Миру, усмiшок i квiтiв у свято i буднi!

Цех господарського забезпечення в своїх рядах об’єднує понад 270 працівників, перевага в колективі представниць жіноцтва більш ніж очевидна – аж 250 осіб. Вони, що називається, правлять бал у всіх сферах життєдіяльності, якими опі­кується ЦГЗ: дбають про повноцінне харчування енергетиків, створюють комфорт і затишок у виробничих приміщеннях і на закріплених за підприємством територіях, невтомно клопочуться над випуском станційної газети і тиражуванням великого спектру бланкової продукції для потреб ХАЕС. І у всьому відчувається рука дбайливих господинь, вправних трудівниць і вольових особистостей, здатних призвичаїтися до будь-яких ситуацій, стійко долати непередбачувані труднощі. Таких в пору нинішньої економічної нестабільності більш, ніж достатньо. Усі проблеми, пов’язані з ін­фля­цією, стрімким ростом цін, спадом виробництва в Україні та обмеженого фінансування сповна відчули у відділі лікувально-профі­лактич­ного харчування. Його персонал щоденно докладає неймовірних зусиль, аби в меню працівни­ків станції були різноманітні страви: м’ясні, рибні, молочні, овочеві, борошняні вироби.

За словами начальника­ ЦГЗ І.М.Ме­ль­ничука, закупити необхідні продукти харчування неймо­вір­но важко.

– Ціни міняються, умови закупі­влі склад­ні, - ствер­джує він. – Складні настіль­ки, ніби за­купля­ємо не харчі, а ядерне па­ливо. Однак і в тих умовах колектив намагається сповна виконувати покладені на нього обов’язки, працюють наші жінки не покладаючи рук, на совість.

Але якими б старанними та ус­піш­ними не були жінки на виробни­цтві, найбільш від­по­відальна їх місія – залишатися бере­гинями родинного вогнища. Як і багато століть пос­піль, сьо­годні вони знову, на жаль, прово­джають своїх синів і чоловіків на війну. Знову беруть на свої плечі всі побутові проблеми, виховання дітей, дбають чим нагодувати сім’ю, знемагають від туги і переживань за рід­ними. А ще органі­зовують волонтер­ський рух і навіть стають у дво­бій з ворогом.

- Хочеться, щоб якнайшвидше від­новився мир, по­вернулися до своїх до­мівок живими і здоровими солдати і не закрадалася непрохана сивина у коси  їх матерів, - висловлюється в якості побажань з нагоди 8 Березня І.М.Мельничук. – Побільше усмішок і квітів нашим жінкам.

Гадаю, до цих слів доєднається кожен. Бо так уже хочеться спокою, стабільності і розміреності. Щоб був хліб і до хліба, сміялися діти, квітли довкола від морозу й до морозу ошатні клумби, буял­и дерева і кущі, щасливою була кожна сім’я.

Ольга Сокол

Фото з архіву

редакції