Нерви атомної …
- Ви знаєте, яке визначення має електричний кабель? – запитав під час розмови автора цих рядків майстер електроцеху Олексій Денисюк.
- Металева магістраль для передачі енергії.
- Визначення не зовсім точне. Кабель – це одна або декілька струмопровідних жил, які ізольовані між собою, знаходяться в ізольованій оболонці і служать для передавання і розподілу електроенергії до споживача, - майже як на вузівських іспитах сказав Олексій Степанович.
Потім майстер показав зразки кабелів, які використовуються на різних об’єктах електростанції.
На території, де розташовані місто Нетішин та Хмельницька АЕС, Олексій Денисюк знає кожну стежину. Тут у сусідньому селі Комарівка пройшло його дитинство. Хлопцю не довелося бачити церемонії забивання першого кілочка із написом на табличці про те, що тут буде споруджена нова АЕС, бо поетапно закінчив два технікуми. Коли під час роботи на Донбасі одержав чергову відпустку, то навідався до батьків. Те, що побачив Олексій на місці непрохідних чагарників та боліт, його вразило – кругом вирувала робота, на очах виростала новобудова. Хлопець довідався, що для майбутньої електростанції потрібні спеціалісти і його профілю. У травні 1982 року він став членом колективу новоствореного електроцеху.
У той час роботи вистачало усім – і будівельникам, і монтажникам. Олексій Степанович брав участь у підключенні до електромережі пускорезервної котельні, низки об’єктів на відкритому розподільчому пристрої. Всюди панував дух великого завзяття, доброзичливості, усі устремління спрямовувались на кінцевий результат.
Коли перший енергоблок Хмельницької АЕС відпрацював майже п’ять років, молодому електрослюсарю надійшла пропозиція перейти на посаду майстра дільниці з ремонту кабельного господарства. Робота виявилась відповідальною, бо від якості передачі електроенергії залежить надійна робота усіх агрегатів, пристроїв усієї електростанції. Поряд з Олексієм Денисюком працювало багато фахівців-електриків, які встигли проявити себе на діючих енергетичних об’єктах.
Кажуть, що не хлібом єдиним живе людина. Енергетики вміють плідно працювати і змістовно відпочивати. Когось манили до себе спортивні майданчики, плесо повноводної Горині, лісові хащі з великою кількістю грибів. Олексій Денисюк став учасником неформальної групи, яка захоплювалась творчістю відомого барда Володимира Висоцького. Чоловіки збирались у когось на квартирі, слухали пісні, обмінювались магнітофонними записами. Під час однієї з таких вечірок Микола Гончар сказав, що готується до сесії міської ради, де буде розглядатись питання про присвоєння назв безіменним на той час вулицям Нетішина. Працівник електроцеху Володимир Савчук запропонував назвати одну з вулиць іменем їхнього кумира – Володимира Висоцького. Ідея припала до душі. Разом із колегами Олегом Куртяком, Сергієм Савостіним, Іваном Самоєнком, Станіславом Сорокіним, Володимиром Савчуком та багатьма іншими Олексій став ініціатораом збору підписів про присвоєння запропонованої назви одній із нових вулиць. Згодом Микола Гончар зумів переконати колег у міській раді, аби прийняли відповідне рішення. Воно з’явилось 18 лютого 1987 року. Тоді ніхто й не здогадувався, що нетішенці стали піонерами в увічненні пам`яті видатного співака та актора. На нетішинській вулиці Висоцького чотири роки тому було встановлено меморіальну дошку.
Олексій Денисюк є прихильником не тільки музики, хороших пісень, а й змістовного відпочинку на лоні природи. Кілька десятків років він належить до когорти мисливців. На Хмельницькій АЕС їх нараховується більше п’яти десятків. Кожен з них своє захоплення реалізовує згідно із чинним законодавством. Справжні мисливці з великим презирством ставляться до злісних порушників писаних і неписаних законів, їх у народі називають просто – браконьєри.
Компанія любителів полювання, до якої належить і Олексій Денисюк, нараховує півтора десятка чоловік. Це різні за посадами працівники електростанції. У їхньому колі панують дружні відносини.
-У нашому світі для кожної людини важливо мати хороших друзів та однодумців, - каже Олексій Степанович, - і мені в цьому поталанило.
Кожна мисливська компанія дотримується своїх неписаних традицій. Але у більшості випадків вони подібні, принаймні під час відкриття чи закриття мисливського сезону, вдалого полювання – приготування так званої шурпи. Тут також існують свої секрети. Хороші відгуки у колі мисливців можна почути про кухарські здібності голови профкому Хмельницької АЕС Михайла Гука, начальника житлово-комунального об’єднання Володимира Нікітчука.
Поціновувачам образотворчого мистецтва добре відома картина Перова «Мисливці на відпочинку». Там відображено реакцію колег на байки одного із друзів. Одного разу під час перепочинку Олексій Денисюк друзям повідав справжню бувальщину, свідком якої став особисто.
…Є така територія, яку називають Якутією. Людей мало, а землі незайманої скільки хочеш - більше трьох тисяч квадратних кілометрів, майже п'ять таких держав, як Україна. Край суворий і таємничий. Гори, плоскогір'я, що навічно поріднилися з красунями соснами і модринами. Це саме на них, за переказами місцевих жителів, тримається небо.... Вертоліт летить своїм звичним маршрутом. Внизу розкинулось безкрає полотно снігів. Тільки тут всім єством відчуваєш особливість білого кольору. Він обпікає зір.
Ніяковієш, мружишся і одягаєш темні окуляри. До бази, де на дизельній електростанції трапилась несправність, залишилось якихось два-три десятки кілометрів. Денисюк вже подумки прикидав можливі причини виходу з ладу основних систем, як пілот дав зрозуміти, що потрібно відхилитись від курсу, мовляв, геологи по рації передали, що десь у цьому квадраті важкі пологи у місцевої жінки. Промайнуло хвилин п'ять. На видноколі рожевою цяткою показався намет. Вертоліт плавно торкнувся землі. Свистячі лопасті зняли хмарину віхоли, що дрібненькими крупинками атакувала цупкий брезент домівки. Вибігла зграйка дітей, які своїм вбранням нагадували ґномів. Розмахують руками, щось вигукують. А гості з неба вже виймають медичні ноші. З намету вийшов низькорослий чоловік. Командир екіпажу дав зрозуміти, що вони прилетіли забрати у пологовий будинок жінку. Якут показав, що йому треба порадитись із дружиною. За хвилину-дві виходить. Хитає головою, мовляв, нічого не буде. Командир наполягає на своєму: ми хочемо допомогти. Чоловік зник в отворі укриття і на пасажирів холодним темним оком виглянуло дуло карабіна. Місцевий житель перейшов на жести. Але вони стали зрозумілими всьому екіпажу. Мої діди, батьки і я - дав зрозуміти мисливець - народились серед цих снігів, тут народились і мої діти, яких я сам прийняв на світ. Серед снігів народиться і ця дитина. Всі були приголомшені: із добром же завітали. Тоді Олексій Денисюк зрозумів, що у чужий монастир не йдуть зі своїм уставом. Добро і зло у нашому житті теж оцінюється за різними критеріями…
Працюючи майстром дільниці з ремонту освітлення, кабельного господарства та загальностанційного електроустаткування електричного цеху, Олексій Денисюк разом із своїми колегами бере участь у модернізації та ремонті різних видів кабелів, яких, за його словами, достаньо для прокладання лінії до міста Кузнецовська, де розташована Рівненська АЕС, і назад. Кабельне господарство нашої електростанції постійно оновлюється за рахунок продукції іноземних та вітчизняних виробників. Цей процес триває постійно. Різні кабелі – це надійні нерви енергетичного об’єкта. Ставлення до їх експлуатації є дуже серйозним. У всіх прагненнях робити хороші справи майстер електроцеху знаходить підтримку рідних та близьких, багатьох добрих людей.
Олександр Шустерук
Фото автора та з архіву
