Життя за вивiреними технологiями
Ігор Оноприюк присвятив трудове життя вивченню властивостей металу, методам поводження з ним. У технологічному циклі виробництва електроенергії Хмельницькою АЕС контактування з металом надзвичайно багато.
Із півстоліття земного шляху два десятки років Ігор Степанович присвятив відповідальному поприщу, що вимагає постійного самовдосконалення, підтвердження професіоналізму на основі спеціальних ліцензій та сертифікатів. Він успішно пройшов шлях від початківця до провідного фахівця, одержав кваліфікацію, що дозволяє виконувати у виробничому процесі складні завдання.
Важливою професійною школою для Ігоря Оноприюка стала участь у підготовці до пуску другого енергоблока ХАЕС. Приглядався до роботи старших колег, про яких жартома кажуть, що «на металі з’їли зуби». Тепер і про нього комплементарно висловлюються ті, кому допоміг впевнено стати на професійну стезю. У арсеналі його здобутків – дозвільні документи на проведення контролюючих та технологічних операцій на металі від Міжгалузевого навчального Атестаційного центру Інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона, ОСП «Укрексперт» та ОСП «УкрНДІНК».
Приміром, молодший колега, якому І.Оноприюк є наставником, на конкурсі професійної майстерності у місті Вараш виборов другу позицію серед учасників зі всіх промислових майданчиків вітчизняних електростанцій.
У особистому заліку Ігоря Оноприюка також немало виробничих досягнень. Він двічі був відзначеним Почесними галузевими грамотами, а 2021 року одержав знак «Почесний працівник ВП ХАЕС».
Колеги по роботі знають Ігоря Степановича як професіонала, який уболіває за позитивні результати на виробництві. Цінують його товариськість, бажання допомогти та визнають у ньому цікавого співрозмовника. І не тільки на виробничу тематику.
Дев’ять років тому сім’ї Ігоря Оноприюка поталанило придбати приватний будинок у селі Улашанівка, що неподалік Славути. Туди були спрямовані зусилля, щоб обладнати затишок. Ігор Степанович заходився закладати великий садок на земельній ділянці розміром 12 соток, де зосередились різні сорти фруктових дерев. Місця вистачило й для смородини, малини та деяких гібридних сортових ягід. Коли фруктова оаза почала радувати щедрими врожаями, садівник-аматор здійснив низку експериментів зі щеплення дерев. Те ж саме чекає на виноград. Про результати говорити зарано, бо потрібні роки ретельного догляду. Як мовиться, треба мати велике бажання, терпіння та працьовитість.
Отже, кілька років поспіль у сім’ї Оноприюка вдосталь різних фруктових консервацій, приготуванням яких займається дружина Любов. У спеціальній сушарні сухофруктів доводяться до кондиції вишні, яблука, груші. Узвар з них – неперевершений.
В числі інших захоплень Ігоря Оноприюка – автомобілі. Коли випадала нагода, то разом з дружиною, синами Ярославом та Валентином мандрували просторами рідної країни та багато років поспіль відвідували рідню у місті Дніпро. Є сподівання, що традиція не порушиться.
Ігор Степанович вражений моторошними світлинами зруйнованих українських міст, які милували око красою та ошатністю. Благословенний Дніпро підступно нищиться під ракетними обстрілами рашистів. Цьому завадити може тільки перемога, яка принесе оновлення рідної землі.
Олександр Шустерук
