«Богатирський» кубок знайшов господаря

 В давнину, кажуть, богатирі зупиняли на бігу коня. Багато інших неймовірних силових вправ приписують їм. Принаймні на теренах слов’ян­ських земель крім легендарного Іллі Муромця жили Георг Гаккеншмідт, Євген Сандров, Іван Поддубний... Слава богатиря закріпилась за Василем Вірастюком, у якого немало гідних послідовників і побрати­мів. Нетішин не обділений богатирями. Рекордсмен світу Олександр Кутчер, Микола Олійник,  Аркадій Бухтійчук на змаганнях з пауерліфтингу демонстрували справжню чоловічу силу. Мало в чому їм поступаються жінки, зокрема неодноразові чемпіонки Європи та світу Олена та Оксана Дмиртук, Тетяна Скрипка. Це вихованки нетішинської силової школи, започаткованої заслуженим тренером України Сергієм Рижуком.

Серед богатьох видів спорту багатирські ігри – специфічні змагання. І в цьому виді Нетішин має таких славних атлетів, як Іван Васькевич та тепер вже триразовий переможець богатирських забав серед працівників Атомпрофспілки Сергій Козловський.

 Цьогоріч у Славутичі він знову став кращим.

Слід сказати, що перший раз йому по-спортивному поталанило також у Славутичі 2010 року.

 Тоді   у змаганнях взяли участь 14 представників з Південно-Української, Рівненської, Запорізької та Хмельницької АЕС, АРСу, НАЕК «Енергоатом». Конкурс складався з трьох дисциплін: «Колода», «Підняття легкового автомобіля» та «Тягач». Перший етап полягав у тому, що учасники мали піднімати колоду з початковою вагою вісімдесят кілограмів, в кожному наступному підніманні нарощуючи вагу. Боротьба була серйозною, адже наприкінці колода вже важила 125 кілограмів. Цю вагу вдалося підняти лише учаснику з Південно-Українс­ької АЕС Олександру Громову. Сергій Козлов­ський був другим, зупинившись на 120-кілограмовій позначці.

На другому ета­пі учасникам необхідно було підняти за дві хвилини автомобіль вагою 1050 кг як можна більше ра­зів. На цьому етапі Сергій Козловський був кращим. Третій етап полягав у тому, що учасники мали якнайшвидше протягнути тягач вагою 7 тонн на від­стань 10 метрів. Сергію Козловському вдалось протягнути тягач на 9 метрів 70 сантиметрів.

2011 року боротьбу вели  17 суперників, які «крутили коромисло», здійснювали «прогулянку фермера» та піднімали автомобіль з положення напівприсядки. Вага снарядів перших двох дисциплін – 220-240 кг. Так зване коромисло мало того, що важке, то ще й незручне для носіння по колу. Сергій спромігся донести його до другого результату серед усіх учасників. Так звану прогулянку на відстань 15 метрів він здійснив най­швидше, фактично пробіг за 5 секунд, а вже з легковиком просто «погрався», адже знав кращий результат серед усіх учасників, бо виступав останнім.

Повернувши вдруге на  звичне місце отриманий за перемогу кубок, Сергій поставив за мету залишити його собі назавжди.  «Я навіть пилюку навкруг нього не часто витираю, аби прижився», - розповідав богатир. Відтак до цьогорічних змагань готувався наполегливо і завзято.

Змагались атлети у чотирьох дисциплінах. Це біг з «колодязем» вагою 240 кг на відстань, піднімання зовсім незручної шістдесятикіло­грамової гантелі з товстим держаком, закидування камінців вагою послідовно 90 та 100 кіло­грамів на висоту 120 сантиметрів та тяга вантажівки.

Отже у першій  та третій вправах Сер­гій став другим, тре­тім у підніманні гантелі, а вантажівку знову, як мовиться взяв «на ура», і переміг.

Суперники виявились не готовими боротись в усіх видах. Почасти переможець у одній дисципліні отримував нуль у другій, а інший реальний суперник   не справлявся з камінцями, чи «колодязем».

Не надто вдалим  вважає богатир жеребкування. Йому дістався п’ятий номер і, що прикро, цього разу він мусив весь час йти під цим номером на кожну вправу. Суперники знали його результат і могли потерпіти, розрахувати сили. Але вони нічого не змогли вдіяти проти нашого богатиря.

Тренування, наполеглива робота з металом, правильно обрані орієнтири – це запорука успіху, вважає Сергій, і висловлює слова великої вдячності тим, хто допомагав у органі­зації, тренувальному процесі, хто підтримував у ході боротьби. Це зокрема  Леонід Волков, Віталій Баєчко, Юрій Яремчук. Андрій Кулев, з яким Олександр постійно тренується і з ким ділиться своїми планами. Звичайно ж, слова великої поваги тренеру Аркадію Бухтійчуку за методичні поради, за направленість тренувального процесу.

У спорт Сергій прийшов, як і більшість хлопчаків – захотів довести, що не гір­ший за однолітків. Тренувався з пауерліфтингерами «для себе», а коли  майстер спорту міжнародного класу Микола Олійник запропонував взяти участь у міських змаганнях, Сергій виступив вдало, переміг. 2008 року вже  виконав норматив майстра спорту. І пішло-поїхало. Зростала вага тіла і його результати, до речі, не лише у спорті. Закінчив економічний факультет університету розвитку людини «Україна». Зараз здобуває другу вищу освіту у Львівській політехніці. Запоєм читає усі­ляку літературу. Мізки треба теж «накачувати». Це недолугі люди вважають, що, мовляв, сила є – розуму не треба.

Не зайве нагадати, що Сергій є працівником Хме­ль­ницької АЕС, де разом з братом Євгеном працює електрослюсарем цеху ТАВ. На станції у ЦРБ працює мама Олена Вікторівна та лікарем відділу охорони здоров’я батько Олександр Євгенович.

Віктор Гусаров