«Збагнути правду власного буття…»
Микола Габрук – колишній працівник Хмельницькї АЕС. Його обов’язки передбачали створення краси і затишку, оформлення наочності, без чого підприємство високої культури не спроможне таким називатись. Нещодавно у міському краєзнавчому музеї відбулась зустріч з цією цікавою людиною.
Приводом для зустрічі стала книжечка – (самвидав) – з любов’ю впорядкована дітьми до ювілею батька. У ній – його вірші, а ілюстраціями, як виявилось, стали фотографії його ж картин!..
Микола Григорович родом із села Країв, що на Острожчині. Малюванням захоплювався ще з дитинства. На думку пана Миколи, коли є в середині творче зерно, – воно нуртує там і не дає спокою…
Вчитися майстерності розпочав у сільських художників. Працював у колгоспі оформлювачем. Десятикласником виконав замовлення для церкви – написав іконки святих.
Згодом трапилась нагода вивчитись за фахом. Отримав хороші базові навички, навчаючись у студії при Рівненському обласному управлінні культури. Опанував олійний живопис, пастель, різьблення на дереві. Повернувся на роботу у колгосп, де відпрацював п’ять років. Згодом займався улюбленою справою у Острозі та Здолбунові.
Пізніше потрапив на посаду «дизайнера проместетики» на ХАЕС. Довелось оформлювати плакати, працювати зі шрифтами, маркувати устаткування. Для творчості залишався вільний від роботи час. Невдовзі очолив бригаду художників, пропрацювавши на цій посаді протягом чотирнадцяти років.
Масштабною роботою, в розробці та виконанні якої брав участь Микола Габрук, стало виконання мозаїки на готелі «Горинь. Нашого «Прометея» зі смальти виконала група художників у складі Миколи Габрука, Олександра Яремова та Віктора Піантковського. (Затверджував проект художній фонд у м. Хмельницькому). Це одна з наймасштабніших робіт зі смальти в області. Свого часу Миколі Григоровичу довелося також брати участь у оформленні кафе «Світлячок» та «Молодіжне».
Ще одним творчим досягненням пана Миколи стало ілюстрування книжечки для дітей місцевої авторки Ганни Митюк «Математика у лісовій школі».
От лишень виставку творчих робіт автора тепер організувати важко, адже роботи – а це і живопис, і декоративні дощечки, оздоблені художнім різьбленням, – розійшлися по домівках друзів та близьких.
Що ж до поезії – першу спробу здійснив у дев’ятому класі. Крила натхнення опустилися, коли вчителька поставила «трояка», не повіривши, що таке написав саме він. До віршів повернувся у зрілому віці, коли випало пройти немалі випробування у житті. Через загрозу втрати зору, він майже місяць перебував у лікарні. Поетичні рядки, які складав у ту пору, на папір записувала дружина.
Дружина, Світлана Миколаївна, – не лише вірна супутниця життя. Працюючи у дитсадку, опанувала петриківський розпис. Від чоловіка навчилась малювати олійними фарбами, оскільки у дитячому закладі на той час потрібно було оформлювати різні стенди.
На запитання про секрети сімейного щастя, пані Світлана відповіла: «Розуміємо одне одного»… Бувало, що кілька годин просто творчо працювали поруч – кожен над своїм витвором. Добре, коли сім’ю об’єднує ще й любов до прекрасного.
Доньки, Оля і Катя, теж гарно малюють. Катерина навчалась у місцевій художній школі, Ольга здобула мистецьку спеціальність у вузі. Тож не дивно, що свого часу Габруки стали переможцями міського та обласного етапів конкурсу народних ремесел «Благослови, мати».
Разом з донькою Катею, яка опановувала англійську філологію, Микола Габрук здійснив художній переклад вірша Вільяма-Сомерсета Моема. А коли вона була ще малою, разом написали «Байку про кота».
Щедрістю і мудрістю своєї душі Микола Григорович тепер ділиться з онуками – Софійкою й Назаром. Співоча онучка разом із подругами з ансамблю «Вернісаж» завітала співом привітати дідуся. Дівчата виконали пісню «Маленьке кохання», яка вдало підкреслила іронічний настрій вірша Миколи Габрука про юнацьке кохання…
Серед гостей того вечора були й студійці місцевого літературного осередку – «Натхнення». Своїми враженнями й побажаннями поділилися, зокрема, Віктор Гусаров і Ганна Митюк.
Оскільки жіноча половина родини Габруків працює у педагогічній сфері, підтримати їх прийшли колеги із дошкільних навчальних закладів. Так, шанувальницею творчості Миколи Григоровича є Алла Михайлівна Борисюк, завідуюча ДНЗ № 6. З свого боку, Ольга Андріївна Шевчук, завідуюча ДНЗ № 8, висловила вдячність пану Миколі за вірш, свого часу спеціально написаний до семінару, який допоміг вдало розкрити тему її виступу.
На завершення директор Нетішинського міського краєзнавчого музею Оксана Кононюк зазначила, що зустріч стала для неї свого роду відкриттям й закликала непересічних людей частіше приходити в музей на подібні заходи.
Насамкінець присутні побажали Миколі Габруку видати власну збірочку віршів. Його ж побажання присутнім, та, зокрема нинішньому юному поколінню – цінувати час і вкладати його в розвиток тих талантів, якими вони обдаровані.
Оксана Іванець,
науковий співробітник музею
Якщо…
Якщо по хиткому ідеш,
А під ногами чорна смуга,
Від тих людей себе обмеж,
Які в біді лишають друга.
Якщо до успіху ідеш
І маєш радість від такої ноші,
Від тих людей себе обмеж,
Які без міри люблять гроші.
Якщо до правди ти ідеш,
Брехні і злу не хочеш гнуться,
Від тих людей себе обмеж,
Які до влади рвуться.
Якщо до істини ідеш
Та вкрита тернами дорога,
Від тих людей себе обмеж,
Які не вірять в Бога.
Якщо ти сієш або жнеш
В недузі, в справах плідних,
Обмеж себе від них, обмеж,
Знайди для себе гідних!
В краю лісів та Голубих озер
В краю лісів та Голубих озер,
Трудом звитяжним місто звівши,
Ми тут живемо відтепер,
Перлино наша, – наш Нетішин.
З тобою разом нам рости,
Край яблук,
край солодких вишень.
Здійсненних мрій колиска ти,
Оазис щастя – наш Нетішин.
За школи, що заповнені дітьми,
До храмів та до розквіту жадання,
Прийми, Нетішине, прийми
Моє освідчення в коханні.
