ЗАКЛИКАЮЧИ БАЧИТИ ПРЕКРАСНЕ

Щодня східцями до адміністративно-побутового корпусу ХАЕС заходить багато людей: персонал станції, різноманітні делегації, міжнародні експерти, і кожен  не може обійти  увагою незвичайну фотовиставку, яка розміщена біля центрального входу. Її автор інспектор по спорудах служби відомчого нагляду і пожежної безпеки Микола Власик.

Ідея організації оригінальної виставки «біля дверей» народилась три роки тому. Микола Миколайович до цього підійшов зі всією серйозністю і за допомогою світлин зумів розкрити неповторність різних місцин, у яких вдалося побувати.

Основу творчого доробку фотоаматора складають пейзажі. Ось правічний ліс, який, скинувши пожовкле листя, готується до зимового відпочинку. На іншому знімку верболози вітами торкаються водяної бистрини. А далі – величний храм у сяйві сонця. Микола Власик  час від часу навідується у різні куточки нашої держави. Але на більшості фознімків зображено околиці молодого Нетішина та сивочолого Острога. Автор мимоволі закликає – не шукайте цікавинок за горами за морями, вони поряд, тільки потрібно уважно придивитись.

Найкращим подарунком у своєму житті Микола вважає фотоапарат. Така серйозна «цяцька» в нього з’явилась ще у п’ятому класі. Натхненником до одвічних фотопошуків став тато Микола, який добре знався на фотосправі і не уявляв свого життя без фотоапарата.

У Миколи Миколайовича були всі шанси поглибити знання у фотожурналістиці на відповідному факультеті і згодом дивувати читачів цікавими репортажами. Але він обрав геодезичний факультет Далекосхідного університету. У тих краях і розпочалась його трудова біографія. Про перебування у далекому від нас краї нагадують численні фотознімки – чорно-білі та кольорові. А потім з’явилась нагода повернутись до рідних місць, на Рівненщину. Тут трудився у Рівненському гідрометеорологічному центрі. Згодом не знехтував пропозицією поповнити колектив Хмельницької АЕС.

- За допомогою фотографії,- каже Микола Власик,- можна виразити біль і захоплення, сум і щиру посмішку, іронію і страждання, ніжність і ненависть. Вона може передати найскладніші відтінки людських емоцій. Але основна її заслуга в можливості зупинити мить – на рік, на десятиліття, на вічність…

Із своїм захопленням Микола, як мовиться, не один. Його стопами пішов син Олександр. Він зумів приємно здивувати своєю перемогою в обласному етапі Всеукраїнського конкурсу фотоаматорів «Моя Україно», представивши на суд журі натюрморти. Це його основна спеціалі­зація, бо зрозумів, що неживі предмети можна примусити «заговорити» за допомогою світла і тіні.

Вдалим творчим знахідкам Микола та Олександр завдячують турботливій дружині і мамі Валентині, яка є поціновувачем їх творчості, а трапляється – і запеклим критиком. Але це стає лише приводом для самовдосконалення.

Фотовиставка Миколи Власика біля прохідної  ХАЕС постійно оновлюється. Автор прагне продемонструвати найвдаліші роботи. Оглядаючи їх, мимоволі ловиш себе на думці, що світ прекрасний у всіх його проявах. Це породжує позитивні емоції. А вони важливі для кожного працівника нашої електростанції.

Олександр Шустерук

Фото автора