Народний спів природний і барвистий
Олену Василівну Фурніченко знають як чудового педагога, а віднедавна і як солістку народного ансамблю пісні «Горлиця». Творчий вечір виконавиці, що відбувся у міському Палаці культури, відкрив глядачам яскраву особистість. Народні пісні у її виконанні звучать душевно і повноголосо, щиро і урочисто.
З раннього дитинства перейняла вона любов до співу від матері. Вловлювала настрій, характер твору, підспівувала. Тепер це не лише хобі.
Олена Василівна родом з Житомирщини. Там закінчила десятирічку і згодом вступила до Херсонського педагогічного інституту на факультет української філології. 1985 року приїздить в наше місто і працює вчителем української мови та літератури ЗОШ №2, згодом перейшла на роботу в дошкільний заклад №6. Не стояла осторонь культурно-масових заходів, дзвінкий голос Олени Василівни звучав на сценах міста і області. 1985 року керівник народного ансамблю пісні «Горлиця» Софія Миколаївна Соборська запросила її у колектив. Додалось репертуару, вокалісти подружились і збагатились новими нюансами творчості. Невдовзі колектив отримав звання «народного»
Друзі і знайомі характеризують О.Фурніченко як яскраву, наполегливу, оптимістичну і доброзичливу особу. А вже у піснях вона віддає всю себе, виявляє глибоку душу і чарівний голос.
Українські пісні гідні звеличити і піднести людину. Вони соковиті і прозорі, як озеро, із власним смаком, чуттєвістю, відтінками. Багатство української пісні продемонструвала у диско залі Палацу культури солістка ансамблю «Горлиця» Олена Фурніченко. Прозвучали знані пісні «Волинь моя», «Стежина». «На камені мати колихала», «Три поради», «Виростеш ти, сину», «Росте черешня в мами на городі», «Наш Нетішин» тощо. Ансамблевим виконанням прозвучали «Любов на все життя», «Ой, розвивайся, та сухий дубе», «Троянди»…
Присутні з теплотою відгукуються про цю подію і щиро бажають подальшого розквіту таланту нашої землячки.
Петро Шелепало, член НСЖУ
