозалізного часу.
Про розкопки на території села Дорогоща у звіті науковців розміщена інформація про те, що їх фінансування здійснене за сприянням Хмельницької АЕС. Варто згадати, що у двохтисячних роках завдяки станції для колишніх його жителів було організовано екскурсію на катері до території зниклого населеного пункту.
Олександр Шустерук
На знімках: проводяться розкопки; колишні мешканці Дорогощі разом із журналістами на місці колишнього поселення
