Нетішину в його біографії пощастило: як населений пункт він пройшов нелегкий шлях від села до міста обласного підпорядкування. Кожна віха цієї життєвої дороги мала свої радощі і печалі, труднощі й «легкощі».
Природньо, найважче було спочатку. «Піонерам»-будівельникам, котрі опинилися на невтішній з першого погляду нетішинській землі, таки довелося попрацювати не покладаючи рук, аби серед чагарників та боліт у майбутньому з’явився красень-Нетішин.
В той час, як із плином Горині відходили в історію трудові будні, на берегах цієї давньої ріки один за одним з’являлися гуртожитки, житлові будинки, школи, дитсадки та багато інших об’єктів соціокультурного призначення. Сьогодні Нетішин не впізнати: він неначе пережив у своїй долі нове народження і, здебільшого, лише людська пам’ять, книги та світлини нагадують про його історію.
Свілини… Чи сподівалися й чи розуміли отці фотосправи, наскільки важливим, цікавим, захоплюючим, потрібним буде їх винахід? А він таким є. Старі, потерті, часто пожовтілі фотографії повертають нас на роки, десятиліття в минуле. На них оживають люди, події, краєвиди, те, чого вже, здебільшого, ніколи не повернути назад, як і плин ріки.
Наблизити таке недалеке, а проте зовсім відмінне від сучасності, минуле Нетішина дозволяє виставка світлин «Як тебе не любити, Нетішине мій!», яка днями в рамках відзначення Дня міста відкрилась у мистецькій галереї «Арт-ПЛАСТ». Абсолютна більшість представлених тут знимків належить відомому в місті фотографові, науковому співробітнику міського краєзнавчого музею Віктору Войковському.
Серед фотосюжетів – паралельно старі й нові види нетішинських вулиць та будівель, ретросвітлини літопису будівництва нашого міста, люди, події… На центральній стіні галереї – фотографії почесних громадян Нетішина та його міської символіки. Всі знимки – неначе краплинки із могутньої нестримної ріки на ймення «Час».
Перед присутніми виступили директор музею Оксана Кононюк, фотомайстер В. Войковський та редактор газети «Перспектива» Віктор Гусаров. На прохання Віктор Степанович пояснив, що саме представлено на низці ретроспективних знімків, адже з першого погляду зорієнтуватися буває непросто. На зустрічі вкотре торкнулись важливої потреби – публікації фотографій окремим виданням, або й кількома: час бо невпинний, а зберегти пройденє для майбутніх поколінь – справа важлива й відповідальна.
Залишається побажати й Віктору Степановичу, й усім іншим професіоналам та аматорам фотосправи натхнення, успіхів, багато-багато вдалих сюжетів та вдячних глядачів!
Тарас Вихованець
На знімках: центр Нетішина у 1981 по 2006 роках (зйомка з однієї точки); на виставці
