Про це писали у ЗМІ

Запалав Чорнобиль – заболіло мільйонам. Заболіло й  тим, хто жив у Нетішині, хто будував посестру Чорнобильської АЕС – АЕС Хмельницьку. Заболіло всім мешканцям Славутського району. Що там ще було в наших серцях у той квітуючий білими черешнями і вишнями квітень, коли ми дізналися Правду, коли в місто, що будувалося, прибули сотні переселенців-біженців, про це знає той, хто пам’ятає ті дні і ночі.  Чотири під’їзди 207-го (біля поштового відділення) віддав Нетішин сімейним чорнобильцям. Та й не тільки 207-й приймав збіднілих вмить людей з критичної зони. А величезний вигон колишнього запасного військового аеродрому, що ледь не став аеродромом діючим (уже й аерокаса з’явилася в приміщенні міського автовокзалу), заповнили десятки одиниць різноманітної радіоактивної техніки…

Писав "Энергостроитель"

У газеті №24 за 13 червня бачимо замітку: "Нет чужой беды. На помощь – всем участком". Авторка, журналістка Л. Сінчук розповіла наступне. 16 травня 15 чоловік з промдільниці №7 поїхали надавати допомогу на Чорнобильську АЕС, а 29 травня туди прибула вся дільниця. Розповідь подано від імені начальника дільниці М. М. Абашева. Він сказав: "Ось де правдиво відчувалося плече товариша. Поруч з нами працювали хлопці з Харківського метробуду, Рівненської АЕС. Ми будували пункт санітарної обробки, призначений для дезактивації людей і техніки. В його складі планувалася їдальня на 100 посадкових місць, гараж, склад хімреагентів, технічна майстерня. Все починалося з нуля і було здано в стислі строки. Ми й перші відвідали споруджену нами їдальню".

Далі була розповідь про труднощі. Працювали у дві зміни по 12 годин без вихідних. Табір, де відпочивали після зміни, знаходився на віддалі 80 км. Названо чимало імен нетішинців, які відзначилися ударною працею. Це, зокрема, маляри-штукатури Л. О. Христенко і Н. О. Кашиліна, монтажники В. М. Іванюк і В. С. Бардаков, тесляр-бетонувальник В. В. Сокотов, муляр В. В. Онищук, зварювальник М. В. Зищук та інші. Вони прийшли на допомогу, але й про них не забули: "Після трудового дня приємно було відчути тепло й турботу медперсоналу, працівників сфери обслуговування. Щовечора нас чекала смачна вечеря і душові з гарячою водою", – розповів М. М. Абашев.

"Энергостроитель" за 20 червня вмістив поширену інформацію машиніста автокрана автотранспортного підприємства В. Горохова під заголовком: "Нет чужой беды. Трудились самоотверженно". Він, зокрема, пові­домив: "Як тільки колектив автотранспортного підприємства дізнався про біду на Чорнобильській АЕС, багато водіїв в той же час вирішили надати допомогу для тих, хто бореться з тим лихом. І вже в перших числах травня була направлена колона автомашин на місце аварії".

Робота в нетішинців була відповідальна й ризикована: спочатку будували автомийку для різного транспорту, а потім – бетонне сховище для радіоактивного ґрунту. На тій території можна було працювати годину – максимум півтори. І ніхто й не думав ухилятись від труднощів – самовіддано трудилися люди з усіх кінців великої країни. Адже йшлося про те, що потрібно пустити в дію 1-й і 2-й блоки ЧАЕС. Разом з В.Гороховим ударно працювали його напарник Г. Коновалюк та колеги В.Романюк, В.Бондарук, В.Лазерний, М.Вдовин. Для роботи на їх автомашинах з Нетішина прибула друга зміна.

4 грудня 1987 р. газета нетішинських атомобудівців у замітці "Помнить их имена" розповіла про ініціативу колективу молодих будівельників Олексія Скорощука з промдільниці №3, які працюють на спорудженні блоків №1 і №2, провести 12 грудня суботник з тим, щоб зароблені кошти перерахувати на рахунок Прип’ятського міськкому комсомолу для спорудження пам’ятника героям Чорнобилю. Цей колектив закликав іншу молодь з числа атомобудівців підтримати їх приклад в "такій важливій і благородній справі". Автор замітки І. Несхожий (він же М. Ільчук).

Сторінками "Трудівника Полісся"

"Трудівник Полісся" в рік спалаху зірки "Полин" опублікував загалом 17 матеріалів, тринадцять з яких присвячені висвітленню участі жителів району як в ліквідації наслідків катастрофи на самій ЧАЕС, так і в певних видах наданої допомоги потерпілим. Одна з перших таких публікацій у номері 80 за 21 травня на 1-й сторінці мала назву: "У фонд допомоги чорнобильцям". Журналіст М. Ільчук розповів наступне. Звідусіль у фонд допомоги чорнобильцям на рахунок №904 надходять грошові перекази, в тому числі і з Славутчини. Так, ветеран війни з німецьким нацизмом Б.А.Ситник, він же громадський кореспондент нашої міськрайонної газети зайшов у редакцію і заявив про своє бажання перерахувати на №904 50 карбованців  – премію за участь у конкурсі "Пам’яті живий вогонь".

Подібна ініціатива знаходить підтримку в інших громадян, а також трудових колективів. Так, сім’я О.А. і Т.В.Коломисів перерахувала 100 карбованців, пенсіонери М.Р.Шевчук та І.О.Сощук пожертвували 120, працівники Будбанку віддали свою премію за підсумками соцзмагання в сумі 150, а колектив відділення Держбанку на № 904 відправив одноденний заробіток розміром 219 карбованців. Вирішили перерахувати гроші, зароблені під час трудового дня, поліграфісти районної друкарні. Щиросердечна допомога, вияв доброї волі підтримувати потерпілих знаходять на Славутчині все нових послідовників.

У наступному номері "Трудівника Полісся" за 23 травня І.Михайлов продовжив інформувати читачів про те, що: "Зростає рахунок №904" – саме під таким заголовком на 1-ій сторінці з’явилася інформація про нові грошові перерахування чорнобильцям від жителів міста й району. Так, головний лісничий П.І.Курельчук від імені лісівників Славутчини запропонував на загальних зборах колективу передати у цей фонд премію за перемогу в обласному соцзмаганні першого кварталу в розмірі 1000 карбованців. А директор лісгоспзагу В. І. Толченніков сказав, що зароблені працівниками підприємства кошти 31 травня також слід перерахувати на рахунок №904. Ця сума становитиме 1500 карбованців. Жуківське лісництво, яке зайняло 1-ше місце в області і отримало премію в розмірі 150 карбованців, також направить її потерпілим від атомної катастрофи, заявив лісник В. Б. Тележинський.

Подібне рішення прийняв колектив цикорієсушильного заводу. Його колишня робітниця, пенсіонерка О. Г. Митрохіна виявила бажання віддати 100 крб власних збережень. Всього від чотирьох бригад підприємства надійде 1800 крб. Сім’ї чорнобильців одержать грошові перекази і від працівників Славутської СШ №4 в сумі 565, центральної районної лікарні – 300, міськ­відділу народної освіти – 282, житлово-експлуатаційної контори – 263, райкому профспілки працівників агропрому – 161, працівників міського кінотеатру ім. Т.Г. Шевченка – 190 карбованців. Власні збереження віддали переселенцям славутчани М.Т. Остапчук – 200, М.П. Соколовська, Л.І. Шелестюк, А.С. Семенюк – усі по 50 крб.

Як свідчать тогочасні примірники "Трудівника Полісся", справу власне фінансової підтримки від мешканців міста і сіл району для потерпілих від зруйнування 4-го енергоблока ЧАЕС взяв під контроль кореспондент М.Ільчук. Спочатку він подавав ці інформації під кількома псевдонімами, а потім і без підписів. Наразі загалом назвемо номери газети, в яких йшлося про дуже суттєві місцеві перерахування коштів на рахунок №904 та оглядом назвемо трудові колективи і окремих громадян, які щиросердечно ділилися своїми заробітками чи пенсіями з чорнобильцями. Це наступні числа "ТП" за 24, 27 і 30 травня 1986 р.; далі – за 4, 6, 7, 10, 11 і 27 червня, а також за 9 липня 1986 р.

Станом на 24 травня у фонд допомоги чорнобильцям від трудящих Славутчини вже надійшло 14 600 крб. Майже 2,5 тис. крб перерахував колектив заводу "Будфарфор", понад 2 тис. крб дали працівники міського управління торгівлі, по тисячі крб відправили праців­ники деревообробного комбінату і руберойдового заводу. 850 і 590 крб перерахували відповідно колективи хлібного і Ганнопільського спиртового заводів. Зобов’язалися допомогти потерпілим педагогічні колективи усіх без винятку шкіл міста і району, а також автошколи, усі медичні і працівники сільських рад, сільських споживчих товариств. В цю масову допомогу включилися працівники міжколгоспного відділу капітального будівництва, міськводоканалу, ремонтно-будівельної дільниці.

У "ТП" №82 за 24 травня також було вміщено ТАРСівську бесіду на міжнародні теми "Урок Чорнобиля" за підписом оглядача А. Красикова.

Василь Вихованець,   науковий співробітник Нетішинського міського краєзнавчого музею