Пiд небом голубим
Діти сприймають навколишній світ емоційно і з більшою амплітудою суджень, ніж дорослі. Тому їх розповіді строкатіші, образніші, хоча й не завжди об’єктивні. І вони мають право на життя.
Цьогоріч донька Надія вперше була в таборі відпочинку за тисячу кілометрів від Нетішина, і ми переживали, як це позначиться на її емоціях. Виявилось, що Ай-Кемп спроможний на певний час замінити батьків. Про це нижче.
«Коли я приїхала у Ай-Кемп, то поринула у світ казок, - занотувала у щоденнику Надія.- Зустрівши вожату, ми насамперед пішли їсти. Ця сторінка для багатьох цікава, але я можу сказати, що харчування – не мій «коньок», і все, що впродовж трьох тижнів пропонували, було смачним. Хіба що ми купували різні напої та морозиво.
Мені було цікаво, що буде далі , хотілось зазирнути у кожну шпарину. Я закохалась в це чудове місце з першої хвилини. Обійшовши територію табору, я стрибала від щастя, бо все було дуже круто. Перша дискотека, перший концерт, перші посмішки наших вожатих.
Наступний день був ще цікавішим. Того дня була так звана вертушка: кожен мав відвідати хоч на якийсь час усі гуртки і дізнатись про кожен все, що зацікавить. Я обрала собі на весь час відпочинку аквааеробіку «фізкультура в басейні», бісероплетіння, квілінг, малювання на камінні, зумбу (спортивні танці) та пісочну анімацію.
Всюди встигнути було не просто, але ж не тільки лежати пузом доверху приїхали ми. Дуже добре, що зі мною була подруга однокласниця Оля Соболєва. А в кімнаті нас було четверо, і нудьгувати не було коли.
Четвертого дня ми пішли на море, яке зовсім неподалік від табору, а після того купались у басейні. Взагалі тут можна купатись коли тобі завгодно, аби у цей час були плавруки.
Наступною нашою вилазкою стало відвідування спа-салону. Там була сольова кімната, хамам «турецька лазня», басейн і, як підсумок – чаювання.
На сьомий день я вже мала у своїй колекції шість тваринок власноручно виготовлених з бісеру і чотири малюнки на камені. Ще один день запам’ятався змаганнями у аква-шоу, у якому я брала безпосередню участь. Потрібно було подолати шість індивідуальних етапів, а в сьомому підключались решта учасників загону. Було дуже важке випробування, проте ми все перебороли, і у підсумку зайняли третє місце. У змаганнях з футболу, що проводились наступного дня, наші дівчата зуміли звести гру до нічиєї, а я з дівчатами сплела гілочку мімози з бісеру та із старих газет склеїла ручку для письма. Технікою квілінгу я зробила кицю. Продовжились наші навчання майстерності на десятий день викладанням мозаїки на сходах. Вийшло напрочуд гарно. А ще я намалювала на відшліфованому морем камінчику дрімаючого цуцика. Він такий милий!
Тільки на одинадцятий день перебування в таборі я зрозуміла, що скучила за рідним Нетішином. Добре, що поруч були вожаті Юля, Яна, Люда і найкраща з них Олеся.
Серед подальших цікавих заходів можу назвати боротьбу за призове місце у черлідінгу (група підтримки). Ми старались і розраховували на перемогу, проте вибороли третє місце. Дуже засмутились. В кінці зміни нам все ж таки вдалось стати переможцями. Ми взяли участь у співочому конкурсі. Наше виконання твору «Під небом голубим...» визнали найкращим, хоча останній куплет ми провалили. Під час останньої дискотеки всі були дуже засмучені. Дуже не хотілось прощатись з Ай-Кемпом, особливо з вожатими, які стали нам за 17 днів рідними. Сумували ми до самого від’їзду, бо більшість вже покинула табір і він став аж надто порожнім. Однак я його ніколи не забуду!»
Звичайно, у інших відпочиваючих свої спогади і власний погляд на табірне життя. Поки що нарікань з боку тих, хто тут провів кілька тижнів, не маємо. Можемо лише подякувати профспілковому комітету Хмельницької АЕС за надання можливості змістовно провести нашим дітям літній час.
Віктор Гусаров
Фото Надії Гусарової
