На вістрі високих напруг

Віталій Леонідович Балцун з числа першопроходців Хмельницької атомної електростанції.  В трудовій книжці ювіляра, якому цими днями виповнюється 60 років, - два записи: робота на Хме­льницькому заводі «Темп» та тридцятитрирічний шлях на Хме­льницькій АЕС. Він прийшов на станцію 1982 року. В життєвому багажі вже було навчання у  Київському полі­технічному інституті  за спеціальністю «електричні станції». Саме будівництво енерговелета Хмельниччини привабило молодого фахівця. На ХАЕС він трудиться на посадах чергового електромонтера, чергового інженера і зрештою начальника зміни електроцеху. Зростає разом з колективом і станцією, опановує нові знання і поступово досягає посади начальника зміни енергоблока. У 1996 році йому довіряють посаду начальника зміни електростанції.

Його навички і знання характеризуються як вмілі, високоваліфіковані, вивірені, обгрунтовані. Він ініціативний, самостійний у прийнятті рішень, що забезпечує економічну, надійну і безпечну роботу станції. У стосунках з працівниками зміни креативний і творчий. Багаж знань дозволяє вирішувати найскладніші завдання. Ерудованість та фаховість в колі станційників знаходить гарні відгуки, на нього рівняються молодші колеги, бо досвід і знання Віталія Леоні­довича – запорука успішних дій у нестандартних ситуаціях.

Для багатьох пам’ятний пуск другого енергоблока у 2004 році. Тоді це був певною мірою подвиг всього колективу, адже до енергосистеми під’єднували енергоблок після багатьох років простою. Хід операції відстежували в усьому світі,  для України це був іспит на зрілість. Не випадково участь у події брав тодішній президент Л.Кучма. Відповідальність тоді лягла саме на зміну, якою опікувався Віталій Балцун, як один з найкваліфікованіших начальників зміни станції. За кадром залишилась напруга усього колективу зміни. Лише орден «За заслуги» III ступеня певною мірою засвідчує, що на плечах Віталія Леонідовича і товаришів по пуску лежав величезний тягар відповідальності.

Він уміє об’ктивно оцінювати свої дії та дії підлеглих, багато сил прикладає для того, аби психологічний і фізичний стан відповідав тим функціональним навантаженням, які супрово­джують посаду начальника зміни станції. Він «по-дорослому» і відповідально слідкує за своєю спортивною формою. Стежки навколо міста знають  бігові кроки Віталія Леонідовича, перекладини та інші гімнастичні снаряди сусідньої зош №3 постійно відчувають  міць його рук. 

Він цікавиться не лише фаховою літературою, але не відсторонює зразки сучасної поезії та прози. У цьому занятті має можливість поділитись вражненнями з дружиною Світланою Василівною, яка також  понад тридцять років віддала нашій станції. Київський державний університет ім.Т.Г.Шевченка формував свідомість дружини, а завод «Темп» у Хмельницькому був спільною колискою для подружжя. Хімічний цех ХАЕС став рідним, водно-хімічна лабораторія – другою домівкою.   Хоча домашній затишок – це більш характерне для її душі. Під час відпусток подружжя залюбки мандрує шляхами Карпат та Закарпаття, звідки родом Світлана Василівна. Це допомагає збагачувати світо­сприйняття, робить життя насиченішим і яскравішим. То ж роки  - це лише дати, і вони здатні визначити лише вік, а не стан душі. Добра вам і достатку!

Віктор Гусаров

На знімку: Віталій Балцун під час пуску другого енерго­блока ХАЕС