«Засекречений» Нетішин
Нетішин – серед наймолодших міст на мапі нашої держави. Але виникло воно не на порожньому місті. За дослідженням нетішинського науковця Тараса Вихованця, своїми початками минувшина Нетішина сягає щонайменше XVI ст. – часу бурхливих змін в історії українських земель. Протягом XIV – XVI ст. на Волині утверджується багато князівських родин, які вели своє походження чи то від руських, чи від литовських володарів. Серед них і династія Острозьких. Нетішин як одне з сіл Острозької волості у XVI – першій половині XVII ст. був маленькою частинкою князівських володінь. Уперше на сторінках писемних джерел він з’являється 12 травня 1542 р. у зв’язку з важливою подією в історії волості – поділом маєтків між удовою князя Іллі Костянтиновича Острозького Беатою Костелецькою та її донькою княжною Гальшкою. У той період Нетішин кілька разів змінював своїх фактичних власників, аж поки в 1574 р. роз’єднані родинні маєтки стали одним цілим під рукою князя Костянтина-Василя Острозького. На початку XVII ст. князь розділив свої маєтки між синами Олександром та Янушем. Потім власниками Нетішина стала родина князів Яблонських.
У першій половині ХХ-го століття селу Нетішину судилося мати статус прикордонного населеного пункту. Після другої світової війни його жителі в основному займались сільським господарством. Тоді ніхто не сподівався, що через три десятки років історія села, до якого підступали густі чагарники та топкі болота, докорінно зміниться. 14 квітня 1975 року Міненерго СРСР прийняло рішення №80, в якому було затверджено будівельний майданчик майбутньої АЕС біля села Нетішин. Про цей населений пункт стало відомо багатьом спеціалістам після 1977 року, коли розпочалось спорудження промислових об’єктів, житлового сектору. Діяльність різних виробничих структур вимагала безпосередніх контактів із підрядними організаціями, постачальниками будівельних матеріалів, обладнання. Тоді переписка здійснювалась виключно поштовими відправленнями. До Нетішина щодня прямували десятки, а то й сотні листів. Як згодом виявилось, серед них траплялись й досить «оригінальні» – з невірними назвами пункту призначення – Нетішина. Добірку таких листів вдалося зберегти працівникам загального відділу Хмельницької АЕС, яким опікується Світлана Пашинська.
Від Машинобудівельного заводу, який знаходився у місті Мари Туркменської РСР, був адресований лист у…Нєфтещинск Славутського району. Якби на конверті не було вказано – Хмельницька АЕС, то, ймовірно, працівники поштової служби і не здогадались би, куди його направляти. До Нєкешіна своє послання відправили виробничники з міста Колпіно Російської Федерації. Виробничники експериментальної бази міста Єкатиринбург та Харківського заводу піднімально-транспортного обладнання були переконані, що Хмельницька АЕС споруджується у місті Мєтешин. На конверті від Казанського заводу «Електрон» можна побачити й дещо романтичну назву місця спорудження нового енергетичного об’єкта – місто Наташин. У адресах одержувача можна побачити й інші варіанти назв міста енергетиків над Горинню – Летішин, Нікішин, Нєтєпін, Нємєщин, Нєтіщев, Пєтешин.
Відтоді, як мовиться, багато води утекло. Сьогодні Нетішин є відомим містом не тільки на теренах нашої держави, а й за кордоном. Цьому сприяє активна співпраця місцевих атомників, представників територіальної громади на міжнародному рівні. А чого варті гучні перемоги місцевих спортсменів, артистів, митців. Про Нетішин можна дізнатись на основі інформації на багатьох сайтах Інтернету. Отож, помилки у трактуванні його назви, безперечно, стали історією.
