На плавучих «острiвцях»

На водосховищі Хмельницької АЕС  відбулися змагання зі спортивної риболовлі на хижу рибу з човнів.

Водосховище Хмельницької АЕС подеколи називають «хмельницьким морем», адже це дійсно велика водойма. Звичайно, що така назва ніяк не відповідає усталеним географічним канонам, але рибалки, які виходять сюди на човнах, з таким твердженням можуть погодитись хоча б через величину хвиль у вітряну погоду. Як стверджують часті відвідувачі водойми, трапляється, що їх висота сягає одного метра.

- Олександре, беру тебе у члени екіпажу. Будемо пильнувати віддалені рубежі сектора, - запропонував мені начальник відділу управ­ління майном Хмельницької АЕС Петро Карпов, якого затверджено представником суддівської колегії змагань зі спортивної риболовлі.

Коли останні групи рибалок-аматорів на своїх плавзасобах покинули берегову лінію, на воду вийшли і ми. Петро Степанович ритмічно працює веслами. Помітно, що такі вправи даються з певними зусиллями, бо човен  має рухатись проти вітру. Нас постійно розгойдує.

Коли стало видно бу­йок, яким визначено крайню межу сектора для проведення змагань, ми вирішили зупинитись. За морською термінологією це значить «кинути якір».

- Мотузку з вантажем треба розмотувати і опускати повільно, щоб уникнути заплутування, - зі знанням справи розповідає «капітан» надувного гумового човна «БАРК».

Цей плавзасіб має довжину 2 метри 60 сантиметрів, розрахований лише на двох осіб та обмежену кількість додаткового вантажу.

Сила вітру починає збільшуватись. Наші рятівні жилети тепер допомагають протистояти і йому.

- Одягати рятівні жилети – писане і неписане правило для всіх, хто виходить на човнах на водойму, - каже Петро Степанович,- не дарма кажуть: береженого і Бог уберігає. Нерідко трапляються випадки, що човен може пошкодитись на значній віддалі від берега або просто вийти з ладу. У холодній воді довго не протримаєшся, бо просто забракне сил. Вся надія на тканину із плавучим матеріалом. Не одному він врятував життя… Про це ми нагадуємо перед кожним початком змагань зі спортивної риболовлі.

З нашого човна добре видно як розташувались екіпажи рибалок на двох десятках надувних човнів. Кожен намагається знайти водну ділянку з обов’язковою присутністю хижих риб. Але й це, як показує рибальський досвід, не завжди є гарантією вдалого клювання. Багато залежить від погодних умов та й вподобань самої риби. Часто трапляється, що рибалка, який обрав специфічну блешню або певного кольору воблера, може виловити набагато більше риби, ніж десяток колег разом узятих. Тому й деякі спінінгісти неохоче розкривають свої «секрети» так званої тактики та стратегії, а тим паче, коли беруть участь у спортивних змаганнях, де кожен суперник – потенційний конкурент.

Пориви вітру збільшились, човен вже нагадує гойдалку. Ця ситуація добре знайома для Петра Карпова, якому важко порахувати, скільки разів за своє життя виходив на різні водойми.

- Коли йде велика хвиля, головне не підставляти борт човна, бо може трапитись усяке. Взагалі, не зовсім приємно, коли водою замочить усі рибальські обладунки,- ділиться досвідом Петро Степа­нович.

Деякі екіпажі, не витримавши некомфортного перебування на водоймі, вирішили шукати затиш­ніше місце. Як виявилось, менші хвилі біля моста в районі річки Гнилий Ріг.

Ми вирішили пришвартуватись і поспостерігати за перебігом змагань з берега, бо через деякий час тут зібралась добра ватага екіпажів на човнах.

Крім нас за перебігом змагань ретельно стежать інші судді – Олександр Косік, Анатолій Бєлокобиль­ський, Віктор Жебель. Головний суддя, голова «Клубу рибалок-аматорів ВП ХАЕС» Сергій Онищук водойму оглядає за допомогою бінокля. Йому добре видно, хто з рибалок по-справжньому націлений на перемогу.

Час, відведений на спортивну риболовлю, непомітно вичерпався. Один за одним до берега швартуються надувні човни. Судді збирають упіймані «трофеї», щоб за допомогою ваги визначити переможців. Електронний пристрій зафіксував результат -1 кілограм 389 грамів. Це «творчий доробок» команди «Рибацюги» у складі капітана Володимира Завадського та Віктора Тимошенка. Як згодом виявилось, це третє призове місце. «Фіш-Нетіш» (Олег Гей та Федір Булько) відзначився уловом 1 кіло­грам 976 грамів і став реальним претендентом на друге місце.

Поки не оголошено всі результати, ще панує певна інтрига у визначенні переможця. Цифрове табло­ висвітило результат – 4 кіло­грами 50 грамів. Це перемога! Члени­ команди «Штурм» Юрій Савченко та Кадим Каржау приймають щирі вітання учасників змагань.

- Це ще не все. У нас є гості зі Славути та Хмельницького. Треба оцінити їхні результати,- оголосив Сергій Онищук.

Найкраще себе проявили рибалки команди «Хмельницький-4», продемонструвавши улов 1 кіло­-грам 888 грамів. Не на багато від-стала «Славута-1» - 1 кілограм 714 грамів. Приємно всіх здивував екіпаж «Хмельницький-1». Його учасник Денис Шевчук зумів упіймати лише одного судака, але  вагою 1 кілограм 672 грами.

- Участь представників інших рибальських клубів у змаганнях, які проходять під егідою адміністрації, профкому Хмельницької АЕС та наших­ рибалок-аматорів стане традиційн­им?

- За майстерністю багато членів «Клубу рибалок-аматорів ВП ХАЕС» вже не поступаються більш досвідченим колегам, які представляють федерацію риболовного спорту України. Примі­ром, Кадим Каржау вже брав участь у першості Хмельниччини та Рівненщини. Має пристойні результати. Є бажання, щоб свою майстерність пос­тійно вдосконалювали й інші наші рибалки. Тісні контакти з іншими досвідченими рибалками допоможуть нашим землякам заявляти про себе на спортивних змаганнях значно вищого рівня. Це позитивний імідж нашої електростанції,- сказав Сергій Онищук­.

Поки тривало обговорення результатів змагань, гості зі Славути запропонували взяти участь у спортивній риболовлі на першість рибальського клубу їхнього міста. Кажуть, що справжніх рибалок умовляти не треба…

Олександр Шустерук

Фото автора