Молодий та завзятий

Робочий день у ремонтно-механічному цеху енергоремонтного підрозділу Хмельницької АЕС, зазвичай, розпочинається з доведення виробничих завдань для всього персоналу підрозділу.  Роботи вистачає, як у між­ремонтний  період, так і під час ремонтних кампаній, коли є потреба у виготовленні запасних деталей для інших служб енергоремонтного підрозділу.

Цікаво спостерігати як спеці­аліст вибирає металеву заготовку, фіксує її у патроні, а через мить від різця донизу падають блискучі метале­ві спіральки. Промайне хвилька-друга - і токар тримає у   руках нову запасну деталь. Одну з них я помітив у руках фрезеру­вальника Ярослава Топінка, спостерігаючи за його роботою.

- Це один з наймолодших наших працівників, - уточнює майстер Леонід Русаков. - Лише два роки трудиться у нашому колективі, а вправності, як мовиться, дай Боже кожному. Ось маю вручити йому посвідчення про присвоєння квалі­фікації «Верстатник широкого про­філю».

Ярослав Топінко народився в селі Оженин Острозького району. Тут закінчив місцеву школу, згодом навчання продовжив у Рівненському профе­сійному ліцеї, де набув ази роботи з металом. Перша його виробнича практика пройшла в колективі ремонтно-механічного цеху Хмельницької АЕС. Це були своєрідні «оглядини» - досвідчені працівники придивлялись чи не обрав, бува, хлопець свою професію випадково. Хвилювався, переймаючись як швидко адаптується в новій ролі Ярослав його старший брат Олег Топінко, який трудиться у цьому підрозділі ковалем.  Але сум­ні­ви розвіялися швидко, бо всі помітили, що молодий фре­зерувальник ставиться з любов’ю до металу­ і прагне постійн­о вдо­скона­лювати свої навики.

- З Ярослава лю­ди будуть, - лаконічно сказав його колега.

Перший день роботи в ремонтно-механічному цеху Ярославу Топінку запам’ятався на все життя. Тут майстерня займає велику площу, вражає компактне розміщення різних верстатів та пристроїв, за якими вправними і точними рухами токарів створюються запасні деталі, що так необхідні для своєчасного проведення ремонтних робіт. Сторонній людині здається, що з металом працювати дуже просто, але це зовсім не так. Ярослав пригадав, як у професійному ліцеї йому вперше довірили обробку металу. Хвилювався неабияк, але все вдалося. Найбільшою винагородою тоді стала  схвальна оцінка його роботи майстром виробничого навчання.

У ремонтно-механічному цеху Ярославу Топінку довіряють оперативні та важливі роботи з виготовлення запасних деталей для проведення ремонтних кампаній. Начальник  підрозділу Микола Карауш впевнений, що той не під­веде.

- Я постійно радію успіхам Ярослава, - каже з гордістю його брат Олег, - коли потрібно, допомагаю

Родину Топінків можна вважати «технічною» династією. Тато          Яро­слав­а та Олега Ярослав­, який передча­сно пішов із життя, тривалий час слюсарював в Острозькому ремонт­но-транспортному під­приємстві. Не один трактор полагоджено його руками. Неабиякі здібності технічного винахідника та раціоналізатора постійно проявляв рідний дядько Василь, який самотужки зібрав не одного мінітрактора. Добра пам’ять залишилась в Оженині і про сіль­ського коваля з Яро­славової родини, діда Ананія. У Топін­ків, як сімейну реліквію, збері­гають металеві вироби, виготовлені його руками.

На ХАЕС розпочалась ремонтна кампанія на першому енерго­блоці. Свою частку у її проведення внесе колектив, в якому працюють брати Ярослав і Олег Топінки.

Олександр Шустерук