Вершини його життя

В часи моєї юності про боротьбу самбо говорили з внутрішнім трепетом і сотні хлопчаків самотужки вивчали захвати, утримання, кидки, побачені у фільмах чи «передані» знавцями старшого покоління. Тим більше, що на екрани вийшов черговий фільм «Геній дзюдо», в якому було чимало кадрів з самбістського арсеналу. Тоді цій боротьбі було з часу зародження трохи більше тридцяти років. Аж раптом цьогоріч ми відзначаємо три чверті століття самбо! І як відзначаємо: українська збірна на чемпі­онаті світу стала другою у загальнокомандному заліку, а нетішинець Іван Васильчук сьогодні практично найсильніший атлет на планеті у вазі до 90 кг. Свідчення цьому – друге місце на чемпіонаті світу, який щойно завершився у Санкт-Петербурзі. Не пройшло і місяця, як Іван стояв на маківці п’єдесталу в ранзі переможця II Всесвітніх ігор єдиноборств. Тоді його підтримав  товариш по команді заслужений майстер спорту України Дмитро Бабійчук, який у вазі 74 кг був срібним призером. І цього разу спортсмен налаштовувався на перемогу. У інтерв’ю Санкт-Петербургському телебаченню він, зокрема, сказав: «Ми приїхали за медалями і будемо боротись. Якщо чесно, то надто мало часу пройшло відтоді, як ми звідси поїхали. Відновитись не встиг, було мало часу.  Я готувався до сутички у фіналі з росіянином Алі Куржевим. Сподіваюсь, якщо цього разу ми з ним зустрінемось, суддівство буде об'єктивнішим. А взагалі самбо – для мене спосіб життя. Тренуюсь з дитинства, цей вид спорту сприяв моїй освіті, світосприйняттю і характеру».

На жаль, цього разу Дмитро не зміг з нагоди власного 30-ліття, що наближається, зробити собі подарунок. І його постійний суперник, Алі Куржев виборов тільки бронзу. Але навіть участь у таких змаганнях свідчить про надзвичайні здобутки спортсмена.

Іван Васильчук дійшов до фіналу. Боротись у Росії проти російського спортсмена надзвичайно важко – треба бути на голову вище за суперника, бо багато важить думка судді, який може не вгледіти прийом, зафіксувати пасивність тощо.  Але Іван відборовся ефектно і не має себе в чому б то не було дорікнути. Двічі на місяць піднятись на найвищі сходинки п'єдесталу пошани – видатне досягнення. Не забудемо, що він цьогоріч вже був бронзовим призером континентальної першості (Дмитро Бабі­йчук – срібним), у 2011 році піднімався на вершину чемпіонату світу.

Для обох атлетів служить за приклад у житті і спорті заслужений тренер України Геннадій Горохов. Двадцять п’ять років тому він приїхав у Нетішин з амбітними планами зробити з місцевих хлопчаків класних борців. І крок за кроком вже чверть століття він виводить у майстри самбістську рать. Якщо брати узагальнено, то щороку з-під його крила виходить майстер, кожні п’ять років – майстер спорту міжнародного класу та заслужений майстер спорту.

Руслан Задворний був  у числі тих, хто разом з тренером прокладав стежку до Європейських і світових висот. Вже тринадцять років він носить звання заслуженого майстра спорту (перший в Нетішині). Багаторазовий переможець і призер чемпіонатів та Кубків світу. Нині працює пліч-о-пліч з своїм наставником. Крім цього входить до числа кращих суддів федерації самбо і на чемпіонаті світу у Санкт-Петербурзі обслуговував п’ять фінальних сутичок. Вже два роки він у числі тих суддів міжнародної категорії, яким довіряють певною мірою долю призових місць. За плечима суддівство Універсіади, чемпіонатів Європи і світу, Всесвітніх ігор єдиноборств.

Дворазовий чемпіон світу з бойо­вого самбо Юрій Пилипчук також вилетів з гнізда тренерської школи Геннадія Горохова при ППО Хмельницької АЕС. До сьогодні не пориває з великим спортом, постійно в тонусі боротьби.

Дмитро Бабійчук та Іван Васильчук останніми роками змагаються між собою хто більше медалей привезе із міжнародних змагань. Принаймні, немає такого року, аби скарбничка одного і другого залишилась порожньою на чемпіонаті світу, Європи, не кажучи вже про український гатунок. Іван передає знання малечі, тренуючи групу старокривинських хлопчаків. Дмитро продовжує спор­тивну кар’єру.

На п’яти цим спортсменам наступають брати Володимир і Віталій Гонгало, які нині навчаються в Києві у Національній академії внутрі­шніх справ України (факультет боротьби з економічною злочинністю).  Віталій та Володимир стали призерами перших Євразійських ігор у Білорусі (2007 р.). 2011 року  вони отримали звання  майстрів спорту України з боротьби самбо та дзюдо.

А взагалі не зайве згадати першопрохідця секції Костянтина Врачова (майстер спорту  з боротьби самбо (№02925 від 19.12.1994 року) та   дзюдо (№04536 від 28 12. 1995 року), працівника ХАЕС майстра спорту міжнародного класу Ігоря Музику, майстра спорту міжнародного класу Сергія Онищука, майстрів спорту Олександра Бруса та його тезку Олександра Бойка, Дмитра Бондарука (самбо і джиу-джитсу), Олександра Криворучка, Андрія Ломаєва, Віктора Максимчука, Олександра Нікішова, Сергія Пилаєва, Олександра Остапчука, Романа Ріпу, Віктора Степанюка та Олександра Степаненка, Андрія Соколовського, Романа Шашкова. Кожен залишив свій слід у цьому виді спорту, і кожному дісталась порція слави, поваги за працю, за наполегливість, за любов до самбо.

За кожним успіхом нетішинських самбістів стоїть праця тренерів, таких непоказних, як Сергій Шершень, і вже таких відомих в усьому світі, як Геннадій Горохов. 1986 року після закінчення Тульського державного педінституту він шукав місце, де його знання будуть затребувані. Один з друзів написав, що у Нетішині він знайде прихильників. І вже 25 років вихованці віддячують йому за майстерність, за батьківське ставлення гучними перемогами. 1999 року Геннадій Васильович отримав звання заслуженого тренера України. Нині він готує до найвідповідальніших змагань чоловічу збірну України, авторитетний фахівець в царині самбо.

Самбо довгі роки боролось за визнання, як самостійного виду спорту. Це прокладає шлях до можливого включення молодої дисциплі­ни в олімпійський  список. Сорок років тому в столиці Ірану зібрались представники 11 країн, аби провести перший чемпіонат світу. У нині­шньому, ювілейному  форумі, змагались понад 500 атлетів з 73 країн світу. Цьогоріч призерами чемпіонату світу стали представники 19 країн. Україна виборола 13 медалей – три золоті, п’ять срібних і п'ять бронзових. І хоча у білорусів 15 медалей, за очками українці випередили своїх сусідів. Перші ж, звичайно, родоначальники самбо росіяни.

Конкуренція зростає, вигравати медалі стає дедалі складніше. Проте і визнання самбо набуває реалій.

Відзначимо, що вручення медалей у категорії до 90 кг, в якій срібло виборов Іван Васильчук, відбулось за участю президента Росії Володимира Путіна.

Віктор Гусаров