Засвідчив появу найбільшого князівського трону

Відголосок минувшини

З території автовокзалу Володимира-Волинського добре проглядається великий пагорб в оточені правічних дерев, на верхівками яких в далині у сяйві куполів зринає старовинний храм. З іншого боку на центральній вулиці сто­їть пам’ятник князю Данилу Галицькому. Відразу налаштовуєшся на те, що потрапив у місто із давньою історією. Дослідники стверджують, що князь Володимир Святославович у 988 році передав в уділ, тобто в управління, своєму наймолодшому синові Всеволоду (Володимир мав 12 си­нів) засноване ним місто Володимир, розташоване на правому березі річки Луги – притоки Західного Бугу. Хоча, як стверджують краєзнавці, місто існувало і до приходу Володимира Великого – то було язичницьке поселення під назвою Ладомир.

- Рада вітати у нашому гарному місті, - привітала  начальник відділу проектної діяльності Володимир-Волинської міськради Любов Саць. - У нас сьогодні насичена культурно-мистецька програма, початком якої стане театралізована екскурсія до стародавніх пам’яток архітектури.

Через деякий час гості міста у супроводі акторів народного аматорського театру-студії “Різнобарв’я”, які уособлюють прадавніх жителів Володимира, прямують екскурсійним шляхом. Похід допитливих очолює князівська родина, разом із дітьми, воїнами-охоронцями та прислугою. За гіда править завідуюча відділом обліку і паспортизації наукових досліджень Адміністрації ДІКЗ “Стародавній Володимир” Світлана Федосєєва .

На шляху найстаріший собор Володимира-Волинського – Успенський, збудований у  1156-1160 роки. Це найдревніша на Волині церква, яка збереглася ще із   домонгольської епохи. За літописом, собор був збудований  князем Мстиславом Ізяславовичем – правнуком Володимира Мономаха. Місцеві жителі здавна називають його Мстиславовим храмом. Упродовж віків собор був „отчим” храмом, тобто усипальницею Волинсько-Галицьких князів. В його стінах знайшли вічний спочинок князь Мстислав Ізяславович – фундатор церкви, князі Василько Романович та Володимир Василькович – брат і племінник короля Данила Галицького. Також в соборі поховані представники знаті та духовенства Волинського краю. В давні часи Успенський собор був не лише головною святинею Волині, але й осередком культури та освіти. При храмі діяла приходська школа, художня майстерня. Тут укладалися міждержавні угоди, на знак дотримання яких правителі присягали на Євангелії. В соборі коронувалися та вінчалися князі. В часи монголо-татарського нашестя (1241 р.) міцні стіни Успенського собору стали останнім захистом для оборонців міста і мирних жителів. Як свідчить літописець, після відходу орди у Володимирі не залишилося живих людей, а церква була заповнена побитими жителями.

На церковному под­вір’ї похований Омелян Дверницький (1834-1906р.) – дворянин, мировий суддя, краєзнавець. Він доклав значних зусиль для відбудови Мстиславового храму наприкінці XIX ст. За цю велику заслугу перед громадою міста та церквою його поховали на церковному погості.

Успенський храм вражає своїм інтер’єром, де чільне місце займають старовинні фрески та ікони. Урочистості надає великий золочений підсвічник, що звисає зі стелі посеред храму.

Через деякий час є можливість оглянути архітектурні особливості церкви Св. Василя (ХІІІ-ХУІ ст.). Місцева легенда пов’язує будівництво цього храму із великим київським князем Володимиром Святославовичем. Давній переказ говорить, що наприкінці Х ст. князь Володимир повертався із військом з Карпат, де він підкорював племена білих хорватів. Зупинившись у місті на відпочинок, князь, на знак вдячності Богу за вдалий похід, наказав своїм воїнам збудувати церкву. Дружинники її звели за один день. Князь Володимир у хрещенні отримав ім’я Василь, то і храм було названо на честь Св. Василя.

Під час оглядин відкриваються неповторні краєвиди старовинного міста, яке знаходиться на прикордонній території за п’ятнадцять кілометрів від По­льщі. Екскурсовод пропонує посмакувати цілющою водою із старого джерела та послухати розповідь старого монаха про особливості старослов’янського алфавіту.

Дорога до рекорду відкривається креативним та наполегливим

До старовинне міста Володимир-Волинський історія не була прихильна. Фортифікаційні споруди на місці давнього городища не збереглися, а до них, як відомо, завжди прикута увага туристів. Тому не випадково у місцевих ентузіастів виникла ідея дати своєрідне друге дихання історичній спадщині рідного міста. Директор Державного історико-культурного заповідника «Стародавній Володимир» Володимир Пикалюк, начальник відділу проектної діяльності Володимир-Волинської міськради Любов Саць та художник, проектант Сергій Ничипорук  розробили проект «Князі­вський шлях до трону», який було презентовано на конкурсі «Малі міста – великі враження». За значної конкуренції його вдалося захистити. Це дало можливість претендувати на фінансування запланованих заходів за рахунок державних коштів.

Окрилені успіхом, представники місцевої територіальної громади вирішили на практиці презентувати проект «Князівський шлях до трону». Місцем дійства було обрано територію старого городища. Попередньо стартував пленер, у якому взяли участь різьбярі із Рівненщини, Одещини, Івано-Франківщини. До митців приєднались  місцеві майстри – Сергій Ничипорук, Олег Дубинчук, Андрій Ничипорук. Упродовж тижня вони створювали вироби. За тиждень  із дерев’яних колод з’явились скульптури, що нагадуватимуть про історичне минуле Володимира. Це стилізовані образи князів – оборонців волинського краю. Витвори митців, приватні колекції виробів із металу та кераміки, побачили учасники урочистостей - жителі старовинного міста та гості. Усіх радо вітав міський голова Володимир-Волинського Петро Саганюк.

Родзинкою святкування  стала демонстрація найбільшого різьб­леного дерев’яного трону, творцями якого є Сергій та Андрій Нечипоруки. Автору цих рядків випала нагода провести процедуру фіксації нового рекорду під егідою Національного проекту «Книга рекордів України» у номінації «Талант і майстерність у сфері культури та мистецтва». Новий трон має висоту 3 метри 30 сантиметрів,  ширину – 2 метри 67 сантиметрів. Ці параметри відображені у дипломах, які було вручено активним реалі заторам проекту – художнику-проектанту Сергію Ничипоруку та директору Державного історико-культурного заповідника «Старо­давній Володимир» Володимиру Пикалюку.

За словами начальника відділу проектної діяльності Володимир-Волинської міськради Любові Саць, головна мета реалізації нового проекту – створення  майданчика цікавого сімейного дозвілля, де буде панувати атмосфери давніх народних традицій, культури, мистецтва  у поєднанні з українським колоритом та гостинністю.

Олександр Шустерук