РОБОТОЮ І МАТЕРІАЛАМИ ЗАБЕЗПЕЧЕНІ

Роками День будівельника в Нетішині був загальноміським святом – довгоочікуваним, помпезно-врочистим, велелюдним. Останнім часом у людей чи не найзатребуванішої професії все менше приводів для масових гулянок просто неба – вони не задіяні за місцем проживання і вимушені шукати роботу далеко від дому, в тому числі й поза межами України. Колись така потужна будівельна галузь в Нетішині тепер заледве жевріє і за цим боляче спостерігати навіть сторонньому, не те що людині, безпосередньо причетній до здобутків колективу тих, хто зводив місто з його інфраструктурою і виробничими базами. Як скажімо, нинішньому начальнику ремонтно-будівельного управління В.І.Кандабаєву.

Прибувши в Нетішин в 1980 році, коли ще на місці майбутніх енергоблоків Хмельницької АЕС навіть земляні роботи не проводилися, думав, що це будівництво на його професійному шляху буде проміжним, як і два попередніх (Ворошиловградська ГРЕС і Зуєвська ГРЕС-2), і він встигне проявити себе на інших новобудовах. Аж ні, масштаби робіт потребували тривалого часу, у молодого міста, яке ще тільки зяяло котлованами, вимальовувалася хороша перспектива. Йому потрібні були не тільки тимчасові виконавці робіт, а й фахові тактики і стратеги подальшого будівництва. Так і залишився.

Колектив ремонтно-будівельного управління, який очолює Володимир Іванович, давно став йому рідним. Називає його згуртованим, професійним, технічно-грамотним, таким, що не підведе за жодних обставин, здатним якісно і вчасно виконувати покладені на РБУ завдання. Так було завжди, незважаючи на пройдені за роки діяльності реорганізації і структурні зміни. Їх добре пам`ятають старожили виробництва, котрі починали ще з ремонтно-будівельного цеху, який згодом переріс у підприємство з аналогічною назвою, тепер ось управління. Усі ці етапи перемін пройшли завідуюча складом Надія Леоні­ді­вна Вадець, табельник Ніна Василівна Малишенко, ізолювальники-плівочники Лідія Василівна Безверха і Надія Володимирівна Возгоменчук, столяр Олександр Анатолійович Петренко, малярі Альона Володимирівна Заріцька, Світлана Василівна Слободянюк, Галина Іванівна Черепова.

Звісно, що з числа найперших працівників колективу сьогодні в ньому залишилось не так і багато – плин життя вносить свої зміни, хоча кістяк персоналу залишається сталим. Втім, назріває ситуація, коли значна частина людей вийде на заслужений відпочинок, адже середній вік персоналу РБУ 48-49 років, а на дільниці №1 навіть сягнув за 50. Вже зараз постає проблема у якісній заміні досвідчених фахівців своєї справи у разі їх вивільнення. Однозначно братимуть поповнення з профільною освітою, скажімо, зі спе­ці­альністю, набутою у професійному ліцеї, підучуватимуть безпосередньо на робочому місці.

Функції підрозділу випливають з його назви, хоча з часом співвідношення ремонтних і будівельних робіт помітно змінилося. Якщо в перші роки персонал безпосередньо брав участь у будівництві ряду об`єктів у Цвітосі (центральна садиба колишнього підсобного господарства ХАЕС – авт.), тепличному, рибному господарствах тощо, то тепер усі сили зосереджені в основному на проведенні поточних ремонтів приміщень і виконання заходів з підготовки об`єктів до осінньо-зимового періоду, утримання в належному стані дороги №1 (від поліклініки до головного корпусу), території атомної станції. По лінії капітального будівництва (колись у підрозділу навіть одноіменна дільниця була – авт.) виконують зовсім невеликий обсяг робіт. Але без діла, без матеріалів не сидять.

Особливо додається роботи в період ППР, в якому найбільше задіяні дільниця №1 і 2, дільниця №3 виконує фронт робіт на бризкальних басейнах.

І все ж таки основне навантаження лягає на дільницю №1, дуже відповідальний і надійний тут колектив, жодного зриву не допускає. Зараз сповна готовий до виконання ремонтних робіт на енергоблоці №2. Окрім цього зараз силами РБУ проводиться і до 1 вересня має бути завершений поточний ремонт у їдальні №10, виконано його у 3 станційних буфетах.

Серед іншого – у невеликих кількостях персонал РБУ виготовляє залізобетонні конструкції (бордюри, плитка, лотки під замовлення, кришки колодязів). Значно менше, ніж це було раніше, готують розчину – його замінили спеціальні суміші, столярних виробів – дерево зухвало вистісняє пластик. Активно працюють ремонтники на покрівлях, забезпечуючи тим самим сухість і довговічність будівель. І милостиво просять у природи бездощової погоди, яка б не завадила якісній роботі.

Мій співрозмовник вірить, що будівництво в Нетішині таки відродиться, хоча й втрачено багато. Люди стали заручниками ситуації, яка склалася в країні в силу різних причин і не їх вина у вимушеному безробітті. Але життя не стоїть на місці і виробництво таки мусить нарощуватися, отож хай би скільки не пішло часу на остаточне вирішення питання спорудження нових енергоблоків, це таки станеться. І знову оживе в Нетішині велетенський «мурашник» будівельників, закипить робота, завирує життя.

- Хочу, щоб у всіх моїх нинішніх і колишніх колег завжди була стабільна робота, - каже В.І.Кандабаєв. – У переддень свята людей, котрі творять і будують, зичу їм успіхів у праці, здоров`я, наснаги, щастя і сімейного благополуччя.