Вечiрнiй гiсть…
Трапилось це минулого літа. Серпневого вечора близько десятої години у розчинене вікно одного з авторів влетіло (ну просто тобі «на вогник»!) зеленкувате створіння, на перший погляд схоже до великого коника-стрибунця. Влетіло, блискавично повернуло вправо й умостилось на штучній герані, яка стояла на підвіконні. Невдовзі з’ясувалося, що це – богомол.
Непрошений гість почував себе, напевне, доволі зручно. Він те й робив, що потирав передніми лапками «бузю», здається, зовсім не зважаючи на влаштовану поблизу фотосесію. По тому чи то перескочив, чи перелетів на віконну тюль… Якби довелося зустріти таку комаху деінде, в полі, лузі чи хоча б на міському газоні – здивування, безперечно, було б меншим. Як же йому вдалося подолати висоту аж сьомого поверха? Чому він не присів, скажімо, на стіл чи підлогу, а буквально вмить обрав червоний штучний вазон неподалік відкритого вікна?
Богомоли – здебільшого великі комахи з продовгуватим тілом. Назвою вони завдячують характерній «молитовній» позі передніх лапок. У світі відомо близько 2 тисяч цих шестиногих, та найбільш поширеним є богомол звичайний (Mantis religiosa). Ареалом останнього є територія від Південної Африки до Кавказу, Середньої Азії, півдня середньої смуги Росії. Вздовж північної границі свого замешкання комаха трапляється доволі рідко. В Україні у районі Києва та Харкова виявлені лише поодинокі екземпляри. А тепер ще й у Нетішині (до речі, як з’ясувалось, це не єдиний випадок)! Зате південніше, у Криму та на узбережжі Чорного моря він є доволі звичним.
У співвідношенні назви та способу життя – цілковите протиріччя: богомоли – хижаки, що харчуються жуками, клопами, гусінню, шершнями, павуками, сараною. Іноді богомол може подужати навіть ящірку довжиною до 10 см. Знищуючи шкідників, вони приносять користь, а от полюючи на бджіл – навпаки… Самка звичайного богомола за 82 дні личинкового періоду і 80 днів фази імаго (дорослої комахи) знищила 2 534 екземпляри різноманітних комах.
Наші шестиногі – єдині комахи, котрі можуть повертати головою, що, безперечно, допомагає їм у полюванні. Як зазначає І. Заянчковський: «мозок його – справжня лічильна машина, яка діє швидко й без помилок. За соті частки секунди богомол координує всю інформацію, яку дістає його мозок…». Напевне, саме цим можна пояснити те блискавичне приземлення вечірнього гостя на штучну герань, сприйняту, вочевидь, за живу рослину. Літають комахи загалом погано, у деяких видів крила взагалі недорозвинені. Хоча в Америці є богомоли, котрі можуть дібратись до спостережної вишки хмарочоса Емпайр стейт білдінг. Але ж у нас – Нетішин, і сьомий поверх…
Забарвлення богомолів цікаве й різноманітне. Воно стає у пригоді під час маскування: богомоли зливаються з кольором гілок, квітів, трави, листя дерев та каміння. Живуть комахи близько 2-3 місяців. Звичайно першими гинуть самці: після продовження роду вони стають кволими й нежиттєздатними, перестають полювати. В деяких випадках після спаровування спостерігається пожирання самкою партнера.
Самка відкладає 100-300 яєць. Одночасно виділяє клейку речовину, яка при висиханні формує особливу капсулу – оотеку. Остання складається з розділених перегородками камер, у кожній – по яйцю. В оотеці вони можуть пережити недовготривале зниження температури до мінус 18 градусів. Личинка морфологічно суттєво різниться від дорослої особини й живиться тлею, плодовими мушками, попелицею, а личинка старшого віку – жуками, метеликами, прямокрилими.
…Непроханого гостя спроваджено за вікно. Враження, однак, спогади та світлини ще, напевне, не один раз нагадуватимуть про незвичайну, віч-на-віч зустріч із зеленкуватою комахою.
Фото Т. Вихованця: богомол на штучному вазоні.
Тарас Вихованець
Світлана Головко
