НА ЖИТТЄВИХ ПЕРЕХРЕСТЯХ

Молодому кранівнику Віктору Цвєткову ніколи не спадало на думку, що у житті прийдеться  змінити свій фах, зокрема перекваліфікуватись у лісоруба. Саме цим видом діяльності йому довелось займатись у Нетішині, коли працював у складі дільниці Бурштинської ДРЕС, яка на місці спорудження міста енергетиків проводила буді­вельні роботи.

Для видалення старих великих сосен використовувалась велика та важка бензопилка «Дружба». Часто під кінець робочого дня ни­ли руки. Але на це Віктор не звертав уваги: поряд трудились ровесники.

З тих пір промайнуло три десятки років. Змінився Нетішин, який  став рідним Віктору Цвєткову. Коли він прогулюється вулицями, то неодмінно звертає увагу на стрункі сосни, які підступають до самих будинків.

- Приємно, що зачищення території під будівництво не було бездумним. Вдалося зберегти не один десяток розлогих нині дерев, -  зауважує Віктор.

Перед тим як потрапити на буді­вництво Нетішина, він відівідав Чорнобильську АЕС. Але тамтешній край чомусь не припав до душі, та й перспектива одержати житло була таки за його розрахунками примарною. Зовсім по-іншому все виглядало на місці спорудження міста енергетиків біля річки Горинь. Тут кипіло повноцінне будівництво, до якого долучився і Віктор Цвєтков. Після «лісорубства» довелось навчитись премудростям роботи муляра, бетонувальника. Згодом випала нагода знайти роботу за фахом: у 1986 році приступив до виконання обов’язків механіка кранового господарства автотранспортного цеху ХАЕС.

На новій посаді, як мовиться, сумувати не довелось, бо вся увага працівників різних підрозділів була спрямована на завершення будівництва енергоблоків, серед яких перший мав високий ступінь готовності. До різних робіт на пром­майданчику залучались автомобільні крани, гідравлічні під­німачі та інша техні­ка, за технічний стан якої ніс відповідаль­ність Віктор Володимирович.

Коли у 2005 році на ХАЕС відбулась рестру­ктуризація діяльності автотранспортного підприємста, який було перейменовано у транспортний цех, Віктор Цвєтков одержав пропозицію очолити роботу третьої автоколони.

- Тоді керівництво цеху не помилилось у виборі кандидатури Віктора Володимировича, - розповідає заступник начальника транспортного цеху з автотранспорту Дмитро Васильєв, - всім було відомо, що саме він має гарні організаторські здібності. Це важливо для керівника будь-якого рангу. У характері Віктора Цвєткова також є така риса, як відповідальність за доручену справу. Він робив все для того, щоб техніка, закріплена за третьою автоколоною, мала пості­йну справ­ність.

Справжнім іспитом для всіх працівників транспортного цеху ставала кожна наступна ремонтна кампанія на ХАЕС. Графіки проведення ремонтів на першому та другому енергоблоках залежали від своєчасного постачання вантажів. На завершальній стадії залучались працівники третьої автоколони, які проводили розвантаження та завантаження запасних деталей, обладнання, матеріалів, потрібних для ремонтних операцій.

…Не встиг зоглядітись Віктор Цвєтков, як прийшов час йти на заслужений відпочинок. В останній свій робочий день він обійшов територію транспортного цеху, яку за двадцять п’ять років роботи знає як п’ять своїх пальців. Ось стоїть екскаватор ЕО-4321 «Атек». Він підійшов до техніки, по-дружньому поплескав по поверні металевої стріли.

- Ну, бувай, «трудяго», тепер мій час для відпочинку прийшов, - попрощався Віктор Володимирович.

Йому пригадались дні, коли цей екскаватор, бувало, виходив з ладу і для його лагодження доводилось залишатись після роботи, виходити у вихідні. Кермо, важелі цієї техніки пам’ятають тепло рук Анатолія Шпарука, Василя Сташука та інших. Нині успішно експлуатують екскаватор Олександр Зайцев та Іван Надворний.

Віктор Цвєтков зайшов у кабінет заступника начальника транспортного цеху з автотранспорту Дмитра Васильєва, щоб забрати трудову книжку.

- Не забувай про нас, Володимировичу, ми завжди будемо раді бачити тебе у нас, - мовив Дмитро Борисович. - Чим будеш займатись на пенсії?

- У своєму рідному селищі Кирнасівка, що на Вінниччині, хочу викопати ставок, буду рибу розводити.

Рідні та знайомі Віктора Цвєткова добре знають його, як хорошого співрозмовника з почуттям гумору. Він інколи розповідає бувальщини, які траплялись у особистому житті. Правда, неохоче ділиться спогадами про роки військової служби, яку на початку сімдесятих років проходив в обмеженому контингенті радянських військ в Єгипті. Там тривала війна. Піраміди, статуї фараонів Віктор Володимирович оглядав не в якості туриста.

А який голос у Віктора Цвєткова! Ветеран знає багато пісень, що завжди добре сприймаються у колі друзів. Не випадково колись у шкіль­ному хорі йому довіряли сольні пар­тії.

Під час святкування власного ювілею Віктор Володимирович прийняв численні вітання від рідних, друзів та знайомих. Найдорожчими словами стали для нього здоровиці від сина Сергія та доньки Наталії, які вдячні батькові за слушні настанови та підтримку на життєвих стежинах.

Олександр Шустерук

Фото автора