Вхід

Останній дзвоник

 

Ще задовго до останнього дзвоника розпочалася метушня з приводу підготовки до поїздки в наш підшефний заклад –  Берездівську школу-інтернат. Комісія по роботі з дітьми та шефській роботі розгорнула акцію із збору речей для наших маленьких друзів, а найголовніше – грошей на подарунки для 14 випускників та їх 94 молодших друзів-школярів, які ще залишатимуться в стінах цього закладу. 

 

29 травня настав довгоочікуваний день. З самісінького ранку небо затягнулося сірими хмарами та безперестанку почав сипати дрібний дощик. Однак ніщо не могло зіпсувати святкового настрою маленькому колективу представників Хмельницької АЕС, який уже подумки вирушив в дорогу на зустріч з нашими уже майже рідними дітьми, на їх свято, свято останнього дзвоника. Ще довго до восьмої години ранку, а члени комісії по роботі з дітьми та шефській роботі  на першому опорному пункті, де чекають спаковані подарунки для наших підшефних. Рівно о восьмій до під’їзду під’їхав автобус, в який завантажили святково оформлені подарунки. Далі за маршрутом – Будинок культури, де до комісії профкому приєдналися керівник ансамблю «Горлиця» Софія Миколаївна Соборська та учасник ансамблю Олена Василівна Фурніченко. Наступна зупинка – стадіон. Тут ми  завантажили завчасно пе­ребраний та пересортований скарб: одяг, взуття, книги, іграшки, відеомагнітофон з касетами, швейну машинку, продукти,  якими поділилися працівники ВП ХАЕС та Нетішинська ЗОШ №2. Все зібрали – і маленький загін, очолений заступником голови профкому Людмилою Михайлівною Малько, вирушає в дорогу.  Ми знаємо,  з яким нетерпінням вихованці інтернату нас чекають, адже багато років поспіль це свято не проходить без нашої участі…  

Дорога промайнула як мить, ми в’їжджаємо на подвір’я школи. Незважаючи на дощ, прямо через калюжі під ногами, юрба дітей висипала на вулицю, радіючи такій довгоочікуваній зустрічі. Сяють очі, розцвітають усмішки. Дитячій радості немає меж, нашій – також. І якщо в когось і промайнула була думка, що в країні криза, в кожного якісь свої проблеми, цього року, напевне, не приїдуть, то ось воно – приїхали! Не забули! Членів делегації переповнюють різні почуття - і радість зустрічі, і любов до  цих діток, і розумі­ння необхідності зробленої роботи. Пригадуються слова пісні: «Что мне снег, что мне зной, что мне дождик проливной, когда мои друзья со мной!» Найбільша радість – у дітей. Вони миттю обступають автобус, мало не обіймаючи його. Вони готові зустріти і привітати всіх без винятку. Дітки, як мурахи, і більші, і менші, миттєво перетаскали весь привезений скарб до приміщення школи, де незабаром кожний матиме змогу вибрати собі щось необхідне.

Промайнули перші хвилини зустрічі, і всіх запрошують до святкової зали, в яку переобладнали їдальню – надворі йде дощ, актова зала тіснувата. Проте такі дрібниці не можуть затьмарити свята. Народна муд­рість гласить, що якщо на переломі життєвого шляху йде дощ, то це небо благословляє на щасливе життя.

Мешканці школи-інтернат, гості, вчителі, вихователі, обслуговуючий персонал – всі зайняли для себе місця в залі. Залунала музика і під оплески присутніх до зали увійшли випускники, вишикувалися в шеренгу. Всі урочисті, гарні. Сьогодні у них свято, їх проводжають у великий світ, за межі стін, які були їм рідними впродовж 9 років.

Сьогодні і свято, і розпач. Сьогодні і радість, і смуток. Свято – тому що раптово стали  дорослими і відтепер у кожного своя дорога, розпач – тому що попереду невідомість, а  в ці рідні стіни можна буде повернутися лише в якості гостей.

Під час святкового концерту пролунало багато теплих слів та побажань для випускників від  вчителів, вихователів, батьків. З привітанням від імені працівників ХАЕС виступила Л.М.Малько. Вона побажала щасливої дороги в житті. Разом з членами комісії вручили випускникам подарункові набори (дорожня сумка, комплект рушників, набір для особистої гігієни - шампунь, мило, мочалка - коробка цукерок). Кожній дитині (108 чоловік) вручили  по  кіндер-сюрпризу та ящик печива для загального чаювання.

Для школи-інтернат від усіх працівників ХАЕС було подаровано два великих профілактично-лікувальних м’ячі та надувний басейн ємністю 1700 літрів. Адже не всі діти на літні канікули мають можливість роз’їхатися по домівках і піти разом з батьками до річки чи озера.

Ми  вислухали слова вдя­ч­ності від адміністрації закладу за підтримку, доброту, чуйність та небайдужість до чужих проблем. Але ніщо неможливо порівняти з безмірною вдячні­стю дітей, з їх повними радості очима, в яких світиться щирість та любов до кожного, хто скаже в їх адресу добре слово, на мить пригорне, зігріє своїм теплом.

КРДіШР та профком ХАЕС щиро вдячні працівникам, всім небайдужим до чужого горя та чужої біди, хто своїм внеском зробив можливим подарувати свято не тільки дітям з Берездівської школи-інтернат, а й нашим старшим підшефним жителям з Кривинського  будинку інвалідів та людей похилого віку на свято Перемоги отримати подарунки: набори для особистої гігієни та солодощі (бісквіти, яблука, цитрусові).

Особлива подяка – цехам та підрозділам, які зібрали немалі кошти для придбання всіх перерахованих подарунків: ЕЦ – 1000 грн., ТрЦ – 960 грн., КРДіШР- 400 грн., ЦРБ ЛВРК – 360 грн., УКБ – 360 грн., ЦДПРВ – 331 грн., ВТС – 265 грн., Управління – 250 грн., РБУ ЕРП – 259 грн., КГ – 200 грн., профком – 190 грн., ЦГЗ – 156 грн., ЗВВО караул №2 – 120 грн.,  МС – 85 грн., всім працівникам, які внесли свій вклад через скриньку на прохідній, куди було вкинуто 200 грн.

Лідія Куртєва

№24, 2009


 





ВідмінитиДодати коментар


 

Всі публікації

Достойная полноценная еда всего за десять минут, ТЕПЕРЬ В УКРАИНЕ!!!