За чіткими орієнтирами
Олексій Синюта особливо не переймався думками про вибір професії: мама і батько були працівниками Хмельницької АЕС. Приклад їх життя давав підстави для наслідування, адже підприємство у найскрутніші часи стабільно і високопродуктивно працювало на народне господарство України, при цьому надаючи трудівнику солідні соціальні гарантії.
В урочний час він подав документи на теплофізичний факультет Київського політехнічного інституту. Зауважує, що пам’ятає стипендію у 40 карбованців, яких вистачало, за виразом відомого подільського поета І.Йова, «на кіно, на книжки, і на дешеве нерозбавлене вино».
Закінчивши вуз, повернувся у місто, де промайнула юність, і став працівником Хмельницької АЕС. Дозиметрист, згодом начальник зміни цеху радіаційної безпеки. Наступний етап – опанування низки професій працівника реакторного цеху. Пройшов шлях від оператора управління реактором до начальника зміни цеху, у 2004 році в якості провідного інженера управління реактором брав участь у пуску енергоблока №2. Здається, це було вчора, а вже на календарі 2014-й, ювілейний для цього енергоблока. За цей час отримав другу вищу освіту у рідному вузі, тільки вже безпосередньо пов’язану з атомними станціями, був ліцензований на право управління реакторною установкою. Нині в рамках підготовки на нову посаду начальника зміни управління блоками працює провідним інструктором відділу підготовки навчально-тренувального центру Хмельницької АЕС. Відтак відповідальність зростатиме у рази. Проте, Олексій розуміє, що хтось має брати на себе тягар відповідальності. А коли ти підготовлений, то тобі й карти в руки.
Він ще після приходу в колектив разом з Олександром Хомичем, нинішнім лідером молоді Атомпрофспілки, розворушив профспілковий загал реакторників. Крім культурно-спортивних заходів, що до сьогодні є найпопулярнішими у профспілковому русі станції, став порушувати суто виробничі питання. Відгуком на його наполегливість було обрання спочатку заступником, а тоді і головою цехкому реакторного цеху. Після утворення ради оперативного персоналу стає заступником голови цієї структури. Не просто «приживались» оперативники у тлі профспілкового руху станції, адже запити у них специфічні, такі, що подекуди виглядають як претензії на зверхність. Проте, поступово профком став погоджуватись з місцем і роллю оперативників у житті станції.
Головна мета безпосередньо Олексія – наповнити Колдоговір важливими для життєдіяльності колективу пунктами, впровадити найкращі його положення в практику, відстояти здобутки. Півтора року тому Олексія обрали членом ЦК Атомпрофспілки. І в цій іпостасі він вже зарекомендував себе, як людина підготовлена, широкомисляча, послідовна.
Як сам визнає, «за державу обидно». Тож готовий відстоювати ті позиції, які найважливіші для життя колективів Атомпрофспілки, у тому числі і найближчого за духом – Хмельницької АЕС. Вважає, що слово не має розходитись з ділом, а орієнтири профспілкового життя мають бути чіткими, гарно виписаними.
Олексій багато спілкується з колегами. З 2007 року «підсів» на Диснай, куди приїздив з доповідями про здобутки колективу, власними поглядами на технічні проблеми. А останнім часом відвідує цей форум атомників під час відпусток та за власні кошти – має необхідність обмінюватись думками. До того ж, Олексія обрали капітаном команди
«Збірна міст України». Мусить, як мовиться, разом з серйозним серйозно займатись гумором. Це допомагає бачити життя у всій палітрі багатогранності. Такої палітри духовної і прозаїчної наповненості він чекає і від колег по профспілковому руху.
Віктор Гусаров
Фото автора
