Нещодавно на ім’я генерального директора ВП ХАЕС Миколи Панащенка надійшов лист від головного редактора Дубнівської газети «Замок» Миколи Мороза, в якому він звернувся з проханням посприяти у проведенні акції з визначення гамма- фону на території міста Дубно та району. Він зокрема зазначив: «Мені, як журналісту з багаторічним стажем, доводиться часто стикатись із думками пересічних громадян про різні аспекти нашого життя, зокрема, й діяльності ядерних об’єктів. Саме ця сфера нашої економіки овіяна багатьма домислами та чутками».

Відділом роботи з громадськістю та ЗМІ Хмельницької АЕС був організований екологічний прес-тур на територію Дубнівського району Рівненської області. У цій акції взяли участь  начальник ВРГіЗМІ Тетяна Лиситчук, начальник відділу охорони навколишнього середовища ХАЕС Олександр Левицький, начальник лабораторії зовнішнього радіаційного контролю цеху радіаційної безпеки станції Андрій Тіщенко, а також представники станційної телестудії, пері­одичних видань Нетішина, Острога, Рівного, Дубно.

Ось ми на території древнього міста Дубно, яке знаходиться в Південно-Західній частині Рівненської області на віддалі 80 кілометрів від Хмельницької АЕС. У давні часи ця місцевість, як і село Нетішин, були вотчиною князів Острозьких. Перша згадка про Дубно зафіксована у Іпатівському літописі 1100 року. Це місто пов'язане із низкою важливих історичних подій. Саме воно надихнуло Миколу Гоголя написати повість «Тарас Бульба».

У Дубно відчувається дух старовини, але сучасні забудови гармонійно вписуються в загальний архітектурний ансамбль. Учасники екологічного прес-туру навіть змогли відчути «радість» пересування автомобілем по старовинній бруківці.

Про приїзд делегації  Хмельницької АЕС та представників ЗМІ у Дубнівській міській раді знали заздалегідь. Гостей зустрів начальник відділу з питань надзвичайних ситуацій Олександр Рибачук.

- Хотілося б уточнити  рівень гамма-фону у моєму робочому кабінеті, - запропонував Олександр Григорович.

Начальник лабораторії зовнішнього радіаці­йного контролю цеху радіаційної безпеки ХАЕС Андрій Тіщенко налаштував дозиметр. На моні­торі з’явився показник – 10 мікрорентген на годину. Це показник природного радіаційного фону для цієї місцевості.

Під час зустрічі з начальником відділу з питань надзвичайних ситуацій міста Дубно представники ЗМІ та начальник відділу охорони навколишнього середовища ХАЕС Олександр Левицький поцікавились промисловими об’єктами, які мають певну ступінь екологічної небезпеки. За словами Олександра Рибачука, на території Дубнівського району їх нараховується біля тридцяти. Серед них – молокозавод, де у технології використовується аміак, цукровий завод тощо. За тривалий період їх експлуатації ще жодного разу не було допущено аварійних ситуацій, які б мали негативний вплив на довкілля.

Заміри радіаційного фону відбулися і на сходах міської ради. Тут показники коливались від 15 до 19 мікрорентген на годину. Андрій Тіщенко запевнив, що вони є сталими для таких будівельних матеріалів, як граніт.

Делегація від Хмельницької АЕС відвідала Дубнівську райдержадміністрацію. На її території також не було зафіксовано перевищення показників природного радіаційного фону.

Відомий журналіст, краєзнавець, член Національної спілки письменників України Микола Пшеничний запропонував перевірити об’єкти, які користуються великою популярністю у туристів. Вимірювання радіаційного фону були проведені у княжому замку, церквах. Там також не було встановлено перевищення показників природного гамма-фону.

Відвідування давніх пам'яток архітектури супроводжувалось пізнавальною інформацією від Миколи Івановича. За його словами, місцева земля пам’ятає  зброю завойовників і захоплюючі відгуки прибульців від оглядин старовини з боку відомих письменників, музикантів, просвітителів. Тут черпав наснагу для написання роману про бравого солдата Швейка Ярослав Гашек, мріяв про свою кохану Оноре де Бальзак. Щоб перерахувати відомі історичні особистості, які відвідали у різні роки Дубно,  необхідно значну газетну площу. Це й українські гетьмани, правителі Австро-Угорської та Російської імперій, відомі воєначальники та полководці.

Микола Пшеничний зазначив, що останнім часом великою популярністю у туристів користується Тараканівський форт, який знаходиться за кілька кілометрів від Дубно. Мовляв, варто перевірити і цей об’єкт, що розташувався на автошляху, який веде до Львова. З боку дороги форт практично неможливо побачити - просто великий пагорб, засаджений деревами та кущами. Все сприймається по-іншому, коли потрапляєш на територію старовинної фортифікаційної споруди. За земляним укріпленим валом відкривається панорама великого укрі­плення, яке дещо піддалось впливові часу. Форт-заставу завершили будувати 1890 року силами головного інженерного управління при військовому міні­сте­рстві Російської імперії. Це бетонно-земляне укріплення, виконане із застосуванням цегли, цементу, бутового розчину, чавунно-ливарних деталей, з яких складені ферми перекриття і герметичні двері, сходи, лази. У центрі чотирикутного в плані форту знаходилася двоповерхова казарма для господарських, складських і житлових приміщень гарнізону. На валу колись перебувала вогнева позиція, що складалася з брустверів для гармат. Вся споруда розкинулась на території восьми гектарів. За гіда нам править Микола Пшеничний.

 Сприйняття величі фортифікаційної споруди змінилось після того, як через головний вхід делегація потрапила у середину споруди. Тут багато коридорів, приміщень, які скоріше нагадують лабі­ринти. Без переносного освітлення практично нічого не видно. Микола Іванович не забув з собою взяти потужний ліхтар. У пригоді стають запальнички, мобільні телефони, підсвітка відеокамери оператора телестудії ХАЕС Віталія Ляшука. Те, що можна побачити, вражає. Товщина деяких стін сягає чотирьох метрів. У форті була передбачена й система пасток, необізнаність із розміщенням яких може для відвідувача закінчитись трагічно. За словами нашого гіда, форт у строгій секретності будувався майже тридцять років. Найбільших руйнувань зазнав під час Першої світової війни. Німецьким фашистам він служив сховищем боєприпасів. Є відомості, що тут вони у 1943 році розмістили комплектуючі для ракетної установки ФАУ. Але стрімкий наступ Радянської армії перервав їх наміри застосування секретної зброї.  У радянський час у тунелях форту пробували обладнати сховище для консервованої продукції, але підвищена вологість не сприяла для повноцінного її збереження.

- Ця унікальна споруда раніше належала Міністерству оборони України, - коментує Микола Пшеничний, - зараз власника практично немає. Нині сюди вільний доступ. Це створює і певні проблеми, адже тут трапляються часто нещасні випадки через необережне пересування маловідомими ділянками споруди. Тут ще багато таємниць. Але не варто за їх розкриття платити своїм життям.

У ході обстеження території Тараканівського форту  гамма-випромінювання було зафіксоване на рівні 8-10 мікрорентген на годину.

Останнім пунктом вимірювання радіаційного фону в Дубнівському районі став екологічно-культурний комплекс «Тарасове джерело». За переказами, саме тут зупинявся на відпочинок Тарас Шевченко, коли під час етнографічної експедиції прямував до Острога, Корця. Тут також не було зафіксовано перевищень природного радіаційного фону.

Під час проведення екологічного прес-туру представники владних структур Дубнівського району, періодичних видань переконалися, що ця місцевість на сьогодні є екологічно стабільною

Олександр Шустерук

Фото автора