Антонова Галина Миколаївна (3 грудня 1936). Працювала завідуючою відділом природи Рівненського обласного краєзнавчого музею, з серпня 1997 р. - науковий співробітник Нетішинського міського краєзнавчого центру-музею, а з січня 2001 р. - науковий співробітник створеного музею. Брала участь в багатьох ботанічних експедиціях, працювала над виготовленням об'ємної фітоекспонатури для ботанічної експозиції музею та написала тематико-експозиційний план "Тваринний світ".
Бабіна Світлана Григорівна (5 вересня 1958). З липня 1994 р. працювала методистом краєзнавчого центру-музею. З лютого 1997 р. по вересень 1999 р. працювала завідуючою фондами краєзнавчого центру-музею. Стояла біля витоків формування основного музейного фонду. Займалась реставрацією, систематизацією та науковим описом музейних експонатів. Виїхала за кордон на постійне місце проживання.
Баталов Валерій Гаязович ( 27 червня 1946 року в с. Крупець Славутського району) - прозаїк, драматург, член Спілки письменників та Спілки журналістів України, голова Рівненської обласної організації Спілки журналістів України (1991-1995), лауреат літературної премії ім.В.Поліщука, народний депутат України від Острожчини 12 скликання (1990-1994), мер міста Острога з 1998 по 2002 рік. Автор книг “Останній слід Цезаря” (1983), “Інтерв'ю не для преси” (1989), "Перстень Беати" (2000), драматичної п'єси про Острог “Смолоскипи запалали опівночі”, за якою поставлено одноіменний художній телефільм, історичної драми "Княжий двір" тощо. Працював на залізниці з 1964 р.,1965-1968 рр.- служба в лавах Збройних сил СРСР, з 1968 року - у пресі, 18 років з яких - редактор районної газети м. Острог. Закінчив Львівський держуніверситет, факультет журналістики.
Барбашов Сергій Вікторович (22 січня 1949 р. м. Одеса) - член Національної спілки журналістів України, кандидат фізико-математичних наук, виконавчий секретар Українського ядерного товариства, першим президентом якого був директор ХАЕС В.Г.Сапронов. Часто у справах перебував у Нетішині. У 1970 р. закінчив фізико-математичний факультет Одеського державного педінституту. У 1981 році захистив дисертацію на тему: “Вторинна іонна емісія лужно-галоїдних кристалів”. У1981-1985 рр.- завідуючий лабораторією проблем атомної енергетики та екології Одеського політехнічного інституту, з 1985 р.- старший науковий співробітник цього ж закладу. З 1993 р.- виконавчий секретар Українського ядерного товариства, з 1994р.- член Правління Європейського ядерного товариства, з 1997 р.- член Президії Українського комітета Пагуошського руху і національний віце-президент Всесвітньої Ради працівників підприємств ядерної енергетики.Учасник понад 50 наукових національних та міжнародних конференцій, симпозіумів, семінарів. Має понад 100 наукових публікацій у вітчизняних та зарубіжних журналах, збірниках, книгах. Співавтор одного винаходу, двох монографій. Член редколегії журналу “Вестник Украинского ядерного общества”, редактор кількох науково-технічних збірників, зокрема “Радіаційна та екологіна безпека підприємств ядерного паливного циклу” (1995).
Басиров Валерій Магафурович (11 вересня 1947 року у селищі Сама Івдельського району Свердловської області) - поет, прозаїк, краєзнавець, публіцист, перекладач, член Спілки письменників України з 1977 р., перший редактор Нетішинської газети “Энергостроитель”. Закінчив Славутську середню школу (1965). Автор колективної збірки “Пісня і праця” (1974), збірника поезій “Тепло землі” (1988), “Нечаянная оттепель” (1989), збірника прози “Тогда, в пятидесятые” (1991), нарисів “Славута” (1981), “Славута. Нетішин” (1991), “Мы строим новую страну” (1982). Мешкає у Сімферополі.
Березанська Софія Станіславівна (15 травня 1924 р. у м. Кам'янець-Подільський). 1948 р. після закінчення історичного факультету Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка працювала старшим науковим співробітником Херсонського історико-археологічноґо музею. Восени 1949 р. вступила до аспірантури Інституту археології АН України і переїжджає до Києва. У 1953 р. захищає кандидатську дисертацію на тему "Пам'ятки передскіфського часу на Уманщині та їх історичне значення", де детально проаналізувала археологічні пам'ятки білогрудівської культури. Подальші наукові дослідження пов'язані з вивченням археологічних пам'яток бронзової доби II тис. до н. е. в лісостеповій та поліській зонах північної частини України. Багатолітні польові археологічні дослідження та їх науковий аналіз дозволив С. С. Березанській встановити існування на цій території цілого ряду культур, їх походження, хронологію існування, взаємозв'язки з племенами сусідніх культур. Особливе значення для розвитку археологічної науки мали її дослідження шнурових культур, виділення східно-тшинецької культури доби пізньої бронзи, які свідчили про споріднені етно-культурні процеси на території України і Польщі в цю епоху. 1977 р. захистила докторську дисертацію на тему" "Північна Україна в добу бронзи (середина та друга половина II тис. до н. е.)". У науковому доробку більше 110 статей, 5 монографічних досліджень, 5 колективних монографій. В останні роки брала участь у археологічних розкопках курганів східно-тшинецької культури на території м. Нетішин, надавши знахідки Нетішинському міському краєзнавчому музею.
Березанський Юрій Макарович ( 8 травня 1925 р. в м. Києві) - видатний український математик, академік НАН України. Основні наукові праці стосуються функціонального аналізу, теорії диференціальних рівнянь. Постійним учасник археологічних експедицій, які провадила дружина С. С. Березанська. Брав активну участь у дослідженні курганів тшинецької культури на території м. Нетішин, у збиранні експонатів для Нетішинського міського краєзнавчого музею.
Бершацька Лариса Павлівна, викладач зарубіжної літератури зош №3 м. Нетішина - автор численних композицій з флористики - картин з засушених квітів.
Бещук Володимир Сергійович (1968 року м. Славута) - художник. Закінчив школу, служив у лавах Збройних Сил. Після служби вступив у Хмельницьке художнє експериментальне училище. Працював художником у Славутському парку культури, спорткомплексі, редакції газети "Трудівник Полісся", видавничому комплексі "Експресбуд", фірмі "Сокол". Заочно навчався при Київському університеті у Вищій школі реклами. Автор понад 500 художніх робіт. Автор виставок: 1991 рік -Славута.1993 рік - Київ, Арт-салон поблизу Софіївської площі.1994 рік - Нетішин, Будинок культури. Калінінград, фестиваль мистецтв. 1995 рік - Дніпропетровськ, фестиваль духовної творчості.Пересувна виставка художників, що працюють у атомній енергетиці, - Німеччина, Франція, Україна.1996 рік - Одеса, муніципальний музей ім. Блещунова. 1997 рік - Одеса, центральна бібліотека. Нетішин, галерея Арт-пласт, персональна виставка.1998 рік - Москва (липень-серпень), Будинок художника. З 1985 року учасник бомонду на Андріївському узвозі в Києві. Проілістрував ряд книг місцевих авторів.
Бондарчук Олександр Ананійович (10 січня 1953 р. в м. Коспаш на Уралі). 1978 р. закінчив історичний факультет Київського державного університету їм. Т. Г. Шевченка, брав участь в роботі археологічних експедицій Інституту археології НАН України. З 1978 р. працював у Острозькому історико-культурному заповіднику. Проводив рятівні розкопки археологічних пам'яток в селах Стадники, Могиляки Острозького району Рівненської області, а також в центрі м. Остріг. Опублікував праці в збірнику "Археологические открытия в СССР". Працює над проектом створення власної археологічної експедиції з дослідження Круглої башти. В якості наукового співробітника Нетішинського краєзнавчого музею започаткував роботу над каталогізацією та інвентаризацією археологічних експонатів.
Валуєв Валерій Іванович (5 березня 1955, м. Кам’янка-Безька на Львівщині) - фотокореспондент газети "Перспектива”. Персональна виставка у Нетішині 1999 року. Фотороботи використані у буклетах “20 років УБ ХАЕС”, спецвипуску журналу “ Украинского ядерного общества”(№ 4, 1997 р.), журналі “Пожежна безпека” (№ 4, 1997 р.), ряді республіканських видань, книгах: “Хмельницька АЕС”, “Средоточие”, буклеті „Хмельницькій АЕС 15 років” тощо.
Вікін В‘ячеслав Андрійович (22 листопада 1941 р) - директор Нововоронезької атомної електростанції, заслужений енергетик Російської Федерації, доктор технічних наук. У 1982 -1991 роках- головний інженер Хмельницької АЕС.
Винокур Іон Ізраілевич (04 липня 1930 р. в м. Ружин Житомирської області) - відомий український археолог, історик, поділезнавець, доктор історичних наук з 1978 p., професор з 1980 p., заслужений працівник вищої школи України з 1981 р., член правління Всеукраїнської спілки краєзнавців з 1990 р., член правління Хмельницького обласного історико-краєзнавчого товариства з 1964 р. Після закінчення у 1953 р. історичного факультету Чернівецького університету працював у тому ж університеті, згодом в Житомирському краєзнавчому музеї. У 1963 р. стає старшим викладачем, доцентом, а потім професором, завідуючим кафедрою історії СРСР та УРСР з 1969 p., історії Східної Європи і завідуючим кафедрою археології з 1991 р. Кам'янець-Подільського педагогічного інституту. Кандидатська дисертація "Старожитності Східної Волині"(1962 р.) та докторська дисертація "Історія та культура черня-хівських племен II - V століть н. е. Дністро-Дніпровського межиріччя" (1978 р.) внесли суттєвий науковий внесок у вивчення стародавньої історії України і Східної Європи.Опублікував понад 200 наукових та 100 науково-популярних праць переважно з стародавньої історії Поділля, Волині та України. Надавав методичну і практичну допомогу в проведенні археологічних експедицій Нетішинському музею. Бібліографія найважливіших праць: Старожитності Східної Волині. -Чернівці, I960. - 130 с.; Історія та культура черняхівських племен. - К.: Наукова думка, 1972. - 180 с.;№ Історія Лісостепового Подністров'я та Південного Побужжя. - Київ - Одеса, 1985. - 126 с.; Давні слов'яни на Дністрі. - Ужгород: Карпати, 1977. -110с. (співавтор Б. О. Тимощук); Довідник з археології України: Хмельницька, Чернівецька, Закарпатська області. - К.: Наукова думка, 1984. - 221 (у співавторстві); Кам'янець-Подільський історико-архітектурний заповідник. - Львів: Каменяр, 1981. - 96 с.; Вид. 2. - Львів: Каменяр, 1986. - 159 с. (співавтор Г. М. Хотин); Нариси з історії Поділля: На допомогу вчителю. - Хмельницький, 1991. - 327 с. (у співавторстві); Буша: Історико-краєзнавчий нарис. - Хмельницький, 1991. - 150 с. (у співавторстві); Репресоване краєзнавство. - К., 1991. - 492 с. (у співавторстві).
Вихованець Василь Йосипович (22 жовтня 1950 р. в с. Зміївка Бориславського району Херсонської області). Закінчив Острозьку десятирічку - інтернат. Вищу освіту здобув у Львівському державному університеті за спеціальністю журналіст. Працював у газетах Рівненщини завідувачем відділів, відповідальним секретарем, редактором відомого християнського часопису "Євангельський голос", що виходить в м. Кремінець Тернопільської області. Поет, публіцист. В минулому був членом Спілки журналістів СРСР та України. Автор ряду науково-публіцистичних статей з історії с. Нетішина. Завідує відділом історії Нетішинського міського краєзнавчого музею.
Вихованець Тарас Васильович (9 березня 1979 р. в м. Корець Рівненської області). 1996 р. закінчив Нетішинську школу № 1. Того ж року вступив на історичне відділення гуманітарного факультету Національного університету "Острозька Академія", яке закінчив з відзнакою 2001 р. Навчається у магістеріумі "Острозької Академії" за спеціальністю "історія". Обирався головою Наукового товариства студентів і аспірантів імені О. Оглобліна гуманітарного факультету університету "Острозька Академія". Працює науковим співробітником Нетішинського міського краєзнавчого музею. Член Українського історичного товариства. Автор книги "Костянтин і Януш Олександровичі Острозькі" (Острог, 2002), низки історичних та джерелознавчих розвідок з історії м. Острога та роду князів Острозьких, статей про історичне минуле села Нетішин
Войковський Віктор Степанович (30 червня 1950 р. в с. Піщів Новоград-Волинського району на Житомирщині) - член Спілки журналістів з 1990 р. Закінчив заочний Народний університет мистецтв ім. Крупської. Працював у Рівному на заводі високовольтної апаратури наладчиком. З 1979 року в Нетішині. Працює електриком земснаряду на дільниці гідромеханізації. З 1989 року фотокор газет “Трудівник Полісся”, “Пульс”, “Нетішинський вісник”. У 1994 - 1996 роках - працівник Нетішинського соцзабезу. З 1996 року по 2002 - оглядач “Нетішинського вісника”. Нині працівник міськторгу. Взяв участь у фотовиставках:1986 - 1989 роки, - дипломант 3-ї - 5-ї фотовиставок Славутського кінофотоклубу “Полісся”; лауреат II фестивалю народної творчості, присвяченого 70-річчю Радянської влади (нагороджений медаллю).1998 рік - фотовиставка до 20-річчя будівництва Нетішина;1999 рік - персональна фотовиставка до 15-річчя творчої діяльності. Фотоматеріали вміщені у книгах: “Хмельницька АЕС”, буклеті до 20-річчя УБ ХАЕС.
Войтович Петро Михайлович ( 27 грудня 1957 с. Витчівка Зарічнянського району Рівненської обл.) - член Спілки журналістів України, редактор газети “Енергобудівник” з травня 1998 р. Автор численних матеріалів з сучасної історії краю, співавтор буклету про УБ ХАЕС.
Гаврилюк В’ячеслав Олександрович (29 травня 1947 р. с.Нетішин) - член Національної спілки журналістів України, фотокореспондент. Закінчив Кам’янець-Подільський сільськогосподарський технікум за фахом “агроном”. Працював у “Трудівнику Полісся”, “Нетішинському віснику”. Автор багатьох фоторобіт. Має понад 70 дипломів та грамот.
Гладуняк Іван Васильович (15 травня 1959 року в с. Нижнє Коломийського району Івано-Франківської області) - міський голова Нетішина з 1991 по 2002 р., голова Хмельницької облдержадміністрації, голова Хмельницької обласної ради. Після закінчення Коломийської середньої школи у 1976 році працював робітником на Коломийському металозаводі. З 1977 по 1982 рр. навчався у Львівському політехнічному інституті, де здобув спеціальність інженера-теплотехніка і був направлений у виробниче об'єднання "Дніпроенерго", що у Запоріжжі. Працював на інженерних посадах, пов'язаних з наладкою котлів та турбін. У січні 1986 року за переводом прибув на Хмельницьку АЕС. Розпочав працювати машиністом-обхідником турбінного обладнання. Згодом обіймав посади старшого інженера з експлуатації турбінного цеху, начальника відділу зовнішніх зв'язків та інформації. В березні 1991 року обраний депутатом Нетішинської міської ради народних депутатів, а в квітні цього ж року очолив її виконавчий комітет. Закінчив юридичний факультет Київського національного університету. Є постійним представником України в Палаті місцевих влад Конгресу місцевих і регіональних влад Європи. 27 квітня 2001 року в Одеській національній юридичній академії захистив дисертацію на ступінь кандидата юридичних наук: "Правові проблеми формування політичної системи в Україні на сучасному етапі”. Науковий керівник - доктор юридичних наук, професор, на той час перший заступник Голови Верховної Ради України В.Медведчук, опонети - доктор юридичних наук, професор С.Донін та кандидат юридичних наук О.Саінчин.
Гладуненко Олександр Васильович, краєзнавець. Працював в Острозькому державному історико-культурному заповіднику науковим працівником, викладачем географії, науковим працівником Нетішинського краєзнавчого музею, згодом кореспондентом Острозької газети “Життя і слово”.
Головко Світлана Іванівна (17 квітня 1966 р. в с. Стрілки Старосамбірського району Львівської області). Закінчила Львівський державний університет ім. І. Франка за спеціальністю інженер-геолог. Деякий час працювала в Окинській геолого-розвідувальній експедиції. З 1999 р.- науковий співробітник Нетішинського міського краєзнавчого музею, обіймає посаду завідуючої відділом природи музею.
Горбова Наталія Геннадіївна, викладач хорових дисциплін Нетішинської музшколи, співачка, композитор. Автор пісень “Сонечко” -сл.А.Реви, “Тьотя-бегемотя”- сл.Ю.Бедрика, “Теледитина” - сл. О. Кавуненка, “Мама” -сл.В.Гусарова, “Заметушечка”- сл.В.Логози та ін. Взяла участь у десятках культурно-мистецьких заходів.
Гриценко Володимир Петрович (15 лютого 1947 р. м. Усурійськ Приморського краю Росії). 1970 р. закінчив геологічний факультет Київського університету ім. Т. Г. Шевченка та з 1970 до 1980 р. працював у науково-дослідному секторі, займаючись геологічними зйомками та пошуками родовищ корисних копалин. У травні 1980 р. захистив кандидатську дисертацію на тему "Корали та стратиграфія силуру Поділля" і працював старшим науковим співробітником Геологічного музею Центрального наукового природничого музею НАН України. 1999 р. запрошений на посаду доцента геологічного факультету Київського університету ім. Т. Г. Шевченка, де викладає курси “Палеонтологія”, “Історична геологія”, “Фації та формації”, “Методика палеонтологічних досліджень”. Голова Київського відділення Українського палеонтологічного товариства, національний представник України в Європейській асоціації зі збереження геологічного надбання (Про-ГЕО). Видав близько 50 наукових публікацій з питань палеонтології, стратиграфії силуру, охорони геологічного надбання, екостратиграфії, історії геологічних досліджень. Зробив значний внесок в організацію Нетішинського міського краєзнавчого музею.
Данилюк Іван Степанович (1918 р. с. Нетішин – 1968 р.) - генерал-майор авіації, працював у Міністерстві оборони СРСР.
Дикалов Степан Іванович (22 серпня 1912 року в м. Охтирка на Сумщині - 22 жовтня 1949, Славута) - Герой Радянського Союзу. Старший сержант 86 стрілецького полку Воронезького фронту. 29 вересня 1943 року отримав наказ форсувати Дніпро. Звання присвоєно 29 жовтня 1943 року. Після війни жив у Нетішині (дружина - Надія Пилипівна Демидюк, старша піонервожата місцевої школи). Одружились у 1944 році. Працював завідуючим Кривинським сільпо, згодом - лісником Кривинського лісництва. Помер від туберкульозу легенів. Похований у Славуті.
Дружинін Олександр Олегович, автор електронного варіанту книги “Очень маленькая записная книжка” (1999), у якій звинувачено мешканців Нетішина та письменника М.Островського у наслідках нинішнього стану міжетнічних відносин. Мешкав до 1999 року у Нетішині, працював у навчально-тренувальному центрі ХАЕС.
Заріцький Микола Матвійович (24.10.1947 р. с. Прикордонна Улашанівка на Славутчині – 15. 11.2009) - редактор газети “Нетішинський вісник” з 1991 по 2002 рр. Закінчив історичний факультет Кам`янець-Подільського педінституту, економічний факультет Красноярського сільськогосподарського університету. Автор документальної повісті “Среди своих героев”, що вийшла друком 1989 р. в Якутську. Друкується з 1966 р. Працював у Крупецькій восьмирічній та Головлівській середній школах. З 1974 р. кореспондент-організатор Славутського радіомовлення. Працював на Білогірщині заступником редактора газети “Радянське село”, завідуючим райвідділом культури у Славуті. Був редактором газети “Энергосторитель”. З 1984 р. в Якутії, де працював теслею, начальником реммбудівниці золотобудівних копалень, заступником редактора газети “Верхоянский коммунист”, завідуючим ідеологічним відділом Верхоянського РК КПРС, керуючим справами Верхоянського райвиконкому.
Калабський Олександр Федорович (1952 р.с. Мощаниця Острозького району) - викладач Київського теологічного біблійного інституту, бакалавр теології, автор багатьох проповідей. Закінчив пасторське відділення Московського та Київського теологічних інститутів, заочно - відділення юридичного факультету Острозької академії. Має приход у Нетішині.
Кантоністов Андрій Костянтинович (грудень 1958 р.) - член Національної спілки журналістів України, відповідальний секретар Славутської газети “Пульс”. Працював у газетах “Нетішинський вісник”, “Энергостроитель”, “Трудівник Полісся”. Закінчив факультет журналістики Київського держуніверситету.
Керницька Любов Миколаївна (23 лютого 1962 р. с. Щеплоти Яворівського району Львівщини) -головний архітектор Нетішина. Закінчила архітектурний факультет Львівського політехнічного інституту.
Кононюк Оксана Василівна (27 червня 1971 р. в с. Варварівка Славутського району Хмельницької області) - директор Нетішинського краєзнавчого музею. Закінчила філологічний факультет Кам'янець-Подільського педагогічного інституту у 1993 р. З 1993 p. працювала вчителем української мови та літератури Нетішинської середньої школи № 1, а з вересня 2001 р.- завідуючою науково-освітнього відділу Нетішинського міського краєзнавчого музею. Брала участь у підготовці текстової інформації для експозиції музею.
Костенко Юрій Іванович, народний депутат України 14 скликання, у 1993-1997 рр.- міністр охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, лідер Народного Руху України. Неодноразово перебував на ХАЕС у службових справах, зокрема у липні 1993 року.
Крицька Любов Іванівна (19 січня 1941р. с. Кроти Пирятинського району Полтавської області) - український ботанік, флорист, систематик вищих рослин, знавець гербарної справи, кандидат біологічних наук. 1965р. закінчила агропедагогічний факультет Полтавського сільськогосподарського Інституту. З 1965 - 1970р. працювала вчителькою біології і хімії в Оратівській та Іллінецькій середніх школах Вінницької області. З 1970р. працює у відділі систематики і флористики Інституту ботаніки ім. М.Г.Холодного НАН України, 1988 - 2001р - завідувач Гербарію. З 2001 р. - старший науковий співробітник відділу ботанічного музею. 1987р. захистила кандидатську дисертацію "Флора степів і вапнякових відслонень Правобережного Злакового Степу". Автор понад 80 наукових праць з питань флористики, систематики, фітогеографії, флорогенетики, фітосозології, гербарної справи. Член редколегії "Вісника національного науковогприродничого музею НАН України" та "Вісника Нетішинського краєзнавчого музею". Брала участь у розробці концепції та створенні залів "Рослинний світ" та "Охорона природи" Нетішинського міського краєзнавчого музею. Здійснила кілька експедицій, під час яких досліджувались флора та рослинність Хмельницької і Рівненської областей.
Лелях Світлана Мефодіівна (8 березня 1950 р. с. Лисиче Славутського району) -художник, дизайнер. 1967 року після закінчення місцевої десятирічки вступає до Хмельницького культосвітнього училища на музичне відділення по класу акордеона, та після автомобільної аварії змушена залишити навчання. У 1968 році виїхала в Крим. Була директором Будинку культури с. Ново-Олександрівського. Заочно навчається у Московському народному університеті ім. Крупської. У 1976 році від’їжджає у Казахстан. Виконує тематичну композицію на фронтоні Будинку культури села Таманське Возвишенського району, оформляє фасад Молодогвардійського хлібоприймального підприємства того ж району. Наступного року переїздить до Володарського району Кокчетавської області, де майже три роки працює над проектуванням і оформленням центральної площі та музею першоцілинного колгоспу "Світлий". У радгоспі "Куйбишевський" проектувала і здійснювала оформлення центральної площі. З 1980 по 1982 рік у молодіжному центрі "Корніївка" працювала над пам’ятником загиблих. У тому ж районі здійснено відливку у бетоні монументального в'їзду "Московський район". Здійснила тематичне оформлення Ясновської , Троїцької та Рассвєтської шкіл. У 1984 - 1986 роках у Цілиноградській області проектувала розбивку площі та скверів ряду районних центрів, радгоспу "Алмантугайський". Такі ж роботи здійснено у Жанадалінському та Тимирязєвському районах. Наступні три роки віддано оформленню інтер'єрів Будинку культури села Таугаш, Дружбинської сільської ради, Спасівської школи. У Сергієвському районі Півнично-Казахстанської облаcті розробляла і втілила у життя декоративне оздоблення інтер'єрів для відпочинку та урочистих заходів Городоцького Будинку культури. Здійснила оформлення книжки "Чьи башмачки?" - автор Ніна Михайлівна Павлова, а також казок "Петушок - золотой гребешок", "Лиса и заяц", "Репка", "Айболит", "Бармалей" та ін. У 1990 році переїздить до Нетішина. Пише ряд віршів, опублікованих на шпальтах Рівненської обласної газети "Вільне слово", газети " Энергостроитель". Тут же надруковано ряд її рисунків. У 1995 році оформила книги місцевих авторів В.Гусарова "Средоточие" та Г.Митюк “Мить натхнення". В жовтні 1999 р. спорудила на власні кошти пам'ятник репресованим односельцям у Лисичому, у 2000-му - барельєфи загиблим односельцям, у 2001- меморіальні дошки землякам С.Козаку та В.Семеновському у Старому Кривині, у 2002 – пам’ятник воякам УПА у Стриганах, 2003 – Герою Радянського Союзу Дикалову, воїнам-афганцям с Улашанівка, 2004 – Лесі Українці у Славуті, меморіал у Моршині.
Лащук Василь Павлович, директор Нетішинського відокремленого підрозділу "Європейського університету", депутат Нетішинської міськради. Народився на Острожчині.
Лукащук Петро Іванович, у 90-х роках мешканець Нетішина, нині москвич. Автор книги “Жизнь” (Москва, 2000р). Кандидат технічних наук, директор товариства з обмеженою відповідальністю "Спецстройбетон -200" м. Москва.
Ляшук Володимир Борисович (1957р. м. Кокчетав) - композитор та автор віршів. Закінчив Рівненське музучилище за фахом “диригент хору”. У 1980-81 роках працює у Кременці в районому Будинку культури та за сумісництвом у відділі освіти. У 1981-83 роках керівник гуртка при УБ ХАЕС м. Нетішин. З 1983 по 1993 рік вчитель музики у школі №1. З 1994 по 1998 – працівник Нетішинського відділу культури. Виїхав до Італії. Написав понад 70 пісень.
Митюк Ганна Олександрівна (Красноход) (22 грудня 1969 року с. Жабинці Чемеровецького району Хмельниччини) - поетеса, автор збірки "Мить натхнення" (1999 р), вчитель початкових класів зош №3 м. Нетішин. Закінчила Хмельницьке педучилище, педуніверситет ім. Драгоманова.
Міляр Едвард, член Спілки художників України, хмельничанин. Виставка у галереї Арт-пласт м. Нетішин у 1997 році. Подарував картини на будівельні теми Хмельницькій АЕС, які було виставлено у вестибулі 2 поверху АБК ХАЕС.
Мороз Ольга Михайлівна (13 січня 1971 с.Городець Володимирецького району Рівненщини) - редактор з листопада 2002 року газети "Нетішинський вісник". Закінчила Рівненський педінститут, працювала вчителем зош №4, керівником прес-служби міського голови Нетішина.
Морозова Лілія Дмитрівна (6 липня 1947 року м. Львів) 1980 року закінчила природничий факультет Ніжинського педагогічного інституту ім. М.В.Гоголя. З 1968 року працює в Ботанічному музеї НАН України, де її діяльність пов’язана з виконанням наукових та науково-технічних робіт по визначенню, систематизації та каталогізації наукових ботанічних колекцій як флори України, так і флори близького та далекого зарубіжжя; розробкою нових прогресивних методик та технологій виготовлення об'ємної фітоекспонатури, завдяки яким Ботанічний музей є одним з світових лідерів серед музеїв подібного профілю. Брала участь більш ніж у 20 наукових експедиціях в регіони України, Уралу, Середньої Азії, Кавказу, Далекого Сходу. Брала участь в підготовці трьох наукових монографій, другого видання Червоної Книги України та цілого ряду путівників по Ботанічному музею. Має наукові праці в галузі ботанічного музеєзнавства по розробці нових технологій створення фітоекспонатури та методики її експонування. Брала активну участь у розробці наукових основ та створенні ботанічних експозицій в краєзнавчих музеях міст Житомир, Ніжин, Кишенев, Нетішин.
Новосад Валерій Васильович (8.12.1956 р на Волині). 1978 р. закінчив природничо-географічний факультет Київського державного педінституту. У 1979-1982 рр. працював старшим викладачем кафедри природничих наук Волинського педагогічного інституту ім Л.Українки.У 1982 - 1985 роках - аспірант Інституту ботаніки НАН України. 1987 р. захистив дисертацію на ступінь кандидата біологічних наук. Подальша наукова діяльність пов'язана з Інститутом ботаніки НАН України: у 1988 р. - молодший науковий співробітник, до 1996 - старший науковий сівробітник, з 1996 по 1999 заступник директора Інституту ботаніки з наукових питань, з 2000 р. - завідуючий Ботанічним музеєм НАН України. Член-кореспондент Екологічної Академії наук України, член бюро президії та керівник Всеукраїнської секції „Охорони рослинного світу" Українського товариства охорони природи, член національної комісії з питань „Червоної Книги України", заступник головного редактора "Вісника національного науково-природничого музею НАН України" та "Вісника Нетішинського краєзнавчого музею".
Опруненко Ігор Іванович (24 серпня 1960 року м. Чернівці)- начальник спеціалізованої медико-санітарної частини, кандидат медичних наук. У 1977 році закінчив з золотою медаллю середню школу міста Кривий Ріг. 1982 року закінчив з відзнакою Дніпропетровський медичний інститут, стоматологічний факультет. Після проходження інтернатури в Тернополі, працював з 1983 по1987 рік завідуючим стоматологічним відділенням та районним стоматологом Шумської центральної районної лікарні Тернопольської області. З 1987 року працював завідуючим стоматологічним відділенням, а з 1991 року - начальник СМСЧ-4. Під час навчання у заочній цільовій аспірантурі при Київському державному інституті удосконалення лікарів захистив дисертацію на здобуття ступеня кандидата медичних наук: "Ортопедичні методи профілактики розвитку зубо-щелепних деформацій при малих дефектах зубних рядів". Наукові керівники доктор медичних наук професор А.І.Довбенко та доктор медичних наук В.С.Оніщенко. Захист відбувся 19 травня 1994 р. у Києві. Опублікував низку робіт. Має 4 посвідчення на раціоналізаторську пропозицію (№ 2784 та 2785 від 07.04.93р. №2889 та 2830 від 31.03.94р., видані КДІУЛ). Дисертація містить 128 сторінок машинописного тексту, 8 таблиць, ілюстрована 28 малюнками та 1 діаграмою. Бібліографічний показчик містить 274 робіт, у тому числі 166 вітчизняних і 108 іноземних авторів. Роботи, опубліковані автором: Довбенко А.И., Беда В.И., Опруненко И.И. "Показания к возмещению частичных (малых) дефектов зубных рядов". Киев. 1982, 4с. Онищенко В.С., Опруненко І.І. "Заміщення малих дефектів зубних рядів знімними односторонніми протезами". Збірник наукових праць співробітників, присвячений 75-річному ювілею Київського інституту удосконалення лікарів. Київ 1993. с.120-121. Там же: Онищенко В.С., Опруненко І.І., Біда В.І. "Прогнозування розвитку зубо-щелепних деформацій при малих дефектах зубних рядів". с.121-122. Онищенко В.С. Опруненко І.І., Книш А.І. "Порівняльні характеристики паяного та зварювального лазером з'єднання частин зубних протезів". Y науково-практична конференція винахідників та підприємців "Наука та виробництво - охороні здоров'я". Київ, 1993 с.42. Ті ж автори і там же: "Стан поверхні стальних коронок, оброблених променем лазера". І.Опруненко. "Ефективність використання внутрішньосудинного лазерного опромінення крові в лікувальному процесі медсанчастини". Медична газета України. №40 (86) листопад 95р. Там же: І.Опруненко., А.Сергєєва (СМСЧ-4) "Застосування внутрішньосудинної лазерної терапії в комплексі з методом непрямої електрохімічної детоксикації при гнійничкових захворюваннях шкіри".
Панасюк Микола Васильович (2 листопада 1962 р. с.Сінне (нині – Русивель) Гощанського району Рівненщини) - член Спілки журналістів України з 1987 р., редактор газети “Энергостроитель” з 1988 по 1998 рік, до квітня 2002 р.- секретар Нетішинської міськради, з грудня 2002 – голова Нетішинської міськради. Закінчив Сінненську середню школу, філологічне відділення Рівненського педагогічного інституту (1984), правничий факультет Національного університету “Острозька академія” (заочно). Працював у Глиннівській середній школі Рокитнівського району Рівненщини вчителем української мови та літератури. З листопада 1984 по травень 1986 проходив військову службу у лавах Збройних Сил СРСР. Офіцер запасу. У 1986-1987 рр.- кореспондент радіо та газети “Машинобудівник” заводу “Рівнесільмаш”. У 1987-1988 рр.- вчитель Квасилівської середньої школи на Рівненщині. Під його редакцією вийшов з друку буклет “20 років УБ ХАЕС” та перший у Нетішині довідник: “Справочно-информационный сборник. Для вас клиенты, покупатели, пассажиры и абоненты”-1990 р. Славутська міська друкарня. Співавтор буклету до 25-річчя УБ ХАЕС, 2003 р.
Походонько Валерій Володимирович (21 грудня 1953 року м. Городок на Хмельниччині) - художник-дизайнер, з вересня 2002 р по 2008 рік - директор Нетішинської дитячої художньої школи. З листопада 1961 року проживає у м. Хмельницькому, де з 1968 по 1972 рік навчається у Хмельницькій дитячій художній школі. З 1971 по 1972 рік працював у скульптурній майстерні Хмельницького відділення художнього фонду Спілки художників УРСР. До 1974 року служив у лавах Радянської армії, після чого працював художником обласного краєзнавчого музею. З 1975 року навчався у Одеському державному художньому училищі ім. М.Грекова. Дипломна робота "Будівельниця" придбана Одеською спеціалізованою школою-інтернат. По закінчені училища був фундатором Городоцької художньої школи, де працював викладачем та директором. З 1987 року скульптор Хмельницьких художньо-виробничих майстерень. З кінця 1990 року у Нетішині.Головні роботи: відформував і відлив у бетоні двофігурний пам'ятник воінам-визволителям селища міського типу Понінки. Створив меморіальні дошки Мануїльському (с.Мануїльське Теофіпольського району), загиблим випускникам Кам'янець-Подільського медичного училища, фігуру богині Флори до оформлення квіткового магазину Хмельницького радгоспу квітникарства та озеленення, барельєф воіна-афганця на фасаді музею історії Афганської війни.У Нетішині здійснив проектно-дизайнерські роботи по оформленню гастроному "Полісся", інтер'єру кафе-барів "Старий Томас", "Діалог", кафе "Дорожне", "Ластівка", інтер'єру мистецької галереї "Арт-пласт", знаку та логотипу ВАТ УБ ХАЕС, герба Нетішина, інтер‘єру міського краєзнавчого музею та художньої школи (2001 - 2004 рр).
Походонько Надія Петрівна (17 листопада 1960 року в Ізмаїлі Одеської області) - художник. Навчалась у художній школі, де брала участь у міських виставках образотворчого мистецтва. 1976 року вступила та у 1980 році з відзнакою закінчила Одеське державне художнє училище ім.М.Грекова. Дипломна робота "Перше кохання" виставлялась у салоні Одеського відділення Спілки художників України. З 1980 по 1986 рік працювала викладачем Городоцької дитячої художньої школи, брала участь у міських та обласних виставках образотворчого мистецтва, відзначена дипломами. З 1986 року працювала у Хмельницьких художньо-виробничих майстернях. З 1990 року в Нетішині. Розробила емблему міжнародної конференції "Безпека та захист АЕС", що проходила в Одесі 1997 року, емблему Інформаційного центру ХАЕС, дизайн газети "Вісті” інформцентру ХАЕС.
П'ясецький Валерій Казимировим (6 листопада 1941 р. в с. Куземетьєво Кіровоградського р-ну Татарської АРСР) Дитинство пройшло на Хмельниччині. З 1962 р. після закінчення Київського геолого-розвідувального технікуму працював техніком-геологом в Кутітанській геологорозвідувальній експедиції в Туркменії, з 1967 р. по 1978 р. - в Житомирській геологорозвідувальній експедиції, з 1978 р. по 1995 р. - у Рівненській геологорозвідувальній експедиції. Автор 20 статей з археології. Вніс значний внесок у побудову експозиції " Археологія" Нетішинського міського краєзнавчого музею.
Редькова Тетяна Миколаївна (м. Белабад Ташкентської області) співачка, композитор. Закінчила інститут культури. У 1987 році переїздить у Нетішин. Тут навчається у балетній студії Будинку культури та з 1989 року у вокальному ансамблі "Синєвір" (до 1991 року "До-ре-ми-фа-солька") під керівництвом Редькової Ольги Іванівни. Вивчає музичну грамоту та оволодіває грі на фортепіано. Бере участь у різних конкурсах, як автор та виконавець ряду пісень. Написала понад 40 пісень на вірші різних авторів. Зокрема "Полісяночко", Цвіт калини", Солодкі сльози" на вірші поета з Кузнецовська Анатолія Гресса. "Яблуні білі, сяйво калини", "Василечку", Пісне наша рідна" на вірші земляка Володимира Семеновського. "Ти і я", "Хай тобі розкаже дощ", "Просто кохання", "Не дивись в мої очі", "Сулейман", "Баю бай", "Миколо", "Мечта", "Пісня без слів" на вірші подруги Тетяни Моревої. "Вересневий смуток" на вірші Миколи Паливоди.Брала участь у ряді конкурсів.1995 рік - Київ, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Одеса, Харків, Херсон, Міжнародний фестиваль дитячої естрадної пісні "Веселад-95", дипломант.Чернівці, Міжнародний фестиваль, дипломант.1996 рік -Хмельницький, Міжнародний фестиваль дитячої естрадної пісні "Кольорові сни", дипломант. Волочиськ, конкурс молодих авторів та виконавців естрадної пісні "Молодість Надзбруччя -96"; дипломи отримали Катерина Морева (автор слів та виконавець) і Башинська Оксана (виконавець), музика Т.Редькової.Львів, Всеукраїнський фестиваль дитячої естрадної пісні "Перевесло-96". Хмельницький ,"Червона рута -96", Нетішин, "Червона рута -97"- дипломи у ансамблю "Синєвір" та солістки Катерини Моревої. 1997 рік - Київ. Всеукраїнський молодіжний фестиваль "Перлини сезону".Енергодар, Всеукраїнський фестиваль естрадного мистецтва, дует Т.Редькова та К.Морева отримує перше місце у жанрі авторської пісні.Рівне та Київ, фестиваль "Перлини сезону-97", запис міні-диску. Працює у міскому будинку культури.
Роздобудько Анатолій Григорович (20 жовтня 1946 року м. Лубни Полтавської обл.) - заступник голови облдержадміністрації. Закінчив Київський автомобільно-дорожній інститут. У 1972-78 роках був інструктором Кам’янець-Подільського райкому Компартії України, потім інструктором Хмельницького обкому, Славутського міському партії. З березня 1990 року по 2000 р.- голова Славутської райдержадміністрації. Був куратором будівництва ХАЕС.
Романчук Олександр Миколайович (2 вересня 1949 р. в м. Острог). З 1988 до 1997 р. працював в Острозькому державному історико-культурному заповіднику, брав участь в археологічних розкопках в с. Стадники Острозького району, в рятівних розкопках на новобудовах м. 0строга, зокрема на Замковій горі. З 1997 р. працює в Нетішинському міському краєзнавчому музеї. Опублікував понад 60 статей на краєзнавчі теми у місцевій пресі. Збирає матеріали про історію ремесел та промислів, які побутували на теренах Малого Полісся Волині. Досліджує історію зниклих сіл і хуторів, бере участь у розкопках курганів доби бронзи в околицях м. Нетішин. Зібрав значну кількість етнографічних, природничих та археологічних експонатів. Завідуючий сектором археології Нетішинського міського краєзнавчого музею.
Рудковська (Домбровська) Людмила Францівна (7 липня 1963 р. с. Плужне на Ізяславщині) - член Спілки журналістів України, кореспондент газети “Енегобудівник” (м. Нетішин) з 1990 р. Закінчила факультет журналістики Львівського держуніверситету. Працювала у Білогірській районній газеті, Вінницькій молодіжній газеті “Комсомольське племя”. Автор збірки поезій: ”Уже тому, що я людина” (2003, Ужгород, видавництво “Гряжда”).
Руцький Микола Миколайович (28 березня 1961 року в с.Ільпибоки Млинівського району Рівненської області) - журналіст, письменник. Закінчив Демидівську середню школу, у 1983 році - відділення української мови та літератури філологічного факультету Львівського держуніверситету ім.Франка. Працював вчителем, науковим працівником Острозького історико-культурного заповідника, редактором інформаційно-видавничого центру МП “Експресбуд” у м. Нетішин, заступником редактора газети “Нетішинський вісник”. Керівник прес-служби міськвиконкому з 2002 р. Проживає у місті Нетішині з 1985 року.Один із засновників Народного руху на Славутчині. Депутат Нетішинської міської та Хмельницької обласної Рад народних депутатів 21 скликання. Друкувався у республіканському літературному альманасі “Вітрила” (1988,1989 рр.), у Хмельницькій антології “Сто поезій ста поетів” (1992 р.), журналі “Дзвін” (№12, 1992 р.), часописах Хмельниччини та Рівненщини. Вийшли з друку книжки: “Куди ідеш”, поезії (1990), “Музика одинокого серця”, поезія та проза (1992 р.), “ На переломі”, літопис національно-демократичного руху на Славутчині (1993 р.), “Голгофа”, художньо-документальна повість (1996 р.), "Система", "Вертеп смерті" (2004).
Рябова Валентина Олексіївна (м. Києв 4 серпня 1948 р.). 1974 р. закінчила Київський державний університет ім. Т.Г.Шевченка. З 1974 р - молодший науковий співробітник. Інституту археології АН УРСР. Наукові інтереси сформувались під впливом професорі О. І. Тереножкіна та В. О. Іллінської, а також колег-скіфологів Б.М.Мозолевського Є. В. Черненка, Г. Т. Ковпаненко, Е. В. Яковенко та ін.. Впродовж 15 років працювала в експедиціях у Херсонській, Дніпропетровській, Запорізькій, Кримській, Чернівецькій, Черкаській, Одеській та Полтавській областях України. Темою дисертаційного дослідження був культовий посуд скіфської доби. У 1985 р. запрошена на роботу в Музей історичних коштовностей України на посаду завідуючої відділом скіфо-античного ювелірного мистецтва. Брала участь у створенні нової експозиції музею, підготовці матеріалів до зарубіжних виставок, підготовці каталогів цих виставок. З 1996 р. працює у Науково-дослідному інституті пам'яток охоронних досліджень Міністерства культури і мистецтв України на посаді старшого наукового співробітника. Брала участь у розробці концепції археологічної експозиції Нетішинського краєзнавчого музею.
Самолюк Валерій Олександрович (11. 12. 1962 р.) 1989 р. закінчив Рівненський державний педагогічний інститут. Працював завідуючим сектором археології у Рівненському обласному краєзнавчому музеї. З травня 1997 p.- керівник гуртка краєзнавчого центру-музею. З грудня 2000 до серпня 2001 р. завідував відділом археології Нетішинського міського краєзнавчого музею. Автор ряду археологічних розвідок навколо м. Нетішина та у 30-кілометровій зоні Хмельницької АЕС. Має кілька наукових публікацій, серед яких окремі надруковані в археологічних виданнях Польщі. Вніс вагомий внесок у формування археологічної колекції Нетішинського міського краєзнавчого музею.
Сокол Ольга Арсентіївна (26 січня 1962 р. с. Локачі на Волині) - член Спілки журналістів СРСР, з 1992 -відповідальний секретар, редактор газети “Перспектива”. Закінчила Луцький бібліотечний технікум та бібліотечне відділення Київського інституту культури, відділення журналістики Київського інституту політології та соціального управління (1991р).
Спаська Лідія Іванівна (5 квітня 1910, м.Умань - 1998, м.Нетішин, похована в Острозі)- художник. Навчалась у Луцькій гімназії. Художню освіту здобула у Варшаві, потім у Парижі в Академії Жульєна. У 1935 році повернулась на Волинь, де поселилась в батьківському маєтку в с.Гавчинці. На прохання брата переїздить в Острог. Взимку 1952 року написала для місцевого музею власну композицію: “Повстання в селі Новомалині.1905”. Створила багато історичних полотен, натюрмортів, портретів, пейзажів тощо. Виставлялась в галереї Арт-Пласт та виставочному залі художньої школи Нетішина.
Степанюк Тетяна Анатолівна - член Спілки журналістів України з 2002 р., кореспондент газети “Перспектива” з 2000 по 2004 р., нині редактор телебачення Хмельницької АЕС. Працювала у Острозькій районній газеті “Життя і слово”. Закінчила Рівненський державний педагогічний інститут.
Стрихарчук (Шустова) Зоя Романівна (с. Сіянці Острозького району, проживає на Славутчині) - член Спілки журналістів України, письменниця. Навчалась у Дубнівському училищі культури, після якого працювала кореспондентом газети та режисером. Потрапила у автомобільну аварію. Видала у 1994 році у видавництві “Мир” збірку новел та віршів “Криниця долі”. Набір здійснено у Нетішині в фірмі “Надежда”. Редактор М.Руцький.
Татаркін Володимир Юхимович (14 жовтня 1925 р. в с. Старий Кривин Славутського району). Здобув спеціальну технічну освіту. Майже З0 років працював в обласному тресті "Львівгаз". Паралельно займався краєзнавством та збиранням бібліографії з історії Волині. Автор низки краєзнавчих, бібліографічно-публіцистичних статей і розвідок з історії Великої Волині, а також рідного села та багатьох інших населених пунктів Славутчини, Острожчини, Ізяславщини. Плідно співпрацює з краєзнавчим музеєм Нетішина, передав значну кількість документальних матеріалів з історії регіону.
Тимофєєв Віктор Федотович (28 квітня 1954 р. на Дніпропетровщині). Після закінчення школи та Херсонського мореходного училища працював помічником капітана на риболовецьких судах на Сахаліні. З 1979 року в Нетішині. Працював робітником, майстром, на комсомольській роботі, начальником рембудцеху. У 1987 році обирався головою Нетішинського міськвиконкому. У 1990 році створив будівельне підприємство “Сокіл”. Виїхав 1997 року до Канади.
Тимошенко Юлія Володимирівна. Пербувала у серпні 2000 року в якості віце-прем`єр-міністра України на Хмельницькій АЕС.
Троценко Любов Абрамівна (1 жовтня 1930 р. в м. Коростень Житомирської області). 1949 р. закінчила Львівський педагогічний інститут і працювала вчителем у Дніпропетровську. З 1977 до 1981 р. працювала в середній школі № 9 м. Славути, а з 1984 р. - директором школи № 2 м. Нетішин. З 1992 р. працює перекладачем на Хмельницькій АЕС, збирає матеріали для "Історії відділів і цехів ХАЕС". Автор книги "Хмельницька АЕС". Зібрала значну кількість документальних матеріалів та експонатів для експозиції музею м.Нетішина з історії будівництва та експлуатації Хмельницької АЕС.
Тунцева Зоя Петрівна (14 листопада 1966 р. у с. Жовтневе на Хмельниччині). 1989 р. закінчила з відзнакою Кам'янець-Подільський державний педінститут, а з 1995 р. працювала в Хмельницькому обласному краєзнавчому музеї на посаді завідуючої сектором етнографії. З 2000 р. працює завідуючою відділом етнографії Нетішинського міського краєзнавчого музею.
Уманець Михайло Пантелейович - перший заступник міністра енергетики України (1998р). Неодноразово бував у Нетішині у 1993-98 роках. Автор збірника поезій “Такова жизнь”, виданого на кошти профспілкового комітету ХАЕС.
Фединчук Богдан Миколайович (7 січня 1971, с. Старі Кути Косівського району Івано-Франківської обл..) – член Спілки журналістів з 2002 р. Закінчив факультет української філології Кам’янець -Подільського державного педагогічного інституту (1992). Працював у Косівській зош, з 2002 р. в Нетішинському НВК – викладач української мови та літератури, з вересня 2002 – кореспондент газети “Енергобудівник”. Брав участь у творенні буклету до 25-річчя УБ ХАЕС.
Форсюк Сергій Миколайович (1953 с. Старий Кривин) - художник, член Спілки журналістів України з 1986 р. Закінчив 1976 року Московський заочний університет ім. Крупської. Працював у художньо-виробничих майстернях художнього фонду м. Рівне. З 1980 по 1986 рік на посаді художника - оформлювача у Хмельницькому ТЕМі. З 1981 співробітничає з газетою "Энергостроитель" в якості художника. Того ж року організовує творчу студію "Ядро", до якої увійшли самодіяльні художники Нетішина. За п’ять років студійці провели 6 виставок , дві з яких експонувались по області як пересувні. З 1986 року працює у редакції газети "Трудівник Полісся". Художнє оформлення газети надало їй привабливості і популярності у читачів. У цей час газета входить до трійки кращих часописів України. Графічні роботи С.Форсюка з'являються на шпальтах таких газет, як "Корчагінець", "Енергостроитель", "Радянька Україна", "Радянське Поділля", "Зоря комунізму", У цей час розпочато друк ряду поетичних збірників, проілюстрованих Сергієм Форсюком. Зокрема "Нечаянная оттепель" В. Басирова, "Куди ідеш?" М.Руцького, "Крило райдуги" І.Кубицького, краєзнавчі нариси "Славута. Нетішин", "Славута . Антологія історичного фотознімка". З 1989 по 2002 року працював директором Нетішинської художньої школи.
Фурманчук Галина Йосипівна (3 січня 1957 р. с. Пашуки Славутського району), -заслужений працівник культури Украъни. 1986 р. закінчила історичний факультет Кам'янець-Подільського педагогічного інституту. З 1987 р. працювала завідуючою дошкільним дитячим закладом № 2 м. Нетішин, а з липня 1994 р.- директором краєзнавчого центру-музею позашкільної виховної установи при відділі освіти (за сумісництвом). У грудні 2000 р. призначена директором Нетішинського міського краєзнавчого музею. Була фундатором музею, організатором та учасником численних наукових ботанічних та археологічних експедицій. Автор ряду статей з краєзнавчої тематики, співавтор наукової концепції побудови експозиції Нетішинського міського краєзнавчого музею, тематичного плану розміщення його експозиції. Нині – завідуюча відділом культури Нетішинського міськвиконкому. Лауреат обласної премії ім. Бучинського.
Цурік Людмила Олександрівна (8 березня 1944 р. Курська обл. с. Горшечне) - кандидат хімічних наук. Закінчила Томський державний універсітет у 1966 р. Вступила в аспірантуру і 1972 р. захистила дисертацію з проблем ділення цирконію та гафнію в гідрометалургії. Протягом 10 років викладала хімію у Томскому університеті та Томському медінституті. З 1980 р. працювала на Сибірському хімічному комбнаті інженером дослідницької групи. Займалась розробкою нових технологій. З 1985 р. в Нетішині,- старший інженер, начальник центральної хімічної лабораторії Хмельницької АЕС. Брала участь у налагодженні водо-хімічного режиму атомної електростанції.
Чумаков Сергій Леонідович - заслужений художник України (2003), провідний художник Острозької Академії, лауреат премії ім. Миколи Максися. Мешкає у Нетішині. Створив пам’ятник князям Острозьким у Острозі та галерею скульптурних портретів видатних митців Острозької Академії, меморіальну дошку Чорноволу в Нетішині.
Шандра Володимир Миколайович (11 січня 1963 року в м. Зборів Тернопільської області) - міністр України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. Призначений на посаду постановою Верховної Ради України VI скликання № 10, від 18 грудня 2007 року. Освіта вища. У 1987 році закінчив Обнінський інститут атомної енергетики, за спеціальністю атомні електростанції і установки. У 2006 році закінчив Національну академію управління, де здобув кваліфікацію магістра з фінансів. Після закінчення середньої загальноосвітньої школи у 1980 році розпочав трудову діяльність шліфувальником на виробничому об’єднанні ”Тернопільський комбайновий завод імені XXV з’їзду КПРС”. З 1981 по 1987 роки навчався на денному відділенні Московського інженерно-фізичного інституту (згодом факультет було виокремлено в Обнінський інститут атомної енергетики). Після закінчення інституту у 1987 році - працював на Хмельницькій атомній електростанції, де пройшов шлях від оператора реакторного відділення, старшого інженера з ремонту та експлуатації обладнання реакторного відділення до провідного інженера з керування реактором Хмельницькій атомній електростанції. З 1992 по 2002 працює на керівних посадах в реальному секторі економіки. Дійсний член Академії будівництва України, колишній голова правління ВАТ “Славутський руберойдовий завод” до листопада 2001 р. У 2002 році обраний народним депутатом України за списком від виборчого блоку політичних партій ”Блок Віктора Ющенка ”Наша Україна”, був заступником голови комітету Верховної Ради України з питань промислової політики і підприємництва. З лютого 2005 по серпень 2006 року - обіймав посаду Міністра промислової політики України. З 2006 по 2007 року - радник Президента України. Кандидат економічних наук. Одружений, має двох синів.
Шелепало Петро Іванович (18 серпня 1954 в с. Новий Глібів Новоушицького району Хмельниччини)- директор міського реабілітаційного центру ресоціалізації наркозалежної молоді, депутат міськради трьох скликань. Закінчив педінститут. Працював директором зош №1, завідуючим відділом оборонно-мобілізаційної та режимно-секретної роботи. Відмінник освіти України, член Національної спілки журналістів України.
Шеліванова Ганна Василівна (30 червня 1924 - жовтень 2008) –почесний громадянин м. Нетішина, голова Нетішинської ради ветеранів війни та праці. Доклала чимало зусиль при складанні “Книги пам’яті України. Славутський район” Хмельницький, “Поділля”- 1996 р.
Шумов Юрій Анатолійович (1937 року в м. Сєров на Уралі) - кандидат хімічних наук, начальник лабораторії охорони навколишнього середовища Хмельницької АЕС до 2004 р. Після закінчення десятирічки працював електромонтером на місцевому (м.Сєров) металургійному комбінаті. У 1957 році вступає до Свердловського політехнічного інституту на спеціальність №43 - інженер-технолог з переробки урану. Після закінчення працював у Челябінську, Ангарську. Навчався на заочному фізико-математичному факультеті Іркутського університету. Вступає в аспірантуру в Уральському центрі АН м. Свердловська і захищає дисертацію на ступінь кандидата хімічних наук: "Исследования электропроводности бинарных рассплавленных смесей щелочных металлов". Працював старшим науковим співробітником лабораторії наукового центру Димитровграда. Десять років відпрацював на Армянській АЕС.У 1985 році переїздить до Нетішина, де очолює новостворений відділ ядерної безпеки ХАЕС, а з 1991 року - лабораторію охорони навколишнього середовища. Опублікував близько 70 наукових робіт, учасник міжнародних наукових нарад з охорони навколишнього середовища.
Шустерук Олександр Петрович (24 березня 1968 р. с. Оженин Острозького району) - член Національної спілки журналістів України, кореспондент газети “Перспектива” з 1999 р. Працював у “Нетішинськогму віснику”, в телекомпанії “Руна” (м. Нетішин), Острозькій газеті “Життя і слово”. Автор багатьох краєзнавчих матеріалів. Закінчив факультет журналістики Київського держуніверситету.
Якубович Михайло Георгієвич (17 березня 1949 р. в Білорусії) - художник, Соросовський стипендіат 1995-96 року, викладач фізики у зош №2. Закінчив фізико-математичне відділення Білоруського університету. З 1980 року у Нетішині. Автор багатьох живописних полотен. Мав персональні виставки у Острозькій академії (грудень 1995 року), Нетішинській галереї Арт-пласт, місцевій художній школі, брав участь у міжнародних виставках у Франції, Німеччині, Росії.
Янковська Жанна Олександрівна (13 липня 1966р. с.Лисиче Славутського району)- доцент кафедри культурології і філософії Національного університету “Острозька академія”. 1981 р. закінчила Лисиченську восьмирічку і вступила до Дубнівського педагогічного училища, після закінчення якого у 1985 р. вступила на філологічний факультет (українська та російська філологія) Київського Національного університету ім. Тараса Шевченка. Працювала вчителем української мови, літератури та народознавства Дубнівської середньої школи №8. З 1993 р.- заступник директора Дубнівської гімназії з науково-методичної роботи, з 1996 - викладач кафедри історії та культурології Острозької академії. У 1998 р. захистила при Київському держуніверситеті ім. Шевченка дисертацію на ступінь кандидата філологічних наук з спеціальності “фольклористика”. Мешкає у Нетішині
Ярощук Едуард Олександрович (10 квітня 1934 р. в м. Харкові). 1944 р. переїхав до Києва з Алтайського краю. 1957 р. закінчив геологічний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. Після закінчення працював інженером-геологом, займався геологічною зйомкою та пошуками родовищ корисних копалень. З 1957 до 1960 р. працював геологом в Кіровській експедиції, з 1960 р. - інженером-геологом у відділі абсолютної геохронології Інституту геологічних наук АН УРСР, а з 1968 р. - старшим науковим співробітником Інституту геохімії і фізики мінералів, де 1970 р. захистив кандидатську дисертацію. Автор 200 наукових публікацій і 7 колективних монографій. Зробив значний науковий внесок у створення Нетішинського міського краєзнавчого музею шляхом методичної допомоги в систематизації зібраних раніш матеріалів, організації геологічних експедицій для відбору колекцій для музею.