«Колишніх у СІТ не буває»

Це дослівна цитата голови цехкому служби інформаційних технологій Наталії Новікової, сказана нею в розмові про дозвілля персоналу, яке  в колективі насичене і цікаве. Роблячи його саме таким, активісти прагнуть довести, що подібні твердження не порожні слова. Такої ж думки і колишній голова цехкому цього підроз­ділу, нині пенсіонерка Ніна Василівна Плюскова. Вона жваво і не без гордості розповідала нашим журналістам про увагу і шану, яку проявляють у рідному колективі до тих, хто з різних причин уже полишив його ряди.

- Неймовірно важко, - каже вона,- адаптува­ти­ся до нових обставин, коли нема звичної біга­ни­ни­, роботи над документами, живого спіл- кування з десятками люде­й. Одноманітний щоденний побут гні­тить, відразу зосереджуєшся на своїх болячках, яких раніше, здається, не помічав, сповна розумієш, що воно таке депресія. Як же добре, що колеги, з якими пропрацювала не один рік, не дають сумувати, усамітнюватися і почуватися одинокою і забутою. Не було випадку, щоб не запросили на вечір відпочинку, не привітали зі святами.

Ніна Василівна радо йде на такі зустрічі, активно долучається до пропонованих конкурсів і розваг. Їй імпонує, що вже понад п’ять років поспіль у СІТ взялися влаштовувати тематичні вечори, не зводячи відпочинок до банальної випивки, модно пойменованої тепер корпоративною вечіркою. Всіма організаційними моментами займаються Наталія Новікова, Наталія Храбрих, Денис Дудко. Вони ж почасти виступають основними організаторами ідей щодо тематики чергової вечірки, дослухаються  також до пропозицій і побажань колег.

 Об’єднавши творчі зусилля, вдалося реалізувати чимало цікавих задумів: провели новорічний карнавал, українські вечорниці, гавайську і гангстерську вечірки, інші заходи. За всім цим копітка підготовча робота над створенням відповідного антуражу, підбором інформаційного матеріалу, проведенням своєрідних культурологічних розвідок, аби змістовними були конкурси та вікторини. В результаті відпочинок не тільки наповнений розвагами і жартами, сценарій організатори вибудовують так, щоб він був пізнавальним, а кожен з учасників дійства міг себе проявити у кмітливості, продемонструвати знання історії, традицій тощо. Є неабиякий привід для фантазії, адже кожна така вечірка передбачає свій дрес-код. Якщо, приміром, українські вечорниці, то у вишиванці, новорічний карнавал само собою­ передбачає маскарадний костюм, гавайська вечірка – химерні капелюшки, гангстерська – пишні яскраві боа, «Наро­джені в СРСР» - строгі костюми, плаття без глибоких декольте, ордени і медалі радян­ського зразка, піонер­ські галстуки, тради­ційний набір продуктів у буфеті тощо. Тут вигадкам персоналу СІТ можна по-доброму позаздрити: щось діставали зі своїх призабутих гардеробів, перешивали, підганяли «під стандарт», майстрували з підручного матеріалу прикраси.

На вечори, за словами Наталії Новікової запрошують як пенсіонерів, так і тих, хто працює в інших підрозділах, або ж змінив місце роботи і проживання. І люди відгукуються на запрошення, приїжджають у Нетішин аби зустрітися з друзями, згадати спільні роки роботи, відчути себе єдиним цілим. Організатори від цього набираються ще більшого натхнення і ентузіазму, переконуючись у правильності своїх кроків. Раді, що завжди знаходять розуміння і підтримку керівника СІТ Віктора Асабіна, готовність колег підключатися до справи.

Зателефонувавши в редакцію, Н.В.Плюскова зауважила, що кожного разу після відвідин тематичних вечірок довго живе ейфорією від побаченого і пережитого. І хоч за своїм характером, як сама каже, «класичний сухар», у дружній компанії, де ніхто не акцентує увагу на твоїх роках, звичках і манерах, на мить забуває про все. А ще зайвий раз переконується, що після виходу на пенсію життя не закінчується. Воно таке ж барвисте і насичене, якщо ти тільки сам того бажаєш.

- Знаєте, як приємно, коли в день народження тобі телефонують колишні колеги, приходять особисто привітати, - сказала вона наостанок. – Дуже вдячна Вікторії Жиленко, котра відслідковує такі речі. За шість років, відколи я на заслуженому відпочинку, у СІТ про мене не забули жодного разу.

Ольга Сокол

Фото  надані  працівниками  СІТ