«Самбо – сенс нашого життя»
Щойно з XXVII Всесвітньої літньої Універсіади, учасниками якої були понад 13 тисяч спортсменів із 162 країн світу, повернувся у рідний Нетішин вихованець КДЮСШ Хельницької АЕС Володимир Гонгало. Вже сама участь у такому представницькому спортивному форумі свідчить про рівень атлета і для спортсмена важить за велику винагороду. А Володимир у своїй ваговій категорії зупинився за мить до медалі на стадії чвертьфіналу. Він сподівається, що ще матиме нагоду піднятись на п’єдестал пошани на наступній Універсіаді, яка проводиться раз на два роки, і хоча й не сягає рівня Оліймпійських ігор, але така масштабна, така незабутня.
Він отримав у Казані стільки позитиву і наснаги, що тренуватиметься з подвоєною енергією і прицілом на подолання наступних високих вершин в боротьбі самбо, що стала для нього і його брата Віталія сенсом життя.
Потужний старт
Брати Гонгали записались у секцію самбо КДЮСШ ППО Хмельницької АЕС тринадцять років тому. І за другого батька їм, як і великій когорті інших самбістів, став заслужений тренер України Геннадій Васильович Горохов. На їх юне самбістське життя відсвічувала слава видатних товаришів по команді заслужених майстрів спорту Руслана Задворного, Юрія Пилипчука, Івана Васильчука, Дмитра Бабійчука. Вони служили маяками і водночас прикладом та порадами допомагали братам підніматись щаблями спортивної майстерності. Спочатку хлопці здобували перемоги у міських та обласних змаганнях, пізніше їм підкорились вершини чемпіонатів України та Європи.
Отож, в числі перших перемог Віталія та Володимира призові місця на Всеросійському турнірі з самбо пам’яті працівників МВС, що загинули при виконанні службових обов’язків (2006 р.). Наступного року вони стали призерами перших Євразійських ігор, що проводились у Білорусії. Відтак хлопців помітили і сприяли спортивній кар’єрі. 2010 року вони стали майстрами спорту України з боротьби самбо.
Далі пішло-поїхало.
Коротко про досягнення
Чемпіонат України з боротьби самбо, Луцьк, 2012 рік. Віталій та Володимир – переможці у своїх вагових категоріях; Бухарест, Румунія - чемпіонат Європи, Віталій – бронзовий призер; чемпіонат МВС України, обидва – переможці; чемпіонат світу у Софії, Болгарія, Віталій програв сутичку за вихід у фінал; Кубок Президента Російської Федерації, у Віталія бронза.
2013 рік, чемпіонат України, Віталій – перше місце, Володимир – друге;
чемпіонат МВС України, - аналогічна ситуація; Кубок Президента Російської Федерації, Віталій – 3 місце; чемпіонат Європи, Лімасол, Кіпр, Віталій знову «бронзовий».
Нині Віталій тренується у складі Національної чоловічої збірної з боротьби самбо. Хлопець, до речі, наймолодший серед 12 атлетів, проте поступається іншим лише віком, але аж ніяк не спортивними здобутками.
Брати є студентами третього курсу Національної академії внутрішніх справ України (факультет карного розшуку).
Обхитрити за три секунди
«Найпам’ятніші змагання, - мій перший Кубок світу з боротьби самбо, де брали участь атлети віком до 39 років. Тоді серед усіх я став третім, - ділиться враженнями Віталій. - Сподобався рівень змагань та їх організація. Отримав масу задоволення, вражень та досвіду від участі. Не менше запам’яталися й Євразійські ігри з самбо, чемпіонати Європи з самбо та дзюдо, адже звідусюди я «привозив» призові місця.
Визначними для мене стали останні три секунди сутички за третє місце на чемпіонаті Європи в Бухаресті. За цю мить я спромігся перехитрити суперника, заробити вирішальний бал у сутичці та перемогти», – розповів Віталій.
«Мені запам’ятались Євразійські ігри, та Кубок і чемпіонат Європи з дзюдо. В усіх вищеперерахованих змаганнях я досягав призових місць, і всі вони були для мене однаково важливими. Безперечно, досвід, що отримуємо на змаганнях, цінуємо найбільше», – додав Володимир.
Хлопці вміють гідно сприймати поразки. Спортсмени розповіли, що, якщо трапляється невдача, то разом із тренером детально вивчають помилки та аналізують кожну мить сутички, щоб згодом, на наступних тренуваннях, доопрацювати всі недоліки у боротьбі.
Без травм не обходиться
«На змаганнях важко оцінити, скільки літрів поту атлет пролив на татамі під час тренувань, бо, як правило, у сутичці все залежить від твого вогню в очах та впевненості. У борців майже постійно болять коліна, або ж спина. Минулого року під час тренування я порвав сухожилля грудей. Це одна з найсерйозніших травм, що зазнав у спорті. Відновлювався чотири місяці. Спочатку було важко дихати, пересуватися, тож перші три місяці доводилось майже нерухомо лежати в лікарні. Четвертий місяць почав займатися фізичними вправами, розробляти м’язи. Після травми шиї відновлювався два місяці», - констатує Віталій.
Володимирові щастить більше. Серйозні травми, на щастя, його оминають. У сутичках буває всіляко. На Кубку Президента РФ Віталій у ході боротьби травмував суперникові спину. Його забрали з килиму, винесли із залу, вкололи знеболююче. Такі ситуації адекватно сприймаються як тим, хто наніс травму, так і постраждалим. Переборювати себе також доводиться постійно.
«На одному з чемпіонатів України, ще в десятому класі, виступав хворий, - розповідає Віталій. - Температура 39,10С. Тренер сварився, переживав, щоб мені не стало гірше. Проте я зумів сконцентруватися та виграв сутичку. Минулого року нам із братом було важко морально: померла бабуся, а наступного дня після похорон ми з Володимиром мусили їхати на змагання. Переслідувало почуття пригніченості».
Брати Гонгало - майбутні криміналісти
В академії навчаються шість днів на тиждень, один з яких – практика з оперативними працівниками карного розшуку. Особлива увага під час таких занять приділяється подальшому покращенню практичної спрямованості та впровадженню в навчальний процес нового Кримінального процесуального кодексу України. І це окрема сторінка їх життя. А та, що стосується спорту, реалізується за наступним планом.
День розпочинається з ранкової пробіжки, потім – на пари в академію. Після навчання - крос, тренування, а вже потім - відпочинок, підготовка до занять та міцний сон.
Вдома ж займаються дещо по-іншому. О шостій ранку виходять на крос, до сьомої години. Тренування у залі двічі на день. Між ними обов’язково сон. У вільний час – прогулянки, книги, власні справи.
Для перемоги мало фізичної підготовки, потрібно мати відповідне психологічне налаштування. Важливим є харчування спортсменів.
Перед важливими змаганнями Віталію та Володимиру часто доводиться скидати вагу.
«Найбільше, я втрачав 9 кілограмів за два тижні. На період підготовки до змагань ми повністю змінюємо харчування. Виключаємо з раціону хліб та борошняні вироби, крохмаль, сіль, солодощі, тощо. Їмо каші, салати, несолодкий чай. Вживаємо також вітамінні комплекси. Посилено тренуємось для того, щоб зігнати вагу та як можна більше бігаємо. Звісно, що організму складно переналаштуватися на надвиснажливий режим роботи, тож після змагань харчуємось так, щоб шлунок поступово звикав до повсякденної їжі», - пояснює Віталій.
У вільний від змагань час хлопці теж слідкують за харчуванням: вживають лише корисні страви, проте в певних видах харчових продуктів себе не обмежують.
Часу на вільне життя борці, фактично, не мають.
Він їх виводить у майстри
Для новачків у спорті Віталій та Володимир радять сформувати мету, яку варто й потрібно досягти, налаштуватись на неї і не сходити зі стежки.
«Якщо я маю лише місяць до змагань, то обмежую своє життя лише цими змаганнями. Часу на інші справи, навіть прогулянки, у мене немає. Зосереджуюсь на результаті. Знаю, над чим мені варто наполегливо працювати. Звісно, якби результат не був мені важливий, то й ставився б до змагань аби як. Якщо хочу отримати результат – відмовлю собі у всьому», - прокоментував Віталій.
Володимир працює за такою ж схемою.
Хлопці постійно відчувають підтримку тренера, котрий став спортсменам другим батьком. «Він виховав з нас чемпіонів», – постійно кажуть брати.
Хлопці вдячні Геннадію Васильовичу Горохову за настанови, підтримку, переданий досвід та майстерність. Геннадій Васильович допомагає їм у спорті, навчанні, виховує не лише як спортсменів, але й вольових особистостей
«Боротьба – це наше життя. Ми цим живемо і отримуємо масу задоволення. Бажання перемагати зростає і зростає. Спорт багато чим допоміг нам і у повсякденному житті», – діляться хлопці.
Варто додати, що окрім фізичної сили та витривалості, у хлопців чудові характери. Вони чуйні, турботливі, наполегливі, справедливі.
Надія Ходак
На знімках: Володимир у Казані на Всесвітній Універсіаді; брати Гонгали (крайні) з товаришем
