Голос громади має бути наполегливим, вимоги обґрунтовані

Як би не нарікали в сус­пільстві на недоліки демократичних перетворень, зокрема, в питанні ролі громад у розбудові держави і її народного господарства, люди  таки відчули, що можуть впливати на прийняття важливих для життєдіяльності конкретних регіонів рішення. Подеколи ціною надзусиль, адже державна бюрократична машина надто повільно і неохоче розвертається у бік змін, звично рухаючись наїждженою колією. Аби «виштовхати» її на шлях реформ, громади активізувалися. Це добре, та тільки мають люди, передусім ініціатори численних об’єднань і рухів, зрозуміти, що голос громади може звучати по-різному. Діючи розрізнено, послуговуючись голослівними звинуваченнями за­мість вагомих аргументів, марно сподіватися на результативність. Бо голос громади, на який, хоч і не з першої спроби, зважають, це не галас. І сякого-такого конструктиву можна досягти, коли галас вщухає. Що й показала нещодавня зустріч нетішинців з представниками влади міста і керівниками атомної електростанції. Привід – підвищення тарифів на тепло – і водопостачання, водовідведення та електроенергію.

Що й казати, ця новина від НКРЕКП приголомшила всю Україну, адже тарифи зросли в рази, і далеко не кожному вони по-кишені. Люди готові платити, але розумну ціну, оскільки ні зарплати, ні пенсії у них не зростають паралельно із здорожчанням комунальних послуг. Нетішинці тут не виняток, і саме це вони хочуть донести до авторів шокових нововведень. На жаль, не всі з числа ініціаторів зустрічі, знають хто ж ці автори і з легкістю спрямовують свій гнів (в даному випадку) міському голові Олександру Супрунюку та генеральному директору ХАЕС Миколі Панащенку. «Бо у вас там зарплати п’ять, десять, п'ятнадцять тисяч, то ви можете заплатити, а ми, пенсіонери з пенсією тисяча гривень цього зробити не можемо». І хоч би скільки обидва керівники не намагалися пояснити, що ні органи місцевого самоврядування, ні тим паче ХАЕС не наділені функціями тарифоутворення - це повноваження Національної комісії з регулювання енергетики і комунальних послуг,- ці слова потопали у суцільному галасі. Знову зазвучала риторика 90-х років минулого століття з погрозами перекрити дорогу на атомну станцію: «Отоді побачите».

Дехто з присутніх намагався урезонити особливо емоці­йних активістів, зауважуючи, що не тут потрібно перекривати дорогу, бо в Києві все вирішується. Голова органу самоорганізації населення «Квартальний комітет садибної частини міста Нетішин» Юрій Максимчук, кому належать ці слова, знає про що каже. Адже організація не перший рік домагається прийнятних лімітів за зниженим пільговим тарифом на електроенергію для садибної частини Нетішина після проведення там реконструкції електромереж. Активісти добре вивчили законодавчу базу, з’ясували хто і за що відповідає, якими повноваженнями наділений, і не втомлюються надсилати звернення з обґрунтуваннями своєї позиції в усі владні інстанції. Від того листування назбиралася товста папка документів, але відповіді-відписки не зупиняють людей і вони готові далі відстоювати право громади жити достойно. Використовують всі можливості, аби виправити становище, і щось та вдається. То кандидат у народні депутати Олуйко свого часу допоміг, то «Батьківщина», до якої зверталися. Сьогодні Юрій Максимчук просить М.С.Панащенка, як заслуженого енергетика України, депутата обласної ради, звернутися, можливо, через президента «Енергоатома» до НКРЕКП і Кабінету Міністрів з приводу збільшення лімітів за зниженим пільговим тарифом на електроенергію для жителів багатоквартирних будинків і садибної забудови, зокрема. Бо що таке 100 кВт/г? Люди наполягають, аби у висотках ця цифра залишилася, як і було раніше, 250 кВт/г, а в старій частині Нетішина 800 і 3000 у неопалювальний і опалювальний період відповідно. І впевнені, що спільними зусиллями вдасться цього домогтися.

До слова сказати, зверталася в комісію, і не раз, нетішинська влада. Та на її листи приходили невтішні відпо­віді.

До об’єднання зусиль закликали й інші учасники зустрічі, «бо ж всі в одному човні знаходимося». Так, голова громадської організації «Жіноча молодь» Ірина Полі­щук пропонувала нетішинцям брати приклад з активістів садибної забудови, самоорганізовуватися, починати з малого, хоча б з утворення будинкових комітетів, а то й об’єднання співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ). Тоді, мовляв, і на ЖКО нарікати не доведеться, адже суми, які платимо цій організації, люди також вважають необґрунтованими. Хороший приклад такого об’єднання в Нетішині  - «Атомник 505», очолюваний Романом Кузівим. У вирішенні проблеми тарифів, яка насправді стала всеукраїнською бідою, на його переконання, потрібні не галас і блокування доріг, а реальна копітка й послідовна робота. Прочитавши на сайті Верховної Ради рекомендації депутатської комісії, яка вивчала проблему,  дійшов висновку, що вони на користь людей. Має надію, що безгальмівний рух тарифної реформи буде зупинено.

Зустріч показала, що в своєму пориві добитися результату, ми наразі не навчилися чути один одного. Щоб поінформувати людей про складові тарифу на послуги з тепловодопостачання і водовідведення, які надає місту комунальне господарство ХАЕС, генеральному директору підприємства Миколі Панащенку доводилося перекрикувати галасливу публіку. І слова про те, що витрати Хмельницької АЕС на забезпечення міста теплом і водою, послуги з водовідведення значно вищі, ніж доходи від внесків за діючими тарифами (у минулому році показник прямих збитків склав 30 мільйонів гривень), не знаю чи й були почутими. А на слайди з порівняльними діаграмами тарифів на тепло і воду у Нетішині, містах Кам`янець-Подільський, Хмельницький, Славута, Рівне, де наше місто виглядає найпривабливішим, в залі реагували вигуками: «Бо в них немає атомної станції». Прийняти те, що якраз завдяки АЕС у Нетішині тарифи нижчі, ніж в інших населених пунктах регі­ону, видно, не хотілося.

Зате було велике бажання почути від керівника ХАЕС, що за її рахунок у будинках будуть поставлені лічильники на тепло і воду. Пообіцяти такого він не міг, оскільки те, що було б безплатне для мешканців будинків, насправді вартує великих коштів і має бути кимось оплачене. В тарифі на електроенергію такі витрати не передбачені, отже взяти гроші нізвідки. Вихід може бути у прийнятій інвестиційній програмі, яка проходить експертизу в НКРЕКП. Вона, за словами секретаря Нетішинської міської ради Олександра Марчука, передбачає виділення для міста трьох мільйонів гривень. Якщо так станеться, сесія міської ради прийме відповідне рішення, за яким ХАЕС зобов’язана буде встановити лічильники, а ЖКО взяти їх під охорону.

Словесні напади на атомну станцію намагався зупинити міський голова Олександр Супрунюк, зазначивши, що понад 80% міського бюджету - це платежі ХАЕС. Отож звинувачення на кшталт: «Ви нічого не робите для міста» безпідставні. До речі, такі платежі підприємство робить справно до бюджетів усіх рівнів та фондів соціального страхування. Так, за п’ять місяців поточного року ця сума склала 167,9 мільйона гривень, що на 8.6 млн грн, або на 5.4% більше, ніж за відповідний період минулого року.

Емоції не вщухали довго, а все, що звучало конструктивного, за пропозицією міського голови записали в протокол. В ньому знайшли відображення пропозиції про встановлення лічильників на тепло і воду у будинках (на виконання інвестиційної програми); відновлення лімітів на електроенергію за зниженим пільговим тарифом; запрошення на зустріч з громадою народного депутата ВР Андрія Шиньковича; визначення меж прибудинкових територій тощо.

Перша зустріч з керівниками міста і атомної станції, напевне ж, не буде останньою. Адже проблема залишається невирішеною, і на довгому непростому шляху, який доведеться пройти усім нам, мусимо бути не тільки наполегливими, а й діяти в правовому полі, не піддаючись на неприпустимі заклики гарячих голів, щоб не мати проблем із законом. Мусимо знати до кого апелювати в кожному конкретному випадку, володіти якомога більшою інформацією, бути організованими і єдиними в своїх прагненнях. У єдності наша сила.

Ольга Сокол

Фото Тетяни Онісімчук