ВАЛЕНТИН БРЯНЧИК: ПРОФЕСІОНАЛАМИ СТАЮТЬ ПОРУЧ ІЗ ДОСВІДЧЕНИМИ

ВАЛЕНТИН БРЯНЧИК: ПРОФЕСІОНАЛАМИ

СТАЮТЬ ПОРУЧ ІЗ ДОСВІДЧЕНИМИ

Щоразу, коли слюсар-ремонтник ремонтно-механічного цеху енергоремонтного підрозділу Хмельницької АЕС Валентин Брянчик прямує автошляхом до адміністративно-господарського корпусу ХАЕС, неодмінно поглядає на стелу «Хмельницька АЕС», встановлену з нагоди пуску другого енергоблока. Над втіленням цього проєкту він працював разом зі спеціалістами енергоремонтного підрозділу та конструкторсько-технологічного відділу. У трудовій біографії досвідченого фахівця є ще багато інших виробничих досягнень.

ВБОЛІВАЮЧИ ЗА ДОРУЧЕНУ СПРАВУ

У ремонтно-механічному цеху енергоремонтного підрозділу Хмельницької АЕС слюсар Валентин Брянчик працює вже тридцять п’ять років. Про нього можна почути чимало схвальних відгуків. Колеги вважають його справжнім професіоналом, відзначають гарні людські якості. У ході кожної ремонтної кампанії на діючих енергоблоках посада слюсаря вимагає великої відповідальності за виконання виробничих завдань. За три десятиліття роботи на енергетичному об’єкті Валентин Брянчик збагнув для себе одну просту істину: позитивні результати там, де не лише вимагають, а й вболівають за спільну справу. Таку позицію досвідченого ремонтника розділяють його колеги.

Він переконаний, що гарними слюсарями й токарями не стають за один день – процес їхнього становлення складний і тривалий. Сьогодні, в умовах російської агресії, стали дефіцитними спеціалісти зі слюсарної, токарної та фрезерувальної справи. Хто прийде на заміну? У ремонтно-механічному цеху не зможе працювати абихто. Робота з металом вимагає великої відповідальності, а справжніми спеціалістами не народжуються. Невипадково в енергоремонтному підрозділі вже давно започаткована традиція опіки над молодими працівниками.

Валентин Брянчик постійно пригадує перші місяці своєї роботи в ремонтно-механічній майстерні, яка перебувала у складі цеху централізованого ремонту. За його словами, спочатку було велике хвилювання за будь-яку довірену роботу, бо все вимагало великої точності під час експлуатації складних механізмів. Але досвід не забарився.

У ремонтно-механічному цеху вже давно діє принцип роботи в команді. Це велика відповідальність, і, як мовиться, огріхів не повинно бути. На це персонал постійно налаштовує начальник Микола Карауш та його надійні помічники – заступники, майстри, а також токарі, фрезерувальники й слюсарі.

БОРОТЬБА З ДРЕЙСЕНОЮ СПІЛЬНИМИ ЗУСИЛЛЯМИ

На початку 2000-х років інтенсивне розмноження молюска дрейсени у водоймі-охолоджувачі електростанції стало заважати стабільній роботі діючих енергоблоків. Відтак для зменшення біологічних перешкод у роботі устаткування електростанції працівникам довелося збільшити періодичність перевірки та чищення систем, у яких відбувалося її накопичення. На території підвідного каналу було встановлено спеціальні пастки, а також проведено видалення дрейсени з берегової лінії. Для цього використали металевий скребок, який виготовили працівники енергоремонтного підрозділу. У розробленні проєкту пристрою взяли участь спеціалісти конструкторсько-технологічного відділу та гідротехнічного цеху.

Як пригадує Валентин Брянчик, до боротьби з дрейсеною з великою відповідальністю поставилися майже всі підрозділи електростанції, бо загроза стабільній роботі тепломеханічного обладнання була реальною. Коли працівники ремонтно-механічного цеху працювали над виготовленням спеціального пристрою, то не були впевнені, чи буде він ефективним. На практиці виявилося, що технічний задум був правильним. Зараз наявність дрейсени не є надзвичайною перешкодою в роботі основного обладнання. Персонал електростанції за рекомендаціями науковців навчився регулювати її чисельність.

СВІДОК ОНОВЛЕННЯ В ПІДРОЗДІЛІ

Кілька років тому Хмельницька АЕС придбала п’ять нових багатофункціональних верстатів іноземного виробництва, які працюють на сучасному програмному забезпеченні. Це стало нагальною необхідністю, бо основу верстатного парку ремонтно-механічного цеху складає обладнання, яке було встановлене ще перед пуском першого енергоблока і на сьогодні є дещо морально застарілим та економічно затратним.

Валентин Брянчик переконався, що нові верстати мають протилежні характеристики. Кожен із них обслуговує оператор, який стежить за процесом обробки металу на основі заданого алгоритму. Завдяки цьому досягається висока точність у виготовленні запасних деталей та проведенні інших технологічних операцій. Переважно виконуються токарні та фрезерні роботи. Серед нових верстатів є й агрегат із цифровим програмним управлінням для плазмового різання. Велику допомогу в розробленні необхідних креслень надав конструкторсько-технологічний відділ електростанції.

Самі ж ремонтники усвідомлюють, що вимоги до підвищення рівня безпеки діючих енергоблоків завжди є досить жорсткими. Тому кожна технологічна операція перебуває під ретельним контролем. Багато залежить від своєчасного оформлення відповідної документації. Щоб виготовлену деталь передати замовнику, потрібно завірити низку офіційних документів. У цьому виробничому процесі помітною є роль Валентина Брянчика. Він має колосальний досвід роботи з кресленнями, які є основою для виготовлення запасних деталей.

ВОЛИНЬ БЛАГОСЛОВИЛА  НА ДОБРІ СПРАВИ

Валентин Брянчик народився в невеликому волинському селі Турія, яке одержало свою назву від однієї з найбільших місцевих річок. Вона бере початок на заболоченій улоговині на північних схилах Волинської височини, має протяжність 184 кілометри й впадає в річку Прип’ять. Екосистема нижньої течії Турії охороняється в гідрологічному заказнику місцевого значення. Це гарний і благодатний край, де з покоління в покоління передавалася любов до рідної землі-годувальниці. Ще з раннього дитинства Валентин пізнав, що таке сільська праця, яка винагороджується за постійне старання щедрими врожаями, добробутом і достатком.

Саме на малій батьківщині, у профтехучилищі, Валентин Брянчик здобув фах токаря, який став визначальним у його житті. Перед влаштуванням на Хмельницьку АЕС він встиг попрацювати в оборонній промисловості. Як потім виявилося, це також сприяло його становленню як хорошого спеціаліста.

З Хмельницькою АЕС пов’язана доля і дружини Валентина Брянчика – Наталії Сергіївни. Вона працює заступницею начальника планово-економічного управління. У цеху господарського забезпечення трудиться син Віталій.

Певний час у структурі центрального комітету Атомпрофспілки працював юристом другий син Олександр. Він нещодавно одягнув піксельну форму й захищає рідну землю від підступного ворога. За його повернення додому молиться вся родина Брянчиків, а також працівники електростанції, які знайомі з відважним чоловіком.

Олександр Шустерук