Слів на вітер не кидає
Навчаючись у школі селища Гриців Шепетівського району, заступник головного інженера комунального господарства з електрогосподарства Валерій Назаришин (на знімку) не думав-не гадав, що його захоплення точними науками проторує стежину до одного із найбільших промислових об’єктів на Хмельниччині – ХАЕС.
Ровесники Валерія, пишучи шкільні твори про обрання майбутньої професії, бачили себе вчителями, лікарями, будівельниками. Дехто мріяв про підкорення космосу, або морських просторів. Він же на життя дивився більш прагматично і після закінчення школи склав іспити до Хмельницького електромеханічного технікуму. Таким вибором сина був задоволений тато Анатолій Дмитрович, який також мав причетність до електрики, бо обслуговував телефонні лінії у місцевому відділенні зв’язку.
Під час урочистостей з нагоди вручення диплому Валерій гадки не мав, що фахові знання стануть у пригоді під час проходження служби на Балтійському флоті. Тут на спеціальному полігоні він брав участь у випробуванні фізичних характеристик кораблів і у званні старшини другої статті відповідав за справність електрообладнання. Морські будні стали хорошою школою для набуття професійного досвіду. Після служби юнака охоче прийняли на роботу на Одеську залізницю, пізніше була посада інженера-енергетика на ремонтно-механічному заводі в Грицеві. За цей час Валерій Анатолійович успішно закінчив електротехнічний факультет Київського політехнічного інституту.
Перше знайомство з електричним господарством діючої АЕС у Валерія відбулося в Южно-Українську, куди він прибув на роботу. Згодом дізнався, що й на ХАЕС потрібні спеціалісти його профілю.
У 1988 році Валерій Назаришин був прийнятий на роботу електромонтером дільниці міських електромереж електроцеху. Під час реорганізації міських електромереж його перевели на посаду енергетика автотранспортного цеху. А в 2009 році досвідченому спеціалістові довірили посаду заступника головного інженера комунального господарства з електрогосподарства.
- Мені довелось бувати у різних колективах, - ділиться Валерій Анатолійович, - всюди різна психологічна атмосфера. Мені ж подобається колектив комунального господарства, тут основу персоналу складають працівники, як мовиться, загартовані у різних сферах виробництва.
Коли я попросив начальника комунального господарства Сергія Сніщука дати характеристику Валерія Анатолійовича, він сказав лаконічно: «Слів на вітер не кидає».
Серед колег також можна почути хороші відгуки про Валерія Назаришина. Найбільш імпонує його прагнення прийти на виручку, дати корисну пораду, а за потреби підтримати морально. Валерія Назаришина також вважають хорошим співрозмовником, у якого є почуття гумору. Що допомагає вирішувати не тільки виробничі завдання, а й підтримувати мікроклімат у сім’ї.
Під час вихідних чи відпустки Валерій Анатолійович з дружиною навідуються в рідний Гриців, там мешкає мама Світлана Степанівна. Жінка вже давно на заслуженому відпочинку, але не уявляє свого життя без домашнього господарства. Тут допомога сина завжди є доречною.
Валерію Анатолійовичу випало побувати у багатьох місцях України та за її межами. Він використовує кожну нагоду для відвідин музеїв, виставкових залів.
- Я інколи дивуюсь, - каже Валерій Анатолійович, - коли знайомі захоплено діляться враженнями про відвідини цікавих місць у інших державах. Все б нічого, та от виявляється, що більшість з них не була у Нетішинському міському краєзнавчому музеї, не ходила по Замковій Горі древнього Острога. Переконаний, що не можна нехтувати історією рідного краю, нашої держави. Адже в Україні в кожній місцевості є неповторні краєвиди, пам’ятки архітектури, яким дивуються іноземці.
Найбільше Валерію Анатолійовичу подобається відпочинок на природі у колі рідних та друзів, тут він може здивувати власноручно приготовленими стравами. А коли мова зайде про риболовлю, то розповість чимало бувальщин про особливості виловлювання великих коропів.
Олександр Шустерук
Фото автора
