ПОРЯД IЗ ПРОФЕСIОНАЛАМИ

У хімічному цеху Хмельницької АЕС вже давно перефразували відому приказку про значення води. Принаймні вона зараз звучить так: «Без масла, газів та води – і не туди і не сюди». Саме якістю цих компонентів переймаються працівники водно-хімічної лабораторії, роботою якої вже рік керує Микола Машук. Перед тим як обійняти нову посаду, Микола Петрович більше десяти років набував досвід, працюючи лаборантом другого контуру, інженером групи другого контуру ВХЛ ХЦ, інженером групи корозії та контролю фільтруючих матеріалів. Тепер коло його функціональних обов’язків значно збільшилось, це додає і великої відповідальності. За його словами, у складі водно-хімічної лабораторії працюють спеціалісти, які вже тривалий час демонструють професійний підхід до хімічного контролю технологічних середовищ, тобто є команда, якій можна постійно довіряти. Весь її штат складається з чотирьох функціональних груп. Контроль водно-хімічного режиму технологічних вод реакторного відділення та спецкорпусу здійснює  персонал групи першого контуру установок спецводоочищення. Дещо інші обов’язки у персоналу групи другого контуру, котрий здійснює контроль водно-хімічного режиму систем турбінного відділення, хімводоочищення, пуско-резервної котельні, резервної дизельної електростанції, очисних споруд проммайданчика ХАЕС.

Не менш важливою ланкою водно-хімічної лабораторії є газо-масляна група, яка здійснює хімічний контроль газових систем та маслосистем реакторного і турбінного відділень, азотно-кисневої станції, електролізної установки, компресорної станції, відкритого розподільчого пристрою, блочного трансформатора та інших систем. Група корозії та контролю фільтруючих матеріалів контролює вплив водно-хімічних режимів на корозійний стан устаткування, а також здійснює контроль іонообмінних фільтруючих матеріалів різних систем.

Коли мова заходить про виробничі характеристики персоналу водно-хімічної лабораторії, Миколі Машуку важко когось виділити окремо, бо вважає кожного працівника цінним і незамінним. У ході розповіді про виробничі будні Микола Петрович обмовився, що цього року виповнюється тридцять  літ від того часу, коли прохідну Хмельницької АЕС вперше переступила Світлана Балцун. Вона зараз є провідним інженером і керує роботою газо-масляної групи. Випала нагода поспілкуватися з «виробничою ювіляркою».

Дитинство Світлани Василівни пройшло у наймальовничішому краї – Закарпатті. Народилася у місті Самбір Львівської області, все дитинство провела та закінчила школу у Мукачеві Закарпатської області. Потім вона поїхала за тисячу кілометрів, щоб здобути вищу освіту. Це не був якийсь «рядовий» вуз, а Київський державний університет ім.Т.Г.Шевченка.

Перші виробничі навики Світлана Василівна набула під час роботи у центральній заводській лабораторії заводу «Темп» міста Хмельницького. Потім з’явилась нагода бути в когорті перших працівників новоствореного хімічного цеху. Провідному інженеру й не віриться, що так швидко промайнуло три десятиліття. Світлана Балцун добрим словом відгукується про старших наставників, які вже пішли на заслужений відпочинок. Це колишній начальник водно-хімічної лабораторії Ольга Козар, колишні працівники групи Ініна Сухаревська, Тетяна Бердникова. Поряд зі Світланою Василівною зараз трудяться досвідчені спеціалісти – інженер Зінаїда Дзядович, лаборанти Лариса Захарченко, Ольга Гнатів, Олена Лазарчук, Наталія Антоненко, Людмила Афанасьєва.

У колективі хімічного цеху Світлану Балцун знають не тільки як хорошого і відповідального керівника, а й хорошого співрозмовника. У Світлани Василівни широке коло інтересів, але вона більше тяжіє до домашнього затишку, намагається в сім’ї створити комфорт. Коли випадає нагода потрапити у рідні Карпати разом зі своїм чоловіком Віталієм, який очолює зміну Хмельницької АЕС, не вагається. Часто компанію у подорожах складає донька Альона. Як мовиться, хороший відпочинок є запорукою плідної роботи, до якої у родині Балцунів завжди відповідальне ставлення.

Олександр Шустерук

На знімку:  провідний інженер Світлана Балцун, лаборант Людмила Афанасьєва та начальник лабораторії Микола Машук.

Фото автора