Зброєю доброти і гуманності
Він з роду військових – батько, брати, інші представники родини чоловічої статі носили, або носять уставну форму. Відтак Артем після закінчення Борисівської загальноосвітньої школи, що на Ізяславщині, особливо не переймався вибором спеціальності і вступив у Харківську академію внутрішніх військ МВС України. Коли у сім’ї ніби сам по собі започаткований певний вишкіл, то й під час навчання у виші правила і уставні порядки сприймаються як належне.
Закінчення командно-штабного факультету за напрямком «управління підрозділами у повсякденній діяльності» дозволило молодому офіцеру обійняти посаду командира взводу другої комендатури військової частини 3043, що покликана захищати такий стратегічний об’єкт, як Хмельницька АЕС.
Після трьох з половиною років служби Артем Олександрович стає офіцером групи бойової і спеціальної підготовки. На порядку денному були постійні тактичні навчання, покращення фізичних кондицій, навички ведення вогневої підготовки, закріплення психологічної мотивації тощо.
2015 року після печально відомих подій на сході країни постає питання взаємодії військових і місцевого населення зони дотику конфліктуючих сторін. Для вирішення певного ряду завдань підбирають фахівців, спроможних вирішувати гострі проблеми. У Києві на базі Національного університету оборони України ім. І.Черняховського готують групи людей за стандартами НАТО. З-поміж 86 осіб відбирають 15, чиї знання і психологічні кондиції підходять для такої діяльності. Зрештою від Національної гвардії відбирають одного представника, а саме Артема Дудку, який із групою у п’ять фахівців потрапляє у зону конфлікту.
З червня по 9 жовтня його мобільна група здійснює координацію зусиль між військовими та цивільними адміністраціями по звільненню полонених, пошуку і ексгумації загиблих, наданню допомоги місцевому населенню відшкодувань за втрачене майно, доставку води та харчів, інші нагальні питання. Неодноразово сприяли діяльності волонтерів фонду Діани Макарової, організовували відбір дітей із зони розмежування для відпочинку у літніх оздоровчих таборах.
За час перебування у зоні конфлікту Артем Олександрович «накатав» на службовому автомобілі тридцять чотири тисячі кілометрів. Був всюди, де вимагалась допомога, виникала проблемна ситуація.Необхідно було домовлятись із супротивником про припинення вогню аби дістати із зони обстрілу тіла мертвих, з’ясовувати прізвища полонених і стан їх здоров’я. Все це вимагало не лише фізичних, але й душевних сил. Важко було утриматись від емоційного вигоряння. Але втішало, що ти потрібен для тих людей, котрі перебувають у зоні конфлікту. Витримка, прихильне ставлення до громадян, адекватність у стосунках – це великий пласт досвіду, який може отримати військовий, аби застосовувати у повсякденній службовій діяльності.
Він добре знає, що служба у війську має будуватись на основі високої поваги до підлеглого. Перебуваючи у службовому відрядженні у США, звернув увагу на регламентованості стосунків між військовими. Відповідальність командира і підлеглого побудована на високій самодисципліні і забезпеченні зони особистого комфорту бійця. Такої взаємодії він намагається отримати і від підпорядкованих йому службовців.
Після повернення із зони конфлікту Артем Олександрович отримав позачергове звання капітана, а зрештою і майора, і посаду помічника начальника штабу в/ч 3043. Обов’язків багато, адже необхідно підтримувати процес пропускного режиму на станції у відповідності із регламентними нормами, забезпечити навчання особового складу, відпочинок, інші нагальні питання. Він військовий за покликанням.
Але у вільний час має прихильність до автотранспорту, готовий годинами копатись у механізмах. Подобається йому із дружиною Мариною облаштовувати дачну ділянку. Після побаченого у зоні конфлікту красу цінуєш по-особливому. Віктор Гусаров
