Журналістам доводиться часто зустрічатись із різними за характером людьми. Трапляються і небагатослівні, від яких, як мовиться, треба «витягувати» кожне слово, довго настроювати на конструктивну розмову. Але буває й чимало хороших співбесідників. Саме до такої когорти належить начальник ремонтно-будівельного управління енергоремонтного підприємства ХАЕС В.І.Кандабаєв. З ним можна обговорювати багато тем. А згодом виявляється, що він захоплюється історичною літературою. Володимир Іванович постійно любить відкривати для себе щось нове, бо історія часто спотворювалась, а істину допомагають відкрити нові дослідження науковців. Своє вагоме слово бібліофіл може сказати й про художню літературу. Але більше йому подобається класика. Ось нещодавно перечитав новели Івана Франка, знаходить багато цікавого і в поезіях цього автора, бо й сам колись пробував римувати свої думки й переживання.

-Яка, з прочитаних книг, на вас справила найбільше враження?- поцікавився у В.І.Кандабаєва.

-«Як гартувалася сталь» Миколи Островського. Це сильний твір. Принаймні він спонукає дещо іншими очима дивитися на життя і постійно вірити у власні сили, не пасувати перед труднощами. Сьогодні молоді не вистачає саме такого світогляду. Роман нашого земляка треба читати і не боятися, що там є ідеологічні підвалини. Така історія. Коли я опановував цю книгу, то уявляв місто Шепетівку на задвірках Всесвіту. У юнацькі роки й гадки не мав, що пов’яжу свою долю саме із цим благодатним краєм.

В.І.Кандабаєв народився у місті Іркутську. У 1954 році батьки прибули на будівництво Ворошиловградської ДРЕС і оселились у місті із поетичною назвою Щастя. Там Володимир закінчив місцеву середню школу. У виборі майбутньої професії довго не вагався, склав іспити на відділення промислово-цивільного виробництва Луганського технікуму. Через декілька років йому надали можливість пройти практику техніком-конструктором в Донецькому проектному інституті.

Коли закінчилась строкова служба, Володимир вирішив себе присвятити будівничій справі, подав документи в управління будівництва Ворошиловградської ДРЕС.

У відділі кадрів відповіли однозначно: є лише вакансія муляра.

Кандабаєв влився у колектив будівельників. У будь-яку доводилось виходити на будівельний майданчик. Брав участь у споруджені багатьох господарських об’єктів. Через півроку у міжколгоспбуді йому запропонували посаду майстра. Володимир Іванович подав документи на розрахунок.

-Кандабаєв, а чому це ти від нас утікаєш? Нам також майстри потрібні. А муляром ми поставили тебе, щоб вивчити професійні здібності. - сказав під час зустрічі начальник дільниці.

Сьогодні Володимиру Івановичу важко й порахувати, скільки споруд було зведено за його участю. Постійно як виконроб бував у відрядженнях. Враховуючи хороші професійні здібності Кандабаєва, керівництво будівельного тресту запропонувало йому очолити дільницю на Зуївській ДРЕС. Там він одного разу познайомився із А.І.Третяком, який прибув у відрядження від ХАЕС, будівництво якої мало розпочатись. Анатолій Іванович із великим захоплення розповідав про красиві краєвиди, серед яких згодом буде споруджено електростанцію. Навіть показав фотознімки місцевого зимового лісу.

Та зустріч чомусь запала в душу Володимиру Івановичу. Вирішив все побачити на власні очі. Відвідини села Нетішин, якому згодом судилось стати молодим містом, припали на 1980 рік. Тут тільки все розпочиналось.

Коли Кандабаєв після тривалого переїзду зійшов із потяга у Славуті, на пероні почув аромат грибної юшки. Тоді й пригадав розповіді А.І.Третяка про багаті на природні дари ліси.

Під час приїзду Володимир Іванович скористався також нагодою відвідати Шепетівський музей Миколи Островського.

Через рік досвідчений будівельник очолив роботу дільниці Управління будівництва ХАЕС.

Складається враження, що все було ніби вчора: аналіз планів ведення будівництва, наради, звіти, рапорти. Це тільки на словах можна швидко розповісти про зведення будинків. А насправді: кожен кубометр давався, як мовиться, із потом та переживаннями. Тоді практично не було й часу розслаблятись. Завершений об’єкт змінювався новим будівельним майданчиком. Підлеглі В.І.Кандабаєва брали участь в оздоблені новозведених нетішинських будинків.

- Мені було приємно бачити серед будівельників земляків із Донбасу А.І.Третяка, Б.М.Філяєва, В.З.Празднова та їн. Всі до справи ставились із великою відповідальністю, - пригадує В.І.Кандабаєв.

За роки роботи і життя в Нетішині В.І.Кандабаєв знайшов собі багато друзів. Це місто для нього стало рідним. Тут зросли його діти Руслан та Олег, які поповнили ряди атомників, тут він відчув радість, коли на світ з’явились внучки Уляна та Альбіна, а також внук Павлик.

Одного разу для Володимира Івановича надійшла пропозиція зайнятись громадською роботою, щоб свій багаторічний досвід спрямувати на вирішення проблем територіальної громади. Вже другу каденцію поспіль він представляє ХАЕС у складі депутатів Нетішинської міської ради. В.І.Кандабаєв долучився й до політичної діяльності, має свої доручення у міськкомі Соціалістичної партії України.

Завжди при зустрічі Володимир Іванович добрим словом відгукується про колектив ремонтно-будівельного управління енергоремонтного підрозділу, роботу якого очолює з 1992 року. Для нього дорогий кожен працівник, особливо шанує чесних та працьовитих.

-Я прихильник давньої настанови,- розмірковує В.І.Кандабаєв, - про те, що один в полі не воїн. Великих досягнень можна здобути лише за допомогою команди однодумців. Для мене є чим пишатись. Праця кожного мого колеги допомагає вирішувати самі складні завдання. Їх завжди вистачає, особливо, коли проходить чергова ремонтна кампанія на електростанції.

Під час розмови з Володимиром Івановичем автор цих рядків поцікавився: щоб він взяв би у тривалу подорож найцінніше.

- Пригорщу рідної землі,- не задумуючись відповів співрозмовник.

Щоразу, коли випадає нагода побувати у місті Щастя, де пройшло його дитинство та юність, В.І.Кандабаєв неодмінно підходить до високої берези, яку три десятка років посадив на честь народження першого сина Руслана. Дерево міцно викорінилось і не здається перед буревіями. У цьому є сенс всього нашого життя.

Олександр Шустерук