«ЖiНОЧИЙ БАТАЛЬЙОН»: ЗАХИСНИЦi В ТИЛУ
«Ми наближаємо перемогу», – так Наталія Форсюк, голова ГО «Жіночий батальйон» окреслила головне завдання своєї волонтерської спільноти. Вже 9 місяців нетішинські волонтерки невтомно виконують запити фронту, добровольчого формування, внутрішньо переміщених осіб. І найголовніше – не втомлюються. Кажуть, хлопцям в окопах важче, а у них за плечима – місто однодумців.
Коли чоловік з сином пішли в добровольче формування Нетішинської тергромади, Наталія Форсюк, як і десятки інших нетішинських жінок, не змогла залишитися вдома. Тож і сама записалася до його лав. Потрапила до 1-ї сотні. Вона – медична сестра Нетішинської підстанції екстреної медичної служби – теж військовозобов’язана, стоїть на обліку у військкоматі. Проте сьогодні зона відповідальності захисниці – в тилу наближати Перемогу.
У перші дні повномасштабної війни Нетішин настільки згуртувався, що постала потреба в логістичному центрі. Його, з осередком у першій школі (нині – ліцей №1), й очолила Наталія Форсюк, доєднавши кулінарний десант та пункт із плетіння сіток, які вже функціонували у приміщенні навчального закладу.
У травні логістичний центр трансформувався у громадську організацію «Жіночий батальйон» (нині дислокується у приміщенні Палацу культури). До роботи активно долучилися й українки, які знайшли у Нетішині прихисток від війни, їх ще в офіційних документах називають внутрішньо переміщеними особами. Спільнота зросла до пів сотні. Найстаршій захисниці Вірі Іванівні Волощук уже за 65 років, наймолодшій Насті Злобіній – 20.
Голова організації Наталія Форсюк наголошує, що зараз їхні можливості значно ширші. На її думку, Нетішин – осередок потужного волонтерського руху. Нетішинці відгукуються на кожен заклик про допомогу. Донатять усі: атомники, митці, освітяни, підприємці… Проте навіть досвідчену пані Наталю дивують пенсіонери: «Іноді навіть соромно брати у них зекономлені на харчах та ліках гроші», – зізнається волонтерка.
Коли оголошується особливо масштабний збір, «Жіночий батальйон» звертається до працівників Хмельницької АЕС і завжди знаходить активну підтримку. Налагоджена комунікація з відділом по роботі з громадськістю і ЗМІ атомної електростанції. Буквально днями оперативний персонал ХАЕС передав 11 тисяч гривень на рації для Миколи Деркачука, фахівці 3-го ДПРЗ – 30 тисяч гривень на монокуляр нічного бачення для Олександра Борисюка та інше.
Сьогодні у складі «Жіночого батальйону» працює чотири підрозділи. Головний – це, безперечно, допомога ЗСУ. За цю ділянку роботи відповідає переселенка з Сіверськодонецька Віка Верзілова. У «Жіночому батальйоні» вона – з весни. Розпочинала з допомоги внутрішньо переміщеним особам, нині працює з військовими. Під її егідою видають наявну амуніцію, завантажують авто, коли волонтери везуть передачі на фронт. «Найвища нагорода для нас, коли приходять подякувати військові з передової», – каже Віка. І наголошує, фронтовиків вирізняє скромність і невибагливість.
За допомогу внутрішньо переміщеним особам відповідає Людмила Мельниченко. Проблеми підопічних їй не новина, адже сама – переселенка з Миколаєва. Вдома займалася випічкою на святкові події, у Нетішині – курує видачу одягу, харчів та різної допомоги для ВПО, яку так щедро приносять нетішинці.
Інший підрозділ батальйону – кулінарний десант – нині дислокується у приміщенні Нетішинської СМСЧ та налічує 12 осіб основного складу. «Тут з перших днів війни працюють люди із золотими руками й золотим серцем, які відгукуються на кожен заклик», – розповідає його керівниця Світлана Ільчук. Кулінарки готують випічку на ярмарки, аукціони, формують смачні передачі на фронт. Вдумайтеся лише: жінки наліпили на передову 14 тисяч картопляних пиріжків, майже 9 тисяч вареників, напекли 1200 пасок, закрутили 960 банок тушкованки. На ці потреби використали 186 мішків борошна, 56 мішків цукру. Господині приготували для військових понад 2 тисячі літрів різної консервації. Так і хочеться сказати: «Щоб у вас, дівчата, руки не боліли».
«Волонтерки, що плетуть сітки, вже стали майже родиною: дуже дружні, доброзичливі. З початку повномасштабної війни вони змайстрували понад пів тисячі сіток. І ці маскувальні вироби стали у нагоді у всіх гарячих точках України», - розповідає Леся Рогатюк, кураторка напрямку. Каже, якщо є термінове замовлення – кількість учасниць зростає до 13 осіб. Майже всі вони – внутрішньо переміщені особи. Практично щодня працюють у третьому гуртожитку, при потребі – готові вийти й у вихідні. «У нас своя аура, своя енергетика, розуміємо один одного вже з пів слова! І сітки в нас виходять з любов’ю. Нехай вони стануть надійними оберегами нашим рідненьким захисникам!», – додає волонтерка Тетяна Стасюк.
Проте не лише проблеми сьогодення у фокусі «Жіночого батальйону», як справжні берегині вони дивляться й у майбутнє. У пріоритеті волонтерок – патріотичне виховання юних та молодих. Відтак на базі ГО вже створено юнацький (куратор Олена Мороз) та молодіжний (опікується Наталія Костюк) батальйони. Нетішинська юнь влітку активно долучилася до збору коштів – організовували квести, благодійні розпродажі та заходи. Школярі та студенти свої літні канікули присвятили Перемозі!
Дійсно, Україна має справжніх героїв. Чимало з їхніх подвигів непомітні і, може, навіть буденні – у виплетених сітках, тисячах закруток, відремонтованих автівках для ЗСУ, пожертвах із пенсій, зарплат. Кожен тримає власний фронт. І лише гуртом здобудемо Перемогу!
Леся Ліщенко
