Ви знаєте Нетішин?

Ні, ви не знаєте Неті­шина...

Так міг би написати класик літератури Микола Гоголь, мандруючи мальовничою місциною, де поряд із сучасними забудовами виструнчились старі сосни, які стали свідками наро­дження на карті нашої держави нового міста, котре уособлює прогрес у царині енергетики.

Торік за сприяння керівництва Хмельницької АЕС старшокласники НВК «Кутянківська ЗОШ І-ІІІ ст.» Остроз­ького району відві­дали енергетичний об’єкт, один із найбільших у Західній Укра­їні.

Коли стало відомо, що наш клас відвідає Нетішин та Хмельницьку АЕС, я  уявив себе поряд з турбіною, до якої можна доторкнутись, ще думав, що побачу реактор, здатний за годину виробити 1000 кіловат електроенергії. Проте в  ході екскурсії повідомили, що відвідин проммайданчика не відбудеться через виняткові заходи безпеки. Прикро, але потрібно розуміти, що АЕС не є «прохідним двором», тут використовуються ядерні матеріали, які потрібно оберігати як зіницю ока.

Звернув увагу на охайність міста енергетиків. Чисте воно й ошатне. Велику юрбу людей побачив на одній із автобусних зупинок. Згодом довідався, що на Хмельницькій АЕС робота триває цілодобово, кожна зміна має свій робочий графік,  автобуси постійно курсують  до енергетичного об’єкта.

У Нетішині важко не помітити квітів на клумбах. Їх голівки різнобарвні, під подихом вітру вони хитаються, ніби промовляючи: «Ласкаво просимо до міста, що дарує світло та тепло».

Про те, що Нетішин – місто інтелектуалів,  переконався під час відвідин навчально-тренувального центру, де знаходиться повномасштабний тренажер енергоблока. Один із інженерів цікаво розповів про систему теоретичного та практичного навчання оператив­ного персоналу, наголосивши, що після закінчення вузу пра­цівнику можуть довірити управ­ління поді­бним обладнанням не раніше, ніж через сім ро­ків. За цей час потрібно зрости у професійно­му пла­ні та продемонструвати на­бут­і знання на практиці. Процес­ супроводжується по­стійним удосконаленням знань і складанням іспитів. Мене переко­нали, що традиційні шпаргалки нікого не врятують. Ось так  працівники електро­станції стають «вічними студентами». Пригадую розмови шкільних товаришів, мовляв, після закінчення школи можна буде розслабитись, бо не доведеться учити уроки. Вони помиляються! Для того, щоб утвердитись у житті, потрібно постійно, послідовно і наполегливо здобувати знання. За взірець знову ж таки хочеться поставити атомників.

У Нетішині чимало молодих людей прагне присвятити себе атомній енергетиці, беручи за приклад батьків, братів, знайомих. Під час екскурсії довідався, що перевагу при влаштуванні на електростанцію надають випускникам профільних вузів Одеси, Києва, Львова, Рівного. Все залежить від набутої спеціально­с­ті. Спеціалістів з управління реактора готують винятково в політехнічних інститутах. Добре, що у місті енергетиків багато молоді. Саме за нею майбутнє атомної галузі та інших важливих напрямків нашої економіки.

До речі,  сам мрію незабаром стати студентом. Але напрям визначив гуманітарний: хочу стати професійним журналістом, щоб  читачам чи телеглядачам доносити достовірну та об’єктивну інформацію. Хоча б таку: «Ядерна енергетика – своєрідний інструмент, що забезпечує людство найнеобхіднішими розробками технологічної еволюції: теплом, електрикою та їхніми похідними. Застосування мирного атома потребує постійного удосконалення у зв’язку із зростаючими «апетитами» людства, тому цей факт зумовив розвиток цілого відгалуження науки, що прогресує під пильним контролем найвідповідальніших учених. Дані аспекти спонукають нас покладати великі надії на подальше довершення цієї галузі, адже регрес у ядерній енергетиці означає крах енергетичної системи, а стрімкий обвал веде до катастрофи. Саме тому нам слід визнати силу атома пріоритетною, адже вона найпродуктивніша. Ядерна енергія не розкіш, а необхідність».

Коли мова йде про виробництво, то не варто забувати про його вплив на наше довкілля. А чим небезпечна АЕС? Неконтрольованими викидами ра­діо­активних речовин під час аварії. У Нетішині  жителі «не бояться» радіації. Причина проста – її наяв­ність відповідає при­род­ному фону. Як не пара­доксально, але неподалік діючих енергоблоків пра­цівники електростанції облаштували городи, на яких вирощують помідори, огірки, картоплю. Подумав: сюди б привезти на оглядини односельчанку тітку Ніну, яка бідкається, що Кутянка потрапила до зони ризику. Вона не повірила б власним очам: тут безпечно обробляється земля і мешканці... ходять без захисних масок. А скільки рибалок із великим завзяттям ловить рибу, щоб приготувати смачну юшку...

Під час оглядин Нетішина та Хмельницької АЕС  вразив ще один факт - бобри. Виявляється, що ці вправні природні будівельники живуть у вузькому каналі неподалік діючих ядерних реакторів. Живуть собі, поживають та потомство наживають. Про їх присутність свідчать повалені дерева, стовбури яких нагадують великі олівці. На уроках зоології нам розповідали, що бобри надзвичайно чутливі до негативних змін екології. А тут вони почувають себе доволі комфортно. Можливо, це є Божим провидінням, що в нашому краї немає потужних забруднювачів навколишнього середовища.

Під час відвідин міста енергетиків спостерігав за  обличчями співрозмовників. Вони випромінювали радість, щирість та відвертість. Упіймав себе на думці, що цим людям можна довіряти.

Іван Ліщук,  учень 11 класу НВК «Кутянківська ЗОШ»

Острозького району