З дитинства Олена Мельничук полюбила ліс. До села Комарівка Славутського району він підступає довгою стіною. Влітку чого тільки там не побачиш. У густих кущах метушаться маленькі трудівниці – комахи. На гілці високого дерева скрегоче білобока сорока, що подає сигнал на всю округу про появу в лісі чужинця. Коли розгребеш біля старого пенька торішнє листя, то неодмінно натрапиш на червонуваті капелюшки грибів. Саме вони часто потрапляли до кошика Олени.
У сім’ї було прийнято дбати про припаси на зиму. Гриби сушили, маринували. Мамині прості кухарські настанови Олена запам’ятала на все життя. А ще любила дівчина збирати лікарські рослини, які допомагали боротись із недугами. Частенько у пригоді ставали різні знахарські посібники.
Дитинство для Олени Павлівни Мельничук залишилось у спогадах. Але вона і понині не зраджує традиції навідуватись у ліс, де є можливість помилуватись витворами природи. Та найбільше цінує душевний спокій, якого важко знайти у сучасному міському житті. Розради додає постійна праця на дачній ділянці, що знаходиться у селі ПоляньТурботливі жіночі руки тут виплекали садок, в якому щороку дозрівають персики, кизил, абрикоси, виноград.
«Секретами» ведення домашнього господарства, городництва Олена Павлівна Мельничук охоче ділиться із колегами по роботі на станції знезалізнення води комунального господарства. Вона там працює машиністом насосних установок з 1982 року. Жінці завжди приємно чути гарні відгуки про якість міської води, яка, до речі, постачається не з річки, а з артезіанських свердловин.
Як і кожна жінка, Олена Павлівна Мельничук з приємністю приймає щирі поздоровлення з нагоди свого дня народження, яке співпало з Міжнародним жіночим днем 8 Березня. А найщиріщі побажання завжди лунають з уст її дітей Сергія та Ростислава.
Олександр Шустерук
Фото автора
