Золоті руки і серце Сергія Савчука
Існує категорія людей, які під час знайомства з ними, відразу налаштовують на позитивні емоції. Саме до таких можна зарахувати столяра цеху господарського забезпечення Хмельницької АЕС Сергія Савчука. Не дивлячись на певні вади слуху та вимови, він чудово володіє засобами спілкування за допомогою міміки та жестів. Принаймні, його, як правило, розуміють відразу. Трапляється, що для кращого порозуміння з оточуючими чоловік використовує блокнот та ручку, які стали його постійними супутниками в житті.
Сергія можна зустріти у різних підрозділах електростанції, де він виконує свої виробничі завдання. Вони в нього специфічні – ремонт меблів та іншої столярної продукції. Як на перший погляд, така робота може здатися не цікавою. Але варто поспостерігати за діями Савчука, стане зрозуміло, що практично до всього можна підходити творчо. Він не боїться експериментувати. Принаймні меблі, змонтовані або полагоджені його руками, прослужать не один рік.
Коли десять років тому Сергія Савчука з ремонтно-будівельного управління було переведено до цеху господарського забезпечення, тамтешні керівники зрозуміли, що штат поповнився прекрасним спеціалістом. Не забарилася і найвища моральна оцінка – «золоті руки». Так кажуть не про кожного, хто ніби й сумлінно виконує свої виробничі завдання. Саме такими руки стають не тільки від майстерності, а й від стану душі. Вона у столяра поєднана з добром і гарними справами. Найбільше його поважають за людяність. Цю непідкупну рису випромінюють його очі. Йому не треба довго розтлумачувати виробничі завдання, бо розуміє усе, як мовиться, з-пів слова. А коли трапиться нагода оцінити результати його праці, немає сумніву, що вони будуть тільки позитивними.
У ставленні до роботи, покладених на нього обов’язків Сергій Савчук служить взірцем. Про це часто говорять його безпосередні керівники у цеху господарського забезпечення. Пишаються ще й тим, що Сергій проявляє себе якнайкраще у громадському житті колективу. Він – постійний учасник станційної Спартакіади у такому «демократичному» виді спорту, як шашки. У «двобоях» ніколи не буває статистом, а змагається за позитивний результат. Саме таке налаштування дозволило йому стати кандидатом у майстри спорту. Подібна спортивна висота досягається наполегливою інтелектуальною працею, адже необхідно добре знати комбінації, передбачати ходи суперника, бачити пастки, які готує візаві, вибудовувати хід поєдинку за логікою саме даного змагання, аби досягти успіху.
Коли на електростанції спортивні ентузіасти розглядали кандидатури на відзнаку «Лицар спорту ВП ХАЕС», до загального списку потрапило й прізвище Сергія Савчука. У комісії не виникло жодних сумнівів щодо того, чи вартий трудівник подібної відзнаки. Він веде здоровий спосіб життя, який поєднується з відмінним виконанням основної роботи, а спортивні результати є доповненням до цих якостей. Про здібності нетішинського шашкіста відомо й учасникам Спартакіад Атомпрофспілки. Не одному прихильнику шашок довелось чухати потилицю, шукаючи вихід з ситуації на дошці.
Оптимістичне ставлення до життя допомагає Сергію знаходити натхнення для створення гарного мікроклімату у його родинному колі. Разом з дружиною вони виховують двох доньок – Діану та Беату. Вони налаштовані на те, що у житті треба бути завжди цілеспрямованим, водночас зважаючи, що поряд з тобою є інші люди, яких потрібно зарядити добром і радістю.
Олександр Шустерук
Фото автора
