Так розвивалась медицина краю

Медичні знання, безперечно, мають багатовікову історію, але як наука сформовані не так і давно. Принаймні, в районі села Ружична на Хмельниччині знайдено хірургічні інструменти епохи бронзи. І хоч з приходом християнства в сфері охорони здоров'я настали складні часи, бо лікувальні традиції віднесли до нечистої сили, лікарські знання і вміння зберігались в народі. Села мали своїх знахарів, які травами та заговорами, п'явками, глинотерапією, різними масажами знімали біль, зцілювали від певних захворювань. Вірмени, що у 12 столітті поселились у Кам’янці-Подільському,   утримували шпиталі-притулки, допомагали поліпшувати стан водогонів, колодязів тощо. Єврейські кагали, яких на Хмельниччині було чимало, також мали власних лікарів і займались практикою серед населення. Проте встояти проти епідемій чуми було неможливо. Відомо, що наш край такі епідемії охоплювали у 1467, 1510, 1512, 1588, 1625, 1638, 1652, 1655, 1667, 1704, 1719, 1730, 1738, 1756, 1770, 1796 та 1797 роках, у 1812 році. В Шепетівській окрузі, до якої належав наш край, 1897 року проживало 662,3 тисячі чоловік. Лікувальні заходи, звичайно ж, зводились до припарок, заговорів, споживання настоїв тощо. Лікарі були лише у великих містах. Так у Поділь­ській губернії 1861 року був лише один дантист та 171 лікар. Першу медичну допомогу надавали цирульники.  Один лікар приходився на 100 тисяч населення, один фельдшер на 16 тисяч чоловік. Не дивно що 1862 року в губернії на тисячу жителів помирала 51 людина.

Тодішні медики 1859 року утворили в Кам’янці-Подільському Товариство подільських лікарів, яке об’єднувало близько ста дійсних і почесних членів та 100 кореспондентів. Згодом їх кількість трохи збільшилась. Вони представляли такі регіони: Поділля – 90, Волинь і Київщину – по 6, Вільно – 3, Краків – 12, Париж – 3, Варшаву – 6, Бессарабію, Кавказ, Пруссію – по 2, Архангельск, Кострому, Вологду, Катеринослав – по одному. На зібраннях, засіданнях санітарно-гігієнічної, медико-топографічної та інших місій Товариством аналізувався стан соці­ального здоров'я і гігієни, шляхи полі­пшення медичного і санітарного обслуговування населення, висвітлювались особливості хвороб і методика лікування.

З 1870 року при Кам’янець-По­дільській міській лікарні існувала  школа «повивальних бабок». У 1890 році в ній навчалось 322 учениці, з них 20 за державний кошт, у 1908 році – 74 учениці.

Люди мали проблеми в основному з органами дихання, харчового тракту, нервової системи, руху, шкірою. Поширені були травми. Великою була смертність. Так у Проскурові 1896 року мешкало 22954 душі, протягом року народилось 694, а померла 451 людина. Тобто на 1 тисячу населення приходилось 30,2 народжених і 19,6 померлих.

 В кінці 19 століття один лікар припадав на 13,4 тисячі душ, 1 фельдшер на 8,9 душ.

 На початку 20 століття багато людей хворіло на дизентерію, грип, черевний тиф, скарлатину та коклюш. А ще був поширений туберкульоз. Чимало громадян лікувалось після укусів скаженими тваринами, яких лікували у Київському бактеріологічному інституті. У 1917 році на лікуванні перебувало 2690 подолян та 1684 волинянини.

Протягом 1919 року через скупчення військ лише в Кам’янці-Поді­льському від різних хвороб, особливо від тифу, померло 2619 осіб, або у 3,4 раза більше, ніж у 1917 році.

У 1923 році в Шепетівці, а у Славуті у 1924-му   відкрито жіночі консультації. Загальні лікарні та зуболікарські кабінети, аптеки діяли в Ізяславі, Славуті, Шепетівці, Полонному.

Крім цього діяла транспортна медична мережа, зокрема Ізяславська обслуговувала 131 версту.

Можемо  із сумом констатувати, що за сфабрикованими справами проти медиків у 1937-1939 роки були розстріляні Мендель Невахович Найдич, зубний лікар Славутського лісозаводу, Ілько-Шльонка Іді-Лейбович Ойсвлендер, приватний зубний технік Славути, Сімха Шльомович Табак, лікар-стоматолог Шепетівської залізничної поліклініки, Ядвіга Владиславівна Росінська, фельдшер Ізяславської районної лікарні, Олександр Павлович Кусман, завідуючий райсанстанцією і венеричним пунктом Ізяслава.

Перед війною в області було 74 лікарні на 4,5 тисяч ліжок, 24 полі­клініки, 124 амбулаторії, 40 фельдшерсько-акушерських пунктів, 396 фельдшерських і акушерських пунктів, 195 родильних хат, 32 санстанції, 52 консультації, 11 рентген установок, 12 клінічних лабораторій, 11 санітарно-бактеорологічних лабораторій, 3 туберкульозних і 9 венерологічних, 10 пологових будинків.

Віктор Гусаров