Український повітряний флот на Поділлі
Спогади про минувшину
У 1998 році в журналі «Пам’ятки України» були
опубліковані спогади колишнього українського авіатора Петра Білона, який
докладно розповів про становлення вітчизняної авіації в роки Української Народної
Республіки (УНР) у 1917-1920 років. Для нас надзвичайно цікавим є те, що події,
про які згадував авіатор, пов’язані з Поділлям:
"Десь у літі 1917 року одержав я призначення до авіаційної частини, що
мало свій осідок у Києві... В листопаді 1917 року з наказу військового
секретаря УНР був сформований штаб авіації. Начальником авіації був призначений
полковник Баранів. Сформувати авіаційну частину в ті бурхливі революційні часи
було надзвичайно важко. Були перешкоди з боку міністрів-соціалістів, що були
проти формування українського війська, до того більшовицька армія почала
наступати на Київ...
Наступив грудень 1919 року, коли постала директорія УНР і в Повітряному флоті
знову відбулися зміни. Начальником Повітряної флоти був призначений полковник
В. Павленко, бувший летун російської армії. Почали знову формувати авіаційні
частини, але більшовики знову насідали на Київ, і в перші дні лютого ми
залишили Київ, приїхали до Вінниці, і зупинились в тамтешній частині
повітроплавання... З 50-ти авіазагонів лишилося чотири. Але скільки в
авіазагонах було літаків, не пам'ятаю, але... все ж ці чотири авіазагони
сповняли бойову службу – кидали бомби і робили розвідочну службу.
З Вінниці ми виїхали до Проскурова у березні 1919 року. Туди прибули
авіадивізіони: Київський, Чернігівський, частина Полтавського, деякі
старшини-летуни з Харкова, Житомира і Вінниці. Тут почали ремонтувати літаки і
тренувати старшин - летунів. У Проскурові було надзвичайно багато авіаційного
майна, і про це далі знати галицькій летунській сотні, що стояла в Красному, що
біля Львова. І ось прилетіли вони скоро до Проскурова і вивезли до 60 старих
літаків та велику силу технічного авіаційного майна. Частина летунів нашої
армії залишила нас і відлетіла також до Галичини до літунської сотні... Й
добре, що так зробила. Скоро становище нашої армії погіршало, і ми приневолені
були покинути Проскурів і перенестись до міста Броди у Галичині...
Пройшло трохи більше місяця, і 15 травня 1919 року одержали наказ наступати на
більшовиків, за Збруч на Поділля... Наше військо швидко відігнало більшовиків,
і ми прибули до Кам'янця-Подільського. Але з кожним нашим переходом танули й
авіазагони. З переїздом до Кам'янця в нас залишився лише один авіазагін на ім'я
Запорізький під командою сотника Жаховського. В цім авіазагоні всі летуни і
механіки за весь час боротьби залишилися вірними державі і не раз проявляли
героїзм. В Кам'янці начальником авіації був призначений сотник Єгорів. Це був
один з найкращих наших летунів, він завжди робив розвідки. Вилітали до бойового
льоту й інші відважні летуни, як Жаховський, Островидів та інші. Вилітали у
справах державних і закордонних.
З переходом до Кам'янця-Подільського життя наше знано змінилося, повеселішало.
В армії настало оживлення, бадьорість, бо нам на поміч прийшла братня галицька
армія, з якою ми погнали більшовиків аж на лівий берег Дніпра...
Зайняли ми Київ та ненадовго. З лівого берега насувала біла московська навала –
армія Денікіна..."