Український повітряний флот на Поділлі

Спогади про минувшину

У 1998 році в журналі «Пам’ятки України» були опубліковані спогади колишнього українського авіатора Петра Білона, який докладно розповів про становлення вітчизняної авіації в роки Української Народної Республіки (УНР) у 1917-1920 років. Для нас надзвичайно цікавим є те, що події, про які згадував авіатор, пов’язані з Поділлям: 

"Десь у літі 1917 року одержав я призначення до авіаційної частини, що мало свій осідок у Києві... В листопаді 1917 року з наказу військового секретаря УНР був сформований штаб авіації. Начальником авіації був призначений полковник Баранів. Сформувати авіаційну частину в ті бурхливі революційні часи було надзвичайно важко. Були перешкоди з боку міністрів-соціалістів, що були проти формування українського війська, до того більшовицька армія почала наступати на Київ...

Наступив грудень 1919 року, коли постала директорія УНР і в Повітряному флоті знову відбулися зміни. Начальником Повітряної флоти був призначений полковник В. Павленко, бувший летун російської армії. Почали знову формувати авіаційні частини, але більшовики знову насідали на Київ, і в перші дні лютого ми залишили Київ, приїхали до Вінниці, і зупинились в тамтешній частині повітроплавання... З 50-ти авіазагонів лишилося чотири. Але скільки в авіазагонах було літаків, не пам'ятаю, але... все ж ці чотири авіазагони сповняли бойову службу – кидали бомби і робили розвідочну службу.

З Вінниці ми виїхали до Проскурова у березні 1919 року. Туди прибули авіадивізіони: Київський, Чернігівський, частина Полтавського, деякі старшини-летуни з Харкова, Житомира і Вінниці. Тут почали ремонтувати літаки і тренувати старшин - летунів. У Проскурові було надзвичайно багато авіаційного майна, і про це далі знати галицькій летунській сотні, що стояла в Красному, що біля Львова. І ось прилетіли вони скоро до Проскурова і вивезли до 60 старих літаків та велику силу технічного авіаційного майна. Частина летунів нашої армії залишила нас і відлетіла також до Галичини до літунської сотні... Й добре, що так зробила. Скоро становище нашої армії погіршало, і ми приневолені були покинути Проскурів і перенестись до міста Броди у Галичині...

Пройшло трохи більше місяця, і 15 травня 1919 року одержали наказ наступати на більшовиків, за Збруч на Поділля... Наше військо швидко відігнало більшовиків, і ми прибули до Кам'янця-Подільського. Але з кожним нашим переходом танули й авіазагони. З переїздом до Кам'янця в нас залишився лише один авіазагін на ім'я Запорізький під командою сотника Жаховського. В цім авіазагоні всі летуни і механіки за весь час боротьби залишилися вірними державі і не раз проявляли героїзм. В Кам'янці начальником авіації був призначений сотник Єгорів. Це був один з найкращих наших летунів, він завжди робив розвідки. Вилітали до бойового льоту й інші відважні летуни, як Жаховський, Островидів та інші. Вилітали у справах державних і закордонних.

З переходом до Кам'янця-Подільського життя наше знано змінилося, повеселішало. В армії настало оживлення, бадьорість, бо нам на поміч прийшла братня галицька армія, з якою ми погнали більшовиків аж на лівий берег Дніпра...

Зайняли ми Київ та ненадовго. З лівого берега насувала біла московська навала – армія Денікіна..."