Вітрила в країну поезії
«Плывем и никуда не правим». Валерій Басиров. Такий напис на книзі, подарованій мені письменником понад чверть століття тому. Але насправді вітрило у Валерія Магафуровича завжди спрямовувалось на країну «Поезію», попри вітри навстріч, попри вибрики долі. Він звик до голоду, холоду і важкої праці, до супротиву, загартувався у життєвих і літературних битвах. Народився за колючим дротом, бо родина разом з тисячами кримських татар була вислана на Північ. Він з відкритим забралом і чистою душею виходив навстріч супротивникам, яких посилав йому час. Програвав і вигравав, був правий і неправий, - жив. І нині, на 66 році земного шляху не ремствує, сперечається з віком і обставинами, і все більше знаходить в собі розуміння, що треба шукати об’єднуючі всіх нас почуття і думки.
«Вернулся я не вдруг издалека – истолковался по родному краю. Молчание здесь каждого цветка легко, как человека понимаю. Вернулся навсегда издалека, и так добра ко мне земля родная, что долго воду пью из родника, горячими губами припадая».
Батко татарин, мати – українка, славутчанка. На славутчині він провів юні роки. Потоптав вулиці Москві, навчаючись у літературному інституті ім.Горького. Жага до красного письменництва не покидає його вже півстоліття.
Валерій Магафурович автор двох десятків книг поезії та прози. Певний час очолював Кримську республіканську організацію Спілки письменників України. Президент Кримськотатарського ПЕН-клубу і Кримської літературної академії, засновник приватного видавництва «Доля», що спромоглось подарувати світу понад півтори тисячі видань різних авторів.
21 вересня поточного року до його лауреатських регалій в галузі літератури додалась нова, але така приємна серцю – почесний громадянин міста Славути. Причетний Валерій Магафурович і до Нетішина. Він був першим редактором газети «Энергостроитель», яка побачила світ у грудні 1982 року.
У міській бібліотеці для дорослих члени літературної студії «Натхнення» мали зустріч із славним земляком. Він приїхав не з порожніми руками – добіркою книг, номерами журналу «Доля», що також є породженням В.Басирова.
Розмова торкнулась обставин заснування місцевого часопису, труднощів, які долали журналісти під час випуску перших номерів газети. Розповідь «від першої особи» завжди цікава деталями, судженнями, нюансами, пам’ятними лише їх володарю. З висоти літ весь цей аспект виглядає скромно і не надто барвисто. Лише у віршах та прозі, що час від часу кладуться на папір, картина минулого набуває огранки, кольору і запаху.
Він сам творець. Однак і про нього написано документальну прозу, ім’я занесено у десятки довідників.
Учасники зустрічі: Віктор Гусаров, Микола Руцький, Ганна Митюк, Віра Ковальчук, Надія Ходак, директор ЦБС м.Нетішина Марія Омельчук та інші присутні поділились думками з приводу літературного процесу в Україні, власними творами тощо.
Віктор Павлов
Фото Віктора Войковського
