Діти атомників, як правило, навчаються у профільних вузах – Київському політесі, Сева­стопольському університеті ядерної енергетики та промисловості, Одеському політехнічному. Костя Коба задовго до вступних екзаменів накивав п’ятами на славне місто Лева, де у внутрівузівській олімпіаді виявив себе знавцем фізики (є така форма залучення у вуз кращих абітурієнтів). І хоча на підготовчих курсах до Одеського політехнічного також здобув право на навчання, обрав Львів. Слід сказати, що хоча хлопець походженням з Полтавської глибинки (народився у знаменитому селі Опошня – одному з центрів українського гончарства), свідоме життя прожив у російськомовному середовищі: спочатку у Вірменії, а потім у Нетішині, де навчався з такими, як і він, прибулими з усіх куточків СРСР, дітьми атомників. Як сам про себе жартує, перші півроку всі на курсі фізичного факультету Львівського держуніверситету хапались за животи з його конспектів, після чого він перестав їх писати зовсім. При цьому він був досить успішним студентом, який під час літніх канікул мав нагоду попрацювати на станції оператором реакторного  відділення. Тут все ж таки  не обій­шлось без допомоги, чи то впливу батька, Миколи Костянтиновича, який працював і нині очолює державну інспекцію ядерного регулювання на ХАЕС. Звичайно, не кожен має можливість потрапити на практику на станцію. При цьому займався футболом і боксом, пройшов військові курси у Львівському військовому училищі, аби здобути офіцерське звання.

Костянтин відзначає, що цифри запам’ятовуються легше, ніж мова, формулу довести простіше, як  зрозуміти чому слово пишеться так, а не інакше. Тобто,  за  складом  розуму він прагматик-математик і мислить, як правило, кон­кретними  категоріями,  вміє  прораховувати кроки наперед.

Після закінчення університету потрапляє на станцію в якості провідного інженера реакторного цеху. Умовами праці за цією спеціальністю передбачено, що слід мати профільні знання. Він вступає на теплофізичний факультет міжвідомчого інституту перепідготовки кадрів НТТУ КПІ, отримує ліцензію на управління ядерною установкою. Згодом вже більше за інерцією у 1999-2001 роках також заочно вчиться на економіста-менеджера у Харківському політесі. Тут знаходить  собі  наукового керівника для майбутньої дисертації. Тему обрав таку, що  для атомної енергетики близька і актуальна: «Моделі і методи розв`язання задач маршрутизації при ліквідації наслідків техногенних аварій». П’ять років праці, мотання між Нетішином і Харковом завершились захистом. Це було видовище: претендент на здобуття кандидата фізико-математичних  наук  Костянтин Миколайович Коба у «парадному» костюмі і на… милицях відбивається від атак опонентів. Справа у тому, що напередодні на Хмельницькій АЕС проходили фінальні ігри баскетбольного турніру, де нашому герою зламали ногу. Не повезло, зате в іншому все складається більш-менш вдало: два роки тому отримав квартиру і вже навіть зробив ремонт у одній з кімнат. Одружився і п’ятий рік разом з дружиною, працівницею лабораторії перекладу, виховує свого послідовника з гордим ім’ям Георгій. В квартирі стоїть шведська стінка, на якій обидва люблять показати свою вправність та силу.

За ці роки Костянтин Коба просувався і професійними щаблями. Останні три роки він начальник зміни блока. Зараз без відриву від основної роботи проходить програму підготовки на начальника зміни станції. Коли все встигає? Питання більш риторичне. На думку мого героя,  важливо  щоб не пропадала наполегливість і мета. Як на мене, то це системний підхід до завдань, які потребують логічного завершення. Він  легкий на підйом, впевнений у собі, комунікабельний і без претензій на зірковість. Так само ганяє в футбол та баскетбол, у часи спокою роздумує над аспектами покращання  виробництва і подекуди світовими  проблемами.  Принаймні при всій аморфності його поглядів на художню літературу він якось продекламував мені філософські рядки з «Фауста» Гете.

Днями в числі кращих представників НАЕК «Енергоатом» він візьме участь у фестивалі «Деснай», що цього року проводиться у Сосновому Бору в Ленінградській області Росії. Там будуть молодіжні представники з усіх десяти АЕС Росій­ської Федерації, біля двадцяти учасників з України, молоді атомники з Ігналінської АЕС Литви тощо.  Відбудуться тематичні конкурси, соціально-рольові ігри, творчі зустрічі, семінар «Школа лідерів», наукова конференція, у якій візьме участь і Костянтин. Він планує виступити з рефератом на тему: «Концептуальний підхід з використання ідеології JDF.O в описі технологічних процесів на АЕС».  Як заявляють законодавці цього фестивалю, - всі, хто бере участь у фестивалі – не гвинтики у сучасному виробництві, а нерви складного  механізму, які чітко реагують на все, що відбувається навколо. Якщо до них прислухатись – є можливість позбутись гострих  та хронічних захворювань галузі. Головний ресурс атомної енергетики – соціально  інноваційні люди, до яких належить і Костянтин Коба, -  невичерпний.

Віктор Гусаров    

липень 2007