Міфи і реальність атомної енергетики

Навіть якщо відкинути економічну вигідність і «екологічність» ядерних технологій, можна констатувати, що будь-яка АЕС дає значну кількість робочих місць і є великим платником податків, у регіонах розташування АЕС створюються комфортні умови для проживання населення, будуються нові дороги, облагороджуються міста. Однак з ядерною енергією пов’язана величезна кількість міфів, які почасти народжувалися випадково (улюблена тема авторів наукової фантастики), так і спеціально розвивалися в небезкорисливих цілях. У чому ж причина страху середньостатистичного обивателя перед радіацією і АЕС зокрема?

По-перше, страх людини перед невидимим і невідчутним вельми великий, адже ми не можемо знати достеменно піддаємося дії радіації чи ні. Також є підвищений інтерес до будь-яких нештатних і аварійних ситуацій на АЕС у журналістів, а ЗМІ значною мірою формують нашу свідомість.

Отже, про основні джерела опромінення людини. Частка природних джерел в опроміненні людини складає близько 80%. Це справедливо, в тому числі і в зонах радіоактивного забруднення. Найбільший внесок (близько половини природного опромінення) припадає на природний газ радон, що утворюється в результаті розпаду радію. Джерелом утворення радону є як сам грунт, так і будматеріали, з яких побудовані споруди. Відтак, незалежно від регі­ону проживання, необхідно частіше провітрювати приміщення, щоб обмежити природне опромінення. Існують й інші природні радіонукліди (40K, 210Pb, 210Po, 226Ra, 228Ra, 230Th, 232Th, 238U), які потрапляють в організм з їжею і водою. Слід врахувати, що всі перераховані вище ізотопи містяться в земній корі і корисних копалинах. Підприємства атомної енергетики вносять величину порядку 1/30 від загального вкладу.

Чим же загрожує радіаційне опромі­нення? Найбільше число балів набирає ризик онкологічних захворювань. Однак сучасна людина піддається впливу безлічі канцерогенних факторів, серед яких радіація стоїть далеко позаду за  харчовими добавками, нітратами і нітритами, цілим набором канцерогенів тощо.

Другим міфом є вплив опромінення на генетику. Практично в будь-якій статті, яка змушує задуматися про «бомбу уповільненої дії», обов’язково згадуються всілякі мутанти. Вчені сходяться на думці, що мінімальна разова доза, здатна привести до порушень генетичного матеріалу, дорівнює приблизно 250 мЗв. Для персоналу АЕС, безпосередньо зайнятого із джерелами іонізуючого випромінювання, допустима річна доза становить 20 мЗв (НРБУ-97), для пересічної людини вона в десятки разів менша -                           1 мЗв.

 Ризик і його ілюзорність

Ми маємо взяти до уваги, що вельми неадекватно оцінюємо  ризик подій, що відбуватимуться у майбутньому. Спокійно виправдаємо людину, що сіла за кермо напідпитку, але з жахом думатимемо про споруджувану в сусідній області АЕС. За словами психологів, ми суттєво перебільшуємо дивіденди майбутніх успіхів. Приміром, покупка нової машини принесе тимчасове задоволення, а тривалий ремонт перетвориться на буденність. Більш того, 80% подій, які лякають нас, не судилося реалізуватися взагалі.

Поговоримо про ризик.

Прийнято вважати, що початок прикладного використання ймовірнісного моделювання для АЕС поклали Stanley Kaplan і John Garrick своєю працею «On The Quantitative Definition of Risk» в 1980 році. Отже, розглянемо кількісні ризики. Ймовірність смерті при захворюванні на рак дорівнює 1,3х10-3, при занятті екстремальними видами спорту-10-2, і нарешті, в результаті стихійних лих - 10-6 (це в 10000 разів менше, ніж попередній ризик). Для АЕС  ймовірність аварій з виходом радіонуклідів становить не більше 10-7. Відомості про радіаційну обстановку навколо АЕС знаходяться у відкритій формі, досить відвідати сайт будь-якої з експлуатуючих організацій (наприклад, ww.energoatom.kiev.ua).

Яскравим прикладом вузької спрямованості нашого страху є дві техногенні аварії, що відбулися практично в один і той же час. В Індії 3 грудня 1984 року на одному з хімкомбінатів стався викид отруйних речовин, хмара, накривши сусіднє місто, забрала життя 18 тисяч чоловік. Однак про цю аварію зараз мало хто згадує, з іншого боку аварія на ЧАЕС, що сталася 26 квітня 1986 року, відома кожному. Незважаючи на те, що щорічно на модернізацію АЕС витрачаються величезні матеріальні кошти, проводиться нагляд державними, міжнародними та незалежними експертами, багато ЗМІ продовжують грішити, видаючи нештатні операції за радіаційні аварії.

Підбиваючи підсумки

Світові та загальнолюдські зобов’язання вимагають від нас скорочення викидів вуглекислого газу та інших шкідливих реагентів, це положення стимулює громадськість знизити споживання вугілля і нафтопродуктів для вироблення електроенергії. У свою чергу «зелена енергетика» ще недостатньо розвинена і конкурентоспроможною найближчим часом не буде. Атомна енергетика за свої 70 років існування зробила великий крок у розвитку, значно збільшено безпеку АЕС та впрова­джено безліч нових проектів. Старі реактори стають безпечнішими, міжнародни­ми експертами під­тверджується стійкість атомних блоків як до зовнішніх екстрема­льних видів впливу (стихійні лиха, терори­стична атака), так і до внутрішніх перехід­них проце­сів. Вже зараз експлуатуються реактори на швидких нейтронах, що дозволяють практично повністю відмовитися від ядерних відходів (докладніше про АЕС світу та їх життєвий цикл ви можете діз­натися на www.world-nuclear.org). Активний розвиток ядерних технологій з курсом на безпе­ку є передумовою будівництва АЕС як в розвинених країнах, так і країнах, що роз­виваються. Більшість європейців підтримують атомні проекти (www.foratom.org/public/topical-publications/8596-opinion-poll/file.html).

Здорове, адекватне ставлення до атомної енергетики сприяє економічному зростанню держави і кожної людини в цілому, дозволяючи молодим людям знайти себе в проектах, які активно розвиваються.

Олексій Кошкін