ХАЕС у бурштинi в дарунок флоту
Нинішнє святкування Дня Флоту України і Військово-Морського Флоту Росії в Севастополі фактично співпало в часі з відзначенням знаменної дати в житті православ’я – 1025-ліття хрещення Русі. Масштабні заходи з цієї нагоди відбулися в національному заповіднику «Херсонес Таврійський», у яких взяли участь Президенти України і Росії Віктор Янукович і Володимир Путін. Ключовим моментом святкової церемонії стало освячення дзвіниці святого рівноапостольного князя Володимира. Відтепер Володимирський собор у Херсонесі збагатився могутнім дзвоном, відлитим за старовинними технологіями на заводі «Донецьксталь». Його Севастополю подарував Віктор Янукович, дзвін є точною копією великого дзвону, який на початку 20 століття був головним басом ансамблю дзвонів Свято-Володимирського собору. Напис на ньому гласить: «Святой Великий равноапостольный княже Владимир, моли Бога о нас».
Через заходи у Херсонесі відбулися певні зміни в програмі перебування в Севастополі нетішинської делегації колишніх моряків і їх родин – змістилися в часі відвідини бойових кораблів. Але це не зупинило бажання поспілкуватися з екіпажами, довідатися про будні і перспективи українського флоту. Ми побували на корветі «Хмельницький» і кораблі управління «Славутич».
Перший з них по-праву вважається ветераном українських Військово-Морських Сил, з моменту спуску на воду пройшло двадцять вісім років. Корвет «Хмельницький» побудовано у 1985 році на Ярославському суднобудівному заводі. Під час розподілу Чорноморського флоту в 1997 році його було передано Військово-Морським Силам України. Перебуваючи у бойовому складі вже українських ВМС, корабель брав участь лише у кількох навчаннях, його технічний стан вимагав проведення різних видів ремонтних робіт. На жаль, відновлення технічної готовності корабля тривало майже десять років. Зате після ремонту він, за словами екіпажу, постійно в морі. Разом з іншими українськими суднами, в тому числі і єдиним підводним човном ВМС «Запоріжжя», брав участь у святковому шоу з нагоди Дня флоту. «Хмельницький» у строю і готовий до подальшого виконання завдань за призначенням.
У порівнянні з ним «Славутич» має значно більший список візитів до інших країн і морських походів. У поточному році згідно з планом бойової підготовки екіпаж корабля здійснив контрольний вихід у море, провівши ряд тренувальних заходів та навчань з боротьби за живучість, а також протикорабельної, протиповітряної та протидиверсійної оборони.
На обох кораблях служать контрактники, строковиків одиниці. Мінімальна зарплата у рядового складу, в залежності від спеціальності, 3-3.5 тисячі гривень. На моє запитання чи виправдовує себе контрактна служба старший лейтенант, котрий проводив нетішинцям екскурсію «Славутичем», багатозначно посміхнувшись, мовив: «Виправдовує».
Кожного разу, буваючи в Севастополі, наша делегація відвідує братське кладовище, на якому покояться представники не одного покоління моряків. Усвідомлення величі їх подвигу, масштабів втрат і понівечених доль змушує здригнутися, по-іншому подивитися на життя і зрозуміти його справжню ціну.
Історія кладовища вимірюється століттями. Як свідчить напис на плиті при вході (мовою оригіналу – авт.) «В сентябре 1854 г. по указанию вице-адмирала В.А.Корнилова было определено место захоронения воинов, оборонявших Севастополь. Первое название некрополя – Петро-Павловское, затем появилось народное название – братское.
В конце октября 1855 г., оплакивая десятки тысяч, павших за Веру, Царя и Отечество героев, здесь молился император Александр ІІ. Воинское братское кладбище не имеет аналогов в мире и является образцом кладбищенской архитектуры ландшафтно-паркового ансамбля. В настоящее время сохранилось 116 индивидуальных могил и 472 братских захоронения.
К 1856 году на братском кладбище покоилось свыше 40 тысяч русских воинов, захоронения участников обороны Севастополя продолжали производиться по специальному разрешению императора».
Вже навіть ця цифра вражає. А скільки ж полягло наших співвітчизників потому! Паморочиться в голові і тисне в грудях… Не всі надписи можна прочитати, не всі імена розгледіти. Але хочеться вклонитися кожній надмогильній плиті, хресту, пам’ятнику, віддаючи шану полеглим. Серед старовинних поховань є як скромні могили, так і вишукані пам’ятники і цілі альтанки. На щастя, доглянуті і збережені, на багатьох свіжі вінки і квіти. Принесли їх і нетішинці.
Найбільш монументальною спорудою на території сучасних поховань є меморіальний комплекс на честь жертв Великої Вітчизняної війни, а найсвіжішими могилами, до яких приходять як севастопольці, так і гості міста, поховання загиблих на підводних човнах «Комсомолець» і «Курськ». Нестерпно боляче дивитися на гранітні плити, на яких фото 20-30 річних молодих і дужих моряків, сповнених планами на майбутнє, що так трагічно обірвалося. За надписами на зведених пам’ятниках можна скласти хронологію катастроф, не завжди відомих широкому загалу. Від того відчуття провини за невиправдані смерті спонукає глибше вникнути у власну історію, цінувати один одного за життя і помолитися за душі померлих. З цими думками заходимо у Свято-Нікольський собор, що на території кладовища, і ставимо свічку за упокій тих, хто не з нами.
Тісна співпраця благодійної організації «Екіпаж» з екіпажами кораблів ВМС України з роками міцніє і розвивається. Особисту вдячність за дружні стосунки ветеранів флоту з нинішніми військовослужбовцями висловив нетішинцям командувач ВМС України Юрій Ільїн, котрому вони передали картину з бурштину, на якій зображена Хмельницька АЕС.
У День флоту ми мали можливість подивитися святкове шоу на воді за участі кораблів українського і російського флотів. З високих гостей на святі були Віктор Янукович і Володимир Путін.
Ольга Сокол
