Знавець віброcтрумів і  звуків

Дитинство заступника начальника цеху налагодження та випробування устаткування Хмельницької АЕС Сергія Черепанова в силу певних обставин багате на переміщення тодішньою «неозорою» країною. Найбільше за інші місцини запам’яталась уральська тайга з її неповторними краєвидами.

Сергій Олександрович народився у сім’ї енергетиків, які обслуговували електростанцію, що видавала струм для забезпечення руху електропотягів на одній із ділянок Свердловської залізниці. Тато, Олександр Васильович, керував роботою ремонтників та експлуатаційників і відповідав за всю роботу  енергетичного об’єк­та, а мама, Катерина Трохимівна, трудилась у складі зміни електромонтерів. Воно й не дивно, що у свої дитячі роки Сергій вже мав уявлення про енергетику.

Дерев’яний будиночок Черепанових знаходився рівновіддалено між електростанцією та залізницею. Сама станція мала дещо дивну назву – Бійці. Це ніяк не пов’язано із бойовими діями, старожили пояснювали зародження такого топоніму присутністю великих скель, які чимось нагадували велетнів-охоронців.

Кажуть, не позаздриш тим, хто живе поряд із залізницею через постійний гуркіт потягів, на рейкових стиках. Але повз станцію, де мешкали Черепанови, состави рухалися лише кілька разів на добу. Та й до них всі давно звикли, і ніхто не відчував найменшого дискомфорту. Для місцевих дітлахів взагалі кожен візит довжелезного локомотива ставав невеличкою цікавою­ подією. Їм було цікаво спостерігати за великою металевою вервечкою вагонів, переповнених гірською породою, великими колодами деревини та іншим крамом. Траплялось, що під час зустрічі чергового потяга дехто з дітлахів вітав машиніста помахом руки, а у відповідь звучав потужний гудок паровоза як вдячність від машиніста.

Тайга оточувала станцію з усіх боків. Тут було багато таємниць, але  можна було  поласувати лісовими дарами. Одного разу разом із своїм ровесником Сергієм Поповим хлопці відправились за малиною. Тезки натрапили на рясні кущі і захопилися збиранням ягід. Діти не помітили, що  за кілька метрів з протилежного боку наса­джень до активного збирання малини долучилась ведмедиця із ведмежатами. Пригадуючи цей випадок, Сергій Черепанов дивується, що тварина не проявила до них ніякої агресії і дала можливість благополучно повернутись до оселі. Напевно, ведмедиця в особі дітей не побачила небезпеки. Кажуть, що тварини часто бувають мудрішими за людей.

У сімдесятих роках у житті сім’ї Черепанових відбулися кардинальні зміни – батьки переїхали в Україну і взяли участь у пусконалагоджувальних роботах  Придніпровської, а згодом і Криворізької ДРЕС. Тоді Сергій вже замислювався про свою майбутню спеціальність. Багато роздумувати не доводилось, бо за приклад стала діяльність батьків. Згодом він закінчив теплоенергетичний факультет Одеського політехнічного інституту і влаштувався на роботу на дільницю спеціальних робіт турбінного цеху підприємства «Юженергоремонт», виробнича база якого знаходилась на території Молдови. «Юженергоремонт» став школою набуття потрібного професійного досвіду, адже під час таких важливих технологічних операцій, як балансування турбоагрегата, перелопачування його роторів, багато секретів дізнаєшся від старших колег. У ході відряджень до різних енергетичних об’єктів Сергій Олександрович швидко вник у особливості експлуатації турбінного обладнання на ТЕС та АЕС.

1983 року у трудовій книжці Сергія Черепанова з’явилась відмітка - «Хмельницька АЕС». Тут він розпочав трудову діяльність на посаді слюсаря пускорезервної котельні, а згодом обійняв­ посаду майстра у новоствореному цеху централізованого ремонту.

- Коли я вперше навідався до Нетішина, - пригадує Сергій Олександрович, - місто видалось великим будівельним майданчиком, на якому було зосереджено масу потужної техніки. На місці спорудження першого енергоблока був великий котлован і корпус зведеної пускорезерв­ної котельні дещо не вписувався у загальний індустріальний пейзаж. Згодом все змінилось. Приємно усвідомлювати, що був не лише свідком спорудження електростанції, яка багатьом жителям міста енергетиків стала рідною.

У цеху налагодження та випробування устаткування Сергій Черепанов трудиться з 1992 року. Очолював роботу лабораторії вібродіагностики, зараз працює заступником начальника цеху. Свій підрозділ вважає багатопрофільним. Разом з колегами  опікується  підтриманням проектних значень, підвищенням надійності та економічності режимів роботи тепломеханічного устаткування, інженерною  підтримкою процесу експлуатації енергоблоків ВП ХАЕС згідно з проектом. В складі цеху є лабораторії: першого та другого контурів; випробування арматури та трубопроводів; локалізуючих систем безпеки; діа­гностики та систем технічної діагностики. Крім цього, доводиться вирішувати  локальні і загальностанційні завдання, серед яких розробка і впровадження на­дійних і економічних режимів роботи тепломеханічного устаткування; доведення експлуатаційних характеристик тепломеханічного устаткування до проектних значень; управління режимами теплової мережі; контроль та діагностика вібраційного стану устаткування; моніторинг стану захисної оболонки; випробуван­ня арматури і трубопроводів; розслі­дування порушень у роботі енергоблоків; розробка, супро­від, перегляд, коригування експлуатаційної документації загальноблокового призначення.

За роки роботи в цеху налагодження та випробування устаткування Сергій Черепанов був причетний до різних важливих технологічних операцій, які проводились на двох діючих енергоблоках. Під його керівництвом на другому енергоблоці проводились роботи з введення у промислову експлуатацію комплексної системи діагностики з обчислювальною мережею діагностики та моніторингу для АЕС з реакторною установкою типу ВВЕР-1000 (КСД), системи віброконтролю та діагностики голо­вних циркуляційних насосів та систему діагностики залишкового ресурсу. Крім того брав участь у впровадженні систем вібродіагностики реакторної установки, системи виявлення вільних та слабо закріплених предметів, системи внутрішньореакторної шумової діагностики та системи контролю просочування теплоносія першого контуру. Реконструкція і модернізація першого енергоблока проходить згідно з «Графіком реалізації Комплексних зведених заходів підвищення безпеки АЕС України». Впровадження нових систем діагностики дозволяє підвищити безпеку його експлуатації. Це під силу колегам Сергія Черепанова, тому часто він переповнюється гордістю за великий інтелектуальний потенціал кожного працівника свого цеху.

У щоденних справах і турботах якось непомітно Сергій Черепанов «дожився» до поважної дати. Йому й досі не віриться, що подолав шістдесятилітній рубіж. Замислюватися над багажем прожитих років ніколи, бо є велике бажання зробити ще більше хороших та корисних справ.

Людина не може жити насущним хлібом єдиним. Виявляється, що й поза межами основної роботи Сергій Олександрович проявляє непосидючість та допитливість. Традиційно подружжя Черепанових вільний час присвячує підкоренню автомобільних шляхів країн Європи. Окрему розповідь у його мандрах займають українські Карпати, які автолюбитель просто обожнює. Захоплення батьків подорожами, як мовиться, не пройшло безслідно для доньки Катерини. Вона обрала фах журналіста і тепер публікує репортажі про відвідини країн різних континентів. Особливу прихильність має до такої екзотичної держави, як Таїланд, вважаючи її земним раєм. За подібними розповідями у різних сучасних періодичних виданнях уважно слідкують її мама Лідія Олексіївна та сестра Оксана.

Багато працівників Хмельницької АЕС, які вже не одне десятиліття знають Сергія Черепанова, не здогадуються, що він не тільки спеці­аліст у відбродіагностиці систем та агрегатів, а знається у вібраціях музичних інструментів, таких як акустична гітара. Такий собі місцевий Аматі та Гварнері у одній особі. Він  майструє гітари самотужки. Щоб вони зазвучали неповторно, потрібно мати  не лише вправні руки, але й глибокі знання у  складових фізики. Відтворення звуку за допомогою струн Сергію вдається. Гітара у його руках стає слухняною, особливо під час виконання блюзів, які так подобаються самобутньому майстру і музиканту. Він іноді каже, що й робота справних пристроїв та систем також схожа на музику. Така філософія життя.

Олександр Шустерук

Фото автора