Звук у просторi та часi

Таку назву має виставка, яку днями презентував Нетішинський міський краєзнавчий музей.

Ми постійно перебуваємо під впливом звуків.  Вони різні, принаймні під час відвідин лісу  дослухаємося шелесту листя, звуків зламаного сухого хмизу, щебетання птахів, перегуки диких тварин. У сучасних населених пунктах звук має техногенне походження – шуми від роботи двигунів, різних пристроїв та механізмів. Якщо пригадати шкіль­ні уроки фізики, то звук має здатність поширюватись. Все залежить від середовища. У погожу днину гірські туристи можуть почути один одного на відстані кількасот метрів, а під час сильного вітру чи туману таке сприйняття обмежиться і десятками метрів.

Над розгадками таємниць звуку ще у давні часи замислювався не один непосидючий винахідник. Саме завдяки таким думам три сотні років тому з’явились звукові скриньки, за допомогою яких можна було відтворити нескладні мелодії. Найвідомішим звуковим винаходом давніх часів є так звана шарманка.

Найбільш прогресивним в дослідженнях природи звуку стало ХІХ століття. Декому із науковців вдалося його «законсервувати», інші розробили прилади для передачі інформації на значні віддалі. Саме про це йшлося під час презентації унікальної виставки «Звук у просторі та часі», яку під­готували працівники Нетішинського міського краєзнавчого музею.

Коли оглядаєш музейну експозицію, складається враження, що потрапив у різні періоди минувшини. Ось стоїть грамофон з великою металевою трубою. За допомогою такого пристрою на початку минулого століття поціновувачі музики слухали платівки. А поряд  більш «цивілізований родич» - радіола «ВЕФ» 1970 року випуску, яку зберіг майстер цеху теплової автоматики та вимірювань Хмельницької АЕС Олександр Хоружий.  На такому диві техніки прослуховувались улюблені мелодії,  «закарбовані» на грамплатівках. Унікальністю радіоли є й те, що вона давала можливість прослуховувати радіопрограми у різних  діапазонах. Варто згадати радіостанції, які  на коротких хвилях вели так звану антирадянську пропаганду – «Голос Америки», «Німецька хвиля», «Свобода», «БіБіСі». Багато любителів ці передачі слухали таємно від товаришів і друзів.

Спогади про молоді роки спроможні навіяти і магнітофони, які стали атрибутами про­ведення різ­них вечо­рів від­починку у сімде­сятих роках та дискотек у вісім­десятих – дев’яностих. На таких пристроях для запису звуку використовувались бобіни з магнітними стріч­ками.

Під час презентації виставки «Звук у просторі та часі» науковий спів­робітник Нетішиського міського краєзнавчого музею Оксана Іванець провела короткий екскурс у історію відтворення звуку. Досвід засвідчує, що багато геніальних відкриттів сталося зовсім  випадково. Варто згадати того ж Ньютона із  яблуком, що впало йому на голову, або Менделєєва, якому наснилася його періодична система елементів. Список можна продовжувати досить довго. І в ньому обов’язково буде  значитися історія відкриття процесу запису звуку. У своїх  щоденниках Томас Едісон, винахідник фонографа - першого в світі приладу для запису і відтворення звуку, згадує: «Одного разу, коли я працював над поліпшенням телефону, то заспівав над діафрагмою телефону (тоненькою сталевою платівкою), до якої була припаяна голка. Завдяки тремтінню металевої пластини, голка вколола мені палець, що змусило мене замислитися. Якщо б можна було записати ці коливання голки, а потім знову провести голкою по слідах такого запису - чому б платівці не заговорити? Ось і вся історія: не вколов би я палець - не винайшов би фонографа!». Саме з винаходу фонографа, а вірніше з 12 серпня 1877 року, і починається точка відліку історії звукозапису. У цей день Едісон зробив перший в світі звукозапис, зафіксувавши на циліндрі фонографа, що виступав у той час носієм інформації, американську мелодію «Mary Had A Little Lamb». Принцип роботи фонографа дуже простий. Перша машина для запису звуку мала циліндр, який повертався за допомогою ручки. Ще в ній був ріжок і затуплена голка. З вузького кінця він був закритий гнучкою мембраною. Вхідні з широкої сторони ріжка звуки викликали коливання цієї мембрани, до якої кріпилася голка. Голка рухалася вгору і вниз під впливом звуків. Циліндр був покритий  шаром олов’яної фольги. Голка вдавлювалися в цю фольгу, а ріжок разом з голкою повільно рухався вздовж циліндра, у міру того як поверталася ручка. Таким чином, обійшовши навколо циліндра багато разів, голка видавлювала на фользі доріжку. Коли хтось говорив чи співав у ріжок, голка при цьому здійснювала рух вгору і вниз. Опускаючись, голка робила більш глибокі борозенки у фользі, а під­німаючись - дрібніші. Зміна глибини борозенок і була віддзеркаленням звукових хвиль, вироблюваних при мові або при співі. Так від­бувався запис звуку. Щоб відтворити запис, ріжок з голкою переміщали назад, до початку борозенки. Коли голка по ній рухалася, вона змушувала вібрувати тонку мем­брану в такій самій послідовності, як і при записі.

Оксана Іванець розповіла і про вдосконалення фонографа. Згодом олов’яну фольгу, яка вкривала валик, змінили на тонкий шар воску.  Зовсім інший принцип у 1888 році запропонував німецький винахідник Еміль Берлінер. Його грамофон зробив прорив у сфері запису звуку. Від того часу почалася ера грамплатівок. Деякі їх екземпляри з колекції музею учасники презентації могли не тільки оглянути, а й послухати. Дещо незвичним є відтворення звуку за допомогою патефону. А ось грамплатівки на програвачах, які були випущені у вісімдесятих роках минулого століття звучать, як мовиться, по-сучасному. Принаймні молоді відвідувачі не помітили відмінності у якості відтворення звуку між грамплатівкою та цифровими носіями інформації.

Історія відтворення та передачі звуку тісно пов’язана з таким винаходом, як телефон. На музейній виставці представлено добірку телефонних апаратів,  виготовлених у минулому столітті. Частину з них подарував  начальник цеху телекомунікаційних послуг ПАТ «Укр­телеком» Віктор Самолюк. Він розповів про новітні техноло­гії у галузі телекомунікацій.

Любителям художніх фільмів про війну, шпигунів добре відомий ключ Морзе. Саме завдяки такому пристрою передавалась інформація на відстань. Про премудрості використання азбуки Морзе для відвідувачів музею повідав цікаві факти нетішинець Василь Хамратович, який під час військової служби був зв’язківцем на секретному об’єкті. Премудростями полювання на «лисів» поділились вихованці радіоспортивного гуртка, що діє у Нетішинському клубі «Юний тех­нік». Вони розповіли про особливості спортивної радіопеленгації.

Своєрідну ретроатмосферу під час презентації виставки створив виступ викладачів Нетішинської музичної школи Наталії Горбової та  Тетяни Помазан.

У жителів нашого міста є можливість на мить перенестись у царство засобів відтворення звуку­.

Олександр Шустерук

Фото  автора