Дзвенить пiснями «Агатiвка»

 Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку санаторного типу «Агатівка», що в с. Симонів Гощанського району, добре знаний не тільки на Рівненщині. Інформація про його гостинність з кожним роком шириться далеко за межі регіону, в якому розташований, і браку бажаючих відпочити та оздоровитися під час літніх канікул саме тут, жодним чином не відчувається. Сталим контингентом табору, як зазвичай іменують «Агатівку», добрий десяток літ є діти працівників Хмельницької АЕС. Співпрацю з нашим підприємством директор закладу П.І.Стахов називає плідною, виправданою і перспективною. Нетішинські діти залюбки приїздять в «Агатівку», виявляють бажання повторити сезон відпочинку через рік, наполягаючи на придбанні путівки саме сюди, в улюблений табір. Скажете, бравує директор, аби набити ціну закладу, яким опікується не один рік, і заманити в такий спосіб новачків. Аж ні. Серед юних нетішинців, які нині оздоровляються в «Агатівці» (у цей заїзд прибуло 60 дітей працівників ХАЕС – авт.), знайшлися ті, хто радо ділився з нами своїм «агатівським стажем». Якщо Таня Бізюк в таборі тільки вдруге, але цьогоріч «просто вимагала від мами, щоб знову взяла путівку в «Агатівку», то були й більш солідні старожили. Чому так рвалася в улюблений табір Таня? Дівчині імпонує, що кожен день тут насичений, вона радо бере участь у різноманітних конкурсах. У таборі знайшла багато нових друзів, в основному з числа рівнян. Каже, що зараз з їхнього минулорічного загону знову приїхали в «Агатівку» майже всі хлопці і половина дівчат. Такою згуртованою компанією їм напрочуд весело відпочивається. Школярі не поривали стосунків впродовж навчального року, їздили одне до одного в гості, спілкувалися в соцмережах.

Багато нових друзів з’явилося в Олі Сімчук (зош №4), вона в «Агатівці» вп’яте і зовсім не жалкує, що вкотре приїздить сюди. Цікаве дозвілля, хороші вихователі, неповторна природа і своєрідна аура манять у цей милий куточок.

Рекордсменом відпочинку в «Агатівці» можна вважати Івана Костюка, нинішнє його перебування в таборі уже восьме за ліком. Заприятелював з багатьма ровесниками, радо відвідує масові заходи, особливо полюбляють хлопці займатися на спортмайданчику, в туристичному куточку. Стверджує, що одноманітності не відчуває, з року в рік програми міняються, відчувається в них живинка.

По своєму відгукується про «Агатівку» малеча. Наймолодші відпочивальники, на жаль, не всі однаково адаптуються до різкої зміни ситуації, коли немає поруч мами. Буває, вже за кілька днів, через тугу за домівкою та непорозуміння з ровесниками, батьки змушені забирати своїх чад з табору. Хто зумів перелаштуватися на новий режим, влився в коло нових друзів, на всі лади вихваляє перебування в «Агатівці». І весело тут, і цікаво, багато ігор і розваг дітям пропонують, пісні і танці розучують, відвідують кіно і на дискотеки ходять, навіть актори Рівненського академічного театру з виставою приїздили сюди.

Відразу по прибутті в «Агатівку» впіймала себе на думці: соціалістично-колгоспна доба залишила по собі не тільки забур’янені поля і зруйновані тваринницькі ферми та комплекси. «Агатівка» - також продукт цієї епохи, адже кожен колгосп райо­ну за вказівкою згори зводив окрему будівлю, як для проживання дітей і вожатих, так і розміщення служб, які дбають про повноцінний відпочинок, лікування і харчування, доглядають за територією. На щастя, усі споруди збереглися й слугують дотепер, не ставши безгоспними розвалюхами й примарами, яких так багато по всій Україні.

Кожен будинок не схожий на інший, але разом вони створюють цілісний затишний комплекс. Він, за нинішніми мірками, не дотягує до євростандарту, але в міру комфортний. У таборі дбають, аби матеріальна база полі­пшувалася, умови проживання були пристойними. На поточний ремонт та придбання необхідного обладнання цьогоріч використано 600 тисяч гривень. Кошти не захмарні, але більшого наразі не можуть собі дозволити. Втім, господарська рука тут відчувається всюди: на подвір’ї, спортивних майданчиках, житлових кімнатах та приміщеннях соціально-культурного призначення. Напрацьовані традиції, до яких причетне не одне покоління, свято бережуться і примножуються. Завдяки чому «Агатівка» міцно стоїть на ногах, вміло витримуючи конкуренцію і впевнено дивлячись у майбутнє.

Сьогодні табору 32 роки, давно вже пішли у самостійне життя його перші вихованці. Нерідко обравши професію педагога і повернувшись в «Агатівку» в якості вожатих. Така робота – хороша школа для тих, хто вирішив пов’язати свою долю з вихованням дітей. Готових нести на своїх плечах таку непідйомну ношу з роками меншає, велике навантаження і відповідальність витримують не всі. Отож, з кадрами буває сутужно. Виручає, за словами П.І.Стахова, багаторічна співпраця з Дубненським педагогічним  коледжем. У закладі, можна сказати, спеціально готують до роботи в «Агатівці» і потрапити сюди вважається престижним вибором.

Заступник директора з виховної роботи І.С.Синиця свого часу також починала вожатою в «Агатівці». На той час була студенткою, перша проба здавалася надто важкою. Та незчулася як її затягнуло у цей гамірливий вир, вибратися з якого, по правді, вже не хотілося. І ось який рік підряд її літня відпустка – то робота в таборі. Ця стихія не відпускає, не дозволяє розслабитися. По-іншому педагог зі стажем вже не уявляє літа.

Кожне літо наповнює цей природний оазис сміхом, гамором, музикою і піснями. Співають на прогулянках, літніх майданчиках, у кімнатах. Тут є чим зайнятися, чому надати перевагу, незалежно від віку і власних уподобань. Гойдалки для молодших, туристичний куточок для старших. Бачили б ви як вправно й без остраху долають діти канатну дорогу! До послуг відпочивальників відкрита водойма на території табору, де можна покататися на катамаранах. Є можливість пограти в футбол, теніс, козацькі забави, настільні логічні ігри… Ні, марна це справа отак одним махом перелічити пропоновані розваги, все-одно щось залишиться поза увагою. Краще відчути на собі, бодай раз відпочивши в «Агатівці». Де досвідчені майстри своєї справи зроблять ваш відпочинок насиченим і неповторним. А цілюще повітря, широкий спектр лікувальних послуг, здорове харчування допоможуть відновити сили, загартуватися і змужніти.

Ольга Сокол

Фото Віталія Ляшука