Кiловати омивають пiвдень
Яку потужність може споживати електричний пристрій, умовно кажучи, насос? Нехай і дуже великий. Таку, як багатоквартирний будинок? Як квартал? Чи ціла вулиця із промисловими виробництвами? А може, як місто? Район? А уявити, що він «з’їдає» електрики більше, ніж уся область?
Лише один гідроагрегат Дністровської гідроакумулюючої станції, працюючи у насосному режимі, споживає 420 мегават потужності, розповів головний інженер філії «Дирекція з будівництва Дністровської ГАЕС» Анатолій Жук. А область наша потребує зараз лише 320 мегават удень, 160 - уночі. Це вже поінформував генеральний директор ПАТ «Хмельницькобленерго» Олександр Шпак. Взнати більше про нашу енергосистему, а також ключові економічні проблеми області, відвідати Дністровський каскад гідроспоруд і відпочити на базі «Корді» ДП «Красилівський агрегатний завод» вдалося під час останнього розширеного засідання правління союзу промисловців і підприємців Хмельниччини.
Енергосистеми усіх країн мають суттєвий недолік. Вночі споживання, що очевидно, суттєво менше денного. Куди дівати зайву електрику? Як регулювати потужність системи, якщо атомні та теплові станції цілодобово працюють у базовому режимі? Їх же не можна фізично вмикати та вимикати не те що за хвилини, а й за години. До прикладу, атомний енергоблок виходить на номінальну потужність за кілька діб. А «електроенергію не можна покласти на склад, як інший товар», - нагадав Олександр Шпак. Саме тому гідроелектростанції і використовують для регулювання енергосистеми: їх так і називають - маневрені потужності. Бо блок ГЕС можна запустити або зупинити буквально за одну хвилину, аби покрити пікові навантаження або зменшити енерговиробництво.
Дністровська ГЕС - унікальна споруда за комплексним призначенням, конструктивними особливостями та компоновочним рішенням. Будівництво її розпочалося ще у 1973 році, розповів головний інженер філії «Дністровська ГЕС» Володимир Москалюк. У 1981 році до експлуатації ввели два перші агрегати станції потужністю 117 мегават кожний, а вже за два роки вона досягла своєї проектної потужності - 702 МВт. І за ці три десятки років ГЕС виробила близько 26 мільярдів кіловат-годин електроенергії.
План є на кожну годину доби: з загальноукраїнського диспетчерського центру повідомляють, скільки блоків гідростанції мають бути у роботі; вночі зазвичай вони «відпочивають», в години пік - вмикається максимально можлива кількість агрегатів. Проблем особливих у роботі немає, окрім... риби. Головний інженер пригадав, як кілька років тому на станцію «пішов» товстолоб. І хоча гідроагрегати захищені сіткою -150 на 150 міліметрів, півцентнерні тушки протискалися в робочу зону станції, де їх «мололи» лопаті. Що найцікавіше: станції ще й виставили рахунок на тридцять мільйонів гривень за знищення «рибного врожаю». Звісно, жоден суд би не визнав енергетиків винними, тому наразі зариблювачі слідкують за своїми косяками товстолобів та перекривають сітками Дністер, якщо виникає загроза, що риба знову попливе у ДністроГЕС.
Але ще більш унікальною спорудою у цьому каскаді є Дністровська гідроакумулююча станція. До останнього часу її оборотний гідроагрегат був найпотужнішим (лише недавно японський концерн Toshiba розробив устаткування потужністю 490 МВт) у світі: 420 мегават, як вже йшлося, у насосному режимі, 320 - у генераторному. Причому більшість обладнання не має світових аналогів і виготовлена на вітчизняних заводах «Турбоатом» і «Електроважмаш», - зазначив Анатолій Жук. Але в будь-якому випадку ця станція (коли запрацюють усі агрегати) буде найбільшою у Європі.
Будівництво ДністроГАЕС розпочали ще у 1983 році, потім був час економічних негараздів. Але наприкінці минулого століття, на замовлення Світового банку, швейцарська інжинірингова компанія Elektrowat Engineering Services Ltd провела міжнародну експертизу станції, яка підтвердила технічну, технологічну, економічну та фінансову доцільність добудови станції. 10 січня 2009 року перший гідроагрегат було введено в експлуатацію. До речі, що цікаво, якщо такий потужний пристрій запускати від об’єднаної енергосистеми, то він може її «обвалити», тому запуск ГАЕС відбувався напряму від ДністроГЕС. «Ми працювали «спина до спини», - прокоментували із усмішкою ситуацію енергетики.
Отже, наразі на гідроакумулюючій станції працює один агрегат. Вночі він працює у насосному режимі, забираючи «надлишкову» дешеву (за нічним тарифом) електроенергію, а вдень - у генераторному, покриваючи пікові навантаження та продукуючи дорогу денну електрику. Якщо знову згадати слова Олександра Шпака та продовжити його фразу: «електроенергію не можна покласти на склад, а воду - можна». Саме так: насосом вода відкачується «на склад» - у верхню водойму, яка розташована на... 120 метрів вище. Вдень її спускають. І це лише початок: наразі на станції триває монтаж другого гідроагрегата. А всього за проектом їх буде сім: потужність станції у режимі генерації становитиме майже 2,3 тисячі мегават, у насосному - понад 2,9 тисячі мегават. Щоб уявити собі розмах завдань, які поставлені перед гідроенергетиками, варто просто порівняти цифри. Коли ГАЕС добудують, вона зможе продукувати більше електрики, ніж нині Хмельницька атомна станція. А вночі зможе «забирати» надлишкову енергію, яку виробляють три атомні блоки-мільйонники.
Чому так важливо «знімати» зайві кіловати з АЕС? Бо зараз часто-густо атомні працюють не на повну потужність - ми втрачаємо можливість продукувати дешеву енергію. Як розповів Олександр Шпак, енергоринок платить атомникам по 25 копійок за кіловат-годину (гідроенергетикам взагалі по 13 копійок), а «Хмельницькобленерго» отримує її з ринку вже по 84-85 копійок. Чому так дорого? Вже неофіційно енергетики повідомили, що за електроенергію теплостанцій доводиться віддавати по 70-150 копійок за кіловат-годину. І, аби «шахтарі не грюкали касками, атомні станції доводиться притискати», а дорогі теплові експлуатувати, щоб було куди збувати вугілля. Звісно, енергетичні схеми більш складні, але, якщо говорити просто, максимальна експлуатація АЕС та ГЕС, робота гідроакумулюючих станцій, які врегульовують пікові навантаження, дозволить зробити собівартість електроенергії максимально низькою. Чи вплине це на тариф для пересічного споживача - інше питання, бо на енергоринку, як і на газовому, достатньо своїх акул...
А поки Нацкомісія регулювання ринку електроенергетики України «бавиться» із тарифами на свій розсуд. Так, цього року вона вже тричі підвищувала вартість електрики для промисловості: останній раз у травні на два відсотки. Якщо зазирнути у не дуже далеку історію, то 2011-го НКРЕ підвищувала ціни вісім разів сумарно на 27,7 відсотка, 2012-го - чотири рази на 8,04 відсотка, цього року загалом на 6,8 відсотка. За п’ять років ціна кіловат-години для промисловості зросла у 2,32 раза. Кричущу ситуацію із тарифами на електроенергію обговорювали вже безпосередньо на розширеному засіданні правління союзу промисловців і підприємців. Також аналізували можливості заощадження електроенергії при використанні сонячних систем «Корді»; використання твердопаливних і електричних котлів виробництва держпідприємства «Красилівський агрегатний завод». Окрім того, обговорювали необхідність зменшення фіскального навантаження на виробничників і бізнес, про що доповів голова об’єднання організацій роботодавців Хмельницької області Іван Дунець. До прикладу, якщо не зменшити розмір єдиного соціального внеску, який нині становить близько сорока відсотків, то половина економіки держави так і перебуватиме у тіні. Але усе це дуже серйозні питання, варті окремих публікацій.
Костянтин Зварич
