Данина пам’яті - державна нагорода
Знайомі не мали сумніву, що сини знаного енергетика Олексія Івановича Троценка, Олег та Сергій підуть стежкою батька. Так і сталось…
Обидва обрали для себе Одеський політехнічний інститут, де здобули фах інженера-теплотехніка, зрештою влились у багатотисячний колектив Хмельницької АЕС.
Сергій трудову діяльність розпочав черговим інженером електроцеху. Згодом виробничий досвід допоміг у кар’єрному зростанні – начальника зміни реакторного цеху, начальника зміни енергоблока. Знання та досвід не були зайвими під час роботи у навчально-тренувальному центрі станції, а також коли очолював цех наладки та випробовування устаткування. У 2009 році Сергія Олексійовича призначили на посаду головного технолога електростанції.
Мала батьківщина, місто Рава-Руська на Львівщині, для Сергія Троценка не відклалась у пам’яті, бо батьки переїхали на Придніпровську ГРЕС. Далі були інші зміни у місцеперебуванні родини. Сергію запам’ятались емоції батька, якого було призначено директором Хмельницької АЕС зі статусом «що будується»: «Не місцевість, а казка… Лісу – не перейти, дичини – не перерахувати! Це ж правічне Полісся». У родині з великою шаною ставились до природи, згодом збережений навколо перших будинків ліс став візитівкою новонародженого міста і предметом гордості не лише Троценків. До цих врятованих сосен можна притулитись і зараз.
Сергій цінував батьків оптимізм. Принаймні чимало рис батькового характеру дістались і йому. Зокрема він не надавав особливого значення, що є сином високопосадовця.
Роки, мов коні не стриножені, біжать і біжать.
З висоти літ дивно було усвідомлювати, що ніби вчора він брав участь у пусконалагоджувальних роботах на першому енергоблоці, а ось вже аналогічні операції на другому енергоблоці, що став до ладу через сімнадцять років. Сергій Троценко «по максимуму» виконав доручення, які випали на час відповідальних пусконалагоджувальних операцій. Працював з натхненням і відповідально. Відтак не забарилось і визнання – отримав почесне звання «Заслужений енергетик України». Звичайно ж, до того мав низку галузевих нагород. Зростав разом з колективом.
У 2009 році Сергій Олексійович приступив до виконання професійних обов’язків головного технолога Хмельницької АЕС. Нова посада зобов’язувала знати технологічні процеси як свої п’ять пальців. Жодна система на станції не може існувати сама по собі, всі процеси синхронізовані, взаємопов’язані. Зокрема збій у системах турбінного відділення зумовлює суттєві корективи у роботі реактора. Крім цього під опікою велике технічне господарство, яким займаються спеціалісти хімічного та електроцехів, цеху теплової автоматики та вимірювань... У відповідності зі своїми професійними обов’язками головний технолог повинен постійно контактувати із керівництвом цих підрозділів, щоб експлуатація діючих енергоблоків була надійною та безпечною. У разі виявлення огріхів у роботі техніки, головному технологу та його команді доводилось проводити розслідування аномалій при технологічних порушеннях в роботі устаткування, вносити корективи у роботу. Не звернув увагу, як підступна хвороба почала діяти на «технологічні» процеси у його організмі. Мов грім серед ясного неба для працівників електростанції, жителів міста енергетиків стала звістка про передчасну смерть Сергія Олексійовича. Це трапилось на роковини смерті батька.
Днями у кабінеті міського голови Нетішина Олександра Супрунюка відбулась зустріч із сім’єю покійного Сергія Троценка – дружиною Мариною Григорівною та дітьми. Очільник міста повідомив, що йому довірено вручити родині покійного орден «За заслуги» ІІІ ступеня, яким ще за життя було відзначено звитяжну працю енергетика. Ця державна нагорода має стати даниною пам’яті про хорошу людину, знаного спеціаліста, турботливого батька Сергія Троценка.
Олександр Шустерук
