Зi щирим словом та побажаннями добра

Напередодні Дня Перемоги до домівок ветеранів - учасників Великої Вітчизняної війни, які мешкають у Нетішині, навідались із святковими подарунками представники Хмельницької АЕС, джури Нетішинського полку Міжнародного союзу козаків «Запорізька Січ».

Щирі вітання з Днем Перемоги і слова вдячності за подвиг прозвучали на адресу подружжя Лисових - Івана Сергійовича та Олександри Феоктистівни, Мар’яна Адольфовича Фа­б­ри­цького, Йосипа Станіславовича Самков­сько­го, Гната Осиповича Осі­пова, Бориса Васильовича Рибаченка, Миколи Трохимовича Куца. Під час зуст­річі з представниками  електро­стан­ції не утримався від  спогадів Олександр Шлапунов, який був призваний на військову службу ще у 1939 році. Звичайно, молодий боєць не усвідомлював, що служба триватиме довгі роки. До війська Олександр Федорович прийшов із спеціальністю зв’язківця і отримав направлення у полкову школу молодших командирів. Там опанував спеціальність радиста, згодом був «приписаний» до радіолокаційної установки, за допомогою якої на значних відстанях виявлялись японські літаки, що нерідко залітали на радянську територію і вели розвідувальну діяльність. Олександр не раз фіксував ворожі цілі. Інформація про кількість літа­ків, висоту та швидкість їх польоту оперативно передавалась на аеро­дроми, а далі за справу брались  винищувачі.  Так  відслужив два роки, а з початком Великої Віт­чизняної війни брав участь у  бойових діях. В районі дислокації частини, де служив Олександр Федорович, одного разу командир наказав захопити на  річці  ворожий  пором. До групи, що проводила спецоперацію, зарахували й Шлапунова. Досвідчені бійці здійснили наліт швидко і без втрат. Відтак не забарилась і бойова нагорода – орден «Червоної Зірки».

Олександр Федорович у своїй оселі радо зустрів представників місцевого козацтва та Хмельницької АЕС. Вій­сь­кова форма джурів навіяла йому низку спогадів про ті далекі роки. Але найголовнішим є те, що вдалося вижити, зустріти своє кохання Людмилу, яка стала надійною супутницею на все життя. Вона й зараз підтримує ветерана, бо знає, що тільки любов і милосердя допомагає перебороти усі негаразди.

Щирі слова вдячності за Перемогу прозвучали з уст заступника начальника відділу соціального розвитку Хмельницької АЕС Володимира Паски у квартирі Ганни Пилипівни Потапенко. Вона Другу світову війну провела працівницею  фронтових шпиталів, переможний салют почула в районі річки Одер. Більше тридцяти п’яти років ця жінка віддала роботі акушеркою на Донеччині. Коли прийшов час йти на заслужений відпочинок, її колеги порахували, що протягом роботи медик Ганна Пилипівна Потапенко сприяла народженню  п’яти тисяч дітей. Це стільки, як, приміром,  населення селища  Гоща.

- Мені Всевишній допоміг зустрі­ти дев`ятий десяток років, - каже Ганна Потапенко (на знімку), - я ніколи не жалію, що  життя присвятила допомозі ближнім. Ми народжені для добра. Хай на нашій зем­лі панує мир та спокій!

Не зі слів про Другу світову війну знають нетішинці Ніна Яківна Пилипчук, Галина Петрівна Фурсяк, Борис Григорович Шлапак, Петро Іванович Петрук. Під час відвідин старої частини міста Нетішин святкові подарунки Василю Павловичу Головку,  Вірі Михайлівні Данилюк та Антоніні Яківні Васильчук (на знімку: з козаками) вручили юні козаки та начальник відділу соці­ального розвитку Хмельницької АЕС Сергій Ілью­щенков.

Олександр Шустерук

Фото  автора